«Закрійники» помиляються

Продемонструвати обґрунтованість ініціативи уряду спробували віце-прем’єр Роман Безсмертний та експерти, які його супроводжували. У розмові брали участь глави селищних, районних і міських рад, адміністрацій. Обговорення нагадувало тренинги мережевого маркетингу. Ведучий, посміхаючись, показує указкою на різнокольорові графіки продажу товару, «очевидці» розповідають дива про його застосування, а публіка після обробки залишає залу заплативши, але задоволеною. Правда, в даній ситуації з’ясувалося, що всі ці театральні ефекти на одеську публіку не діють. А віце-прем’єрський рефрен про те, що реформа задумана виключно на благо пересічної людини, викликала у присутніх лише скептичні посмішки. «Реформа звичайно потрібна, давно назріла, — погоджувався кожен оратор, який піднімався на трибуну, — Але…». Після цього йшов цілий перелік причин, з яких реформу категорично не може бути прийнято, принаймні в запропонованому вигляді.

Звичайно, ніхто і не чекав від старого «господарського активу» одностайної підтримки ініціативи нового уряду. Тим більше, що багатьом вона може загрожувати втратою насиджених місць і статусу місцевих царьків. Але справа у тому, що критиків реформи виявилося чимало і в середовищі незацікавлених фахівців і чиновників нової формації. Основних негативних моменти на загальну думку три.

Перший. Адміністративно-територіальна реформа, у варіанті, запропонованому Романом Безсмертним, передбачає значне укрупнення адміністративних районів. В Одеській області, наприклад, замість 26 районів пропонується створити 14. При цьому майже втроє скорочується число селищних рад. Тобто жителям для розв’язання насущних питань доведеться їздити за тридев’ять земель і вистоювати величезні черги. Щось подібне пережила Одеса два з половиною роки тому, коли число районів у ній скоротилося з 8 до 4-х. До речі, число бюджетних організацій на місцях, наприклад, відділів міліції чи СБУ, не скорочується, а навпаки збільшується мінімум вдвічі. Так що про економію бюджетних коштів говорити не доводиться. Як і про посилення і самодостатність нових громад. «Ми бідна європейська держава, — сказав в інтерв’ю кореспонденту «Дня» професор Володимир Дергачов. — І у разі «укрупнення» пересічний громадянин неминуче опиниться ще далі від влади. Якби цей громадянин мав економічне достоїнство, як його колега в розвиненій європейській країні, то така реформа могла б принести користь. Але в умовах сучасної України це може обернутися справжньою бідою».

Другий момент стисло озвучив у своєму виступі голова одеської обласної ради Сергій Гриневецький. За його словами, при зміні територіального «крою» України потрібно враховувати не лише чисельність того чи іншого політичного пункту, а й етнічні та географічні особливості місцевості, регіону. Щоб зрозуміти це, досить побувати хоча б раз на півдні багатонаціональної Одеської області, де компактно проживають болгари, росіяни, молдавани, гагаузи і навіть албанці. Бездумне об’єднання чи навпаки розділ цих етносів може призвести до великих соціальних проблем. У Європі, на яку невпинно посилаються розробники концепції реформи, таких монокультурних общин існує дуже багато. Там останніми роками якраз розгортається процес переходу від Європи держав до Європи регіонів.

Проблема в тому, що в умовах України такі європейські тенденції можуть виявитися основою сепаратистських настроїв. Особливо якщо здійсняться декларації того ж Романа Безсмертного про посилення системи місцевого самоврядування.

І нарешті, третій момент, про який говорили багато голів селищних рад. Адміністративна реформа уряду передбачає створення міст-районів і міст-регіонів, чия чисельність за рахунок прилеглих районів має бути доведена до 70 тисяч і 750 тисяч відповідно. В Одеській області статус міст-регіонів можуть отримати порти Ізмаїл і Південний. Статус міста — регіону, самостійного адміністративного суб’єкта — Одеса. З одного боку, це кардинально змінить статус цих населених пунктів, додасть їм самостійності, підвищить рівень інвестиційної привабливості. З другого — в найкоротший термін відбудеться неминучий відтік населення з районів області в міста. Села опустіють, сільгосппідприємства, що вже сьогодні відчувають дефіцит робочої сили, залишаться зовсім ні з чим і ні з ким.

Виникає закономірне запитання: за що творці реформи готові заплатити таку ціну? Частково на це запитання відповів у своєму інтерв’ю перший заступник міністра фінансів України Анатолій Максюта. Він заявив, що адміністративно-територіальна реформа спричинить бюджетну і податкову реформи. Що цілком логічно. При цьому кількість місцевих бюджетів збільшиться до 4 тисяч, тобто майже у 6 разів! За словами Максюти, бюджетна реформа має вирішити проблему встановлення «правильних відносин» з місцевими бюджетами. Їх формування здійснюватиметься за принципом відповідності повноважень і ресурсів. Але зайнятися процесом розподілу, як і раніше, збирається Київ. Багато урядів лише могли мріяти про такий важіль впливу на всі куточки країни напередодні виборів!

У що ж обійдеться країні, в значенні фінансів, адміністративно-територіальна, а за нею і бюджетна реформи, поки ніхто з фахівців сказати не може. Але всі сходяться у думці, що «вартість вельми висока». Але до цього Роман Безсмертний з командою має об’їхати зі своєю презентацією ще низку міст України, затвердити реформу на Кабміні, а головне — у Верховній Раді. А успішність подолання цього останнього редуту викликає серйозні сумніви.