Заньківчани вдруге звернулися до «Невольника»

У заньківчан прем’єра — «Невольник» за Марком Кропивницьким. Як зазначено в афіші, це драматичні малюнки у п’яти одмінах за однойменною поемою Тараса Шевченка. Режисер-постановник вистави — художній керівник Театру ім. Марії Заньковецької народний артист України, Шевченківський лауреат Федір Стригун (художник-постановник — Шевченківський лауреат Мирон Кипріян). Як розповіла «Дню» завлітчастини театру Мирослава Оверчук, заньківчани вже вдруге звертаються до «Невольника» — перша постановка відбулася рівно 50 років тому, 1961-го, і здійснив її Олекса Ріпко. Роль Степана в тій виставі з великим успіхом грав Федір Стригун, й спектакль цей протримався у репертуарі впродовж багатьох років. У теперішній постановці режисер Стригун (водночас — виконавець ролі старого запорожця коваля Василя) намагався провести паралелі між сучасною Україною й Україною часів козацької доби. Іншими словами, показати те, що Шевченко передчував. «Знову лихо нависло над нашою благословенною землею», «Сила наша — в єдності, а воля — на вістрі шаблі...», «Нема у нас спокою на нашій Богом даній землі...» «Невольник» — вистава про біль і сум, про війну і батьків, що втратили дітей, про сина, що рушає в дорогу, про дочку, що чекає щастя. І про Чудо і Надію, без яких немислиме людське життя. Вистава багатофігурна — Стригун вивів на сцену майже всю трупу. Актори одягнуті в біле — режисер і художник навмисне відмовилися від козацьких строїв, аби не відволікати глядача від розвитку подій. Стильовий аскетизм — не тільки в костюмах, а й у декораціях. На сцені ні віночків, ні глечиків, ні хаток. Натомість відеоряд на заднику — документальні кадри, де кричать від болю обгорілі рятівники Чорнобиля, фрагменти з фільму Бондарчука «Они сражались за Родину», а ще шикування воїнів УПА, бій барабанів помаранчевої революції, поезія Кобзаря. Дивляться в зал тривожні Шевченкові очі. Глядачі аплодують портретові Романа Шухевича і впізнають погляд Василя Стуса...