ЗАПИТАННЯ «Дня»

— Влада вжила, у принципі, правильних заходів, коли указом Президента від 26 лютого була припинена діяльність 37 спільних підприємств, які мали істотні пільги при торгівлі нафтопродуктами. Природно, що це не могло не спричинити зростання цін. Тільки не варто цього було робити напередодні збирання врожаю. На тлі об'єктивних і суб'єктивних причин це призвело до психологічного тиску на нафтовий сектор. Не можна нехтувати й інфляційними очікуваннями. Уряд тепер буде змушений реагувати на виступи шахтарів. Президент обіцяв виплатити зарплати й відпускні вчителям. Кабмін обіцяє розрахуватися з боргами із пенсій і зарплат. Звідси серйозна загроза чергової емісії. Чимало торговців «гальмують» товари...

Я телефонував до себе в округ. Солярку там пропонують за коефіцієнтами обміну на ячмінь 1:10, 1:11, тобто її вартість досягатиме $1000 за тонну. Справа в тому, що комерсанти вже закладають у цю ціну можливі ризики, можливі нові розпорядження уряду щодо того, з ким розраховуватися селянам у першу чергу, а з ким — у другу і т. ін., а з ким взагалі не розраховуватися. Зрозуміло, що той, хто дасть нафтопродукти на збирання врожаю, найпершим одержить урожай, залишивши позаду інших кредиторів.

Але якщо проаналізувати роздрібні ціни, котрі ще нещодавно були в Україні, то стане очевидним, що вони не відповідають міжнародному рівню. Я думаю, що йде реальний процес приведення наших цін до світових. Гладеньким він не буває, та й ми непродумано його здійснюємо. Природно, при цьому треба перейти до «світових» зарплат і пенсій. Адже підвищення цін на нафтопродукти негайно відіб'ється на цінах на хліб, цукор, громадський транспорт тощо. Як показує досвід, знижуватися ціни не будуть. Однак мені здається, що уряд знайде спосіб їх стабілізувати.