ЗАПИТАННЯ «Дня»
З цим запитанням ми звернулися до представників різних сил українського парламенту, котрі під час слухань виявили досить різні позиції щодо проблеми внесення змін до Конституції. Вони показують, що поле для компромісу є, але результату буде досягти важко.
Анатолій ТОЛСТОУХОВ, фракція НДП:
— Спільну мову між різними політичними силами можна знайти навколо питання про повноваження уряду, повноваження Президента України не як глави системи виконавчої влади, а як гаранта Конституції, а також навколо питання про вибори за партійними списками. Саме з цього треба приступати до політичної реформи.
Олександр ЗАДОРОЖНІЙ, постійний представник Президента України в парламенті:
— Майже всі партії зійшлися на тезі про необхідність політичної реформи. Хотілося б, аби розмова на цю тему була конструктивнішою. Але така вже особливість українського парламентаризму — поки один одного не образимо, ми нічого путнього не скажемо. Якщо ми хочемо реформу справді провести, необхідно сформулювати такий законопроект, який би підтримувався трьома сотнями народних депутатів. Якщо є політична воля до цього, провести реформу цілком реально протягом нинішньої та наступної сесії. Якщо політичної волі нема, то нічого не можна зробити — навіть податковий кодекс чи пенсійну реформу без політичної волі на те ми не ухвалимо.
Віктор ЮЩЕНКО, фракція «Наша Україна»:
— Мене радує, що різні сили все чіткіше виявляють бажання говорити про ті аспекти політичної реформи, навколо яких можлива консолідація. Безумовно, ні з боку Президента, ні з боку інших сил ідеального варіанту реформи поки що не запропоновано. Структура політичної реформи передбачає три послідовних кроки. По перше — зробити все, що може посилити рівень демократизації влади і суспільства при діючій Конституції. По друге — якщо ми знайдемо порозуміння в парламенті, навіть при діючій Конституції ми зможемо провести 15—20 законів політичного характеру, які впроваджують демократизацію діючої політичної системи. І, нарешті, по-третє. Тут уже мова йде про святе. Мені б не хотілося, щоб у когось надто чесалися руки міняти діючу Конституцію. Кожну пропозицію, яка зачіпатиме підвалини Конституції, ми повинні ретельно аналізувати. Для зміни Основного Закону треба три сотні голосів. Адміністративним тиском чи переляком цього не доб’єшся. Нам треба прийти через систему демократичних дискусій та діалогів до чіткого бачення, яка система потрібна Україні. Коли таке бачення буде, нам слід виходити на формування політичної коаліції, яка б мала 300 голосів і підтримала зміни до діючої Конституції, котрі включатимуть закони про опозицію, про більшість, про формування уряду парламентом, про взаємну політичну відповідальність уряду й парламенту.
Леонід КРАВЧУК, фракція СДПУ(О):
— Компроміс у першу чергу можливий стосовно формування парламентської більшості, її завдань по утворенні уряду та щодо самого порядку формування уряду. Дуже важко, а то й неможливо взагалі, буде домовитися про двопалатний парламент — я вже це чую й бачу. І звичайно, щодо формування місцевих органів влади. У президентських пропозиціях йдеться про те, що губернатори мають призначатися. Але парламентська держава передбачає виборність представників влади на місцях з механізмом контролю за їхнiми діями.
Петро СИМОНЕНКО, фракція КПУ:
— Для того, щоб різні політичні сили знайшли спільну мову в питанні політичної реформи, треба, щоб спочатку всі вони перейнялися необхідністю захищати інтереси трудового народу.
