Зайвий законопроект?
«Перспективний і багатий іноземний інвестор бажає познайомитись iз таким же українцем для створення теле- або радіоорганізації на теренах України. Тих, хто не готовий йти в обхід закону, прошу не турбувати». Справді, нині, щоб заснувати, наприклад, телеканал в Україні, іноземцю слід обов’язково знайти собі спільника з українським паспортом. Інакше — не дозволить закон, точніше його стаття 13-та, за якою «в Україні забороняється створення телерадіоорганізації іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства. Забороняється створення і діяльність телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, у статутному фонді яких більш як 30 відсотків іноземних інвестицій». Останню норму 6 вересня на засіданні Верховної Ради так поки що і не вдалось змінити. Законопроект про збільшення іноземних інвестицій у статутному фонді ТРО до 35 відсотків 263 народні депутати відправили на повторне перше читання. Не сподобалось. Цікаво, чим? Можливо, тим, що для вступу України в Світову організацію торгівлі, куди так прагнемо на чолі з урядом та Президентом, однією з умов є максимальна (до 100%) відкритість притоку іноземних інвестицій у ЗМІ? Чи, можливо, тому, що для залучення іноземних інвестицій, наприклад, в новостворену телекомпанію, можна легко створити в Україні фірму, яка й стане фактичним власником телекомпанії. У заяві на отримання ліцензії за законом вказуються засновник, назва, місцезнаходження тощо, але не вказується власник теле- чи радіоорганізації. Відтак, майже всі знають, хто фактично контролює той чи інший канал мовлення, але ніхто не може цього довести.
Офіційно в Україні зареєстровано, за даними Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, 23 телерадіоорганізації, які мають у статутних фондах одного з засновників-нерезидентів України або підприємства з іноземними інвестиціями. З них — сім здійснюють загальнонаціональне телемовлення, (в тому числі «Інтер», «1+1», «ТЕТ», «Новий канал», ICTV), три — загальнонаціональне радіомовлення, два — регіональне радіомовлення, інші — мовлять на місцях. Чим це погано і кому заважає те, що іноземці вкладатимуть в український медіа-простір свої гроші? Член Нацради Віктор Понеділко каже, що інвестиція взагалі ніякого відношення до статутного фонду не має. В статутному фонді, за українськими законами, може бути лише нуль інвестицій. Власник якоїсь телерадіоорганізації, знову таки за нашими законами, йде в банк і бере кредит. Тому неважливо, скільки відсотків у когось зареєстровано в статутному фонді. Відтак, цю статтю треба взагалі зняти і відкрити повний доступ до іноземних інвестицій. Регуляторних заходів тоді потребуватиме лише інформаційна діяльність іноземного ЗМІ в Україні, а не економічна, що вже простіше.
