Здоровий підхід

Серед наших співгромадян є така група, як розумово відсталі люди. За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні зараз 284,7 тисячi осіб, яких відносять до цієї категорії, з них інвалідами визнано 88 тисяч чоловік, в тому числі 18 439 дітей. За чисельністю названа категорія інвалідів третя в нашій країні, причому, як правило, це інвалідність на все життя. В країнах, що зазвичай відносять до цивілізованих, суспільство ввело в дію певні системи захисту їхніх прав. І кожен рік 10 жовтня відзначається Всесвітній день охорони психічного здоров’я (думки експертів з цього приводу читайте в одному з найближчих номерів «Дня»). Вперше в Україні, за ініціативи Всеукраїнської коаліції захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю, цей день буде відзначений масовими публічними заходами в рамках Всеукраїнської акції прямої дії «Усі різні — усі рівні». На засіданні Житомирського прес-клубу реформ член ради згаданої коаліції психолог Діана Бондар повідомила, що акція повинна привернути увагу громадськості і влади до необхідності створення в Україні системи соціальної адаптації людей з розумовою відсталістю. З її слів, вже розпочався збір підписів під відкритою заявою Президентові Віктору Ющенку, голові Верховної Ради Володимиру Литвину, прем’єр-міністру Юрію Єханурову, де звертається увага на те, що приєднавшись до прийнятої у нинішньому році Європейської декларації охорони психічного здоров’я, наша держава має забезпечити обумовлені нею зобов’язання, в тому числі право хворого визначати місце, де б він хотів жити. «Ми звертали і звертаємо увагу влади на те, що в нашій країні за межами спеціалізованих інтернатів досі немає жодного будинку групового проживання таких людей, жодного спеціального робочого місця із соціальним супроводом, значна частина їх позбавлена права на освіту», — говорить Діана Бондар. 9 жовтня у Києві на Хрещатику пройде дійство, назване організаторами Ходотоном, із спеціальними фотовиставками, спортивною естафетою, виставкою-ярмарком робіт хворих дітей, масовим збором підписів під згаданою заявою. Потім люди з розумовою відсталістю дадуть гала-концерт. Наступного дня у столиці пройде відкриття першого в Україні міні-гуртожитку.

Представники Коаліції наполягають на необхідності підтримати родини, які самі виховують таких дітей, і праві багатьох хворих дітлахів навчатися в звичайній школі. Так, представник Житомирського міського благодійного товариства родичів психічно хворих Валентина Бондар в розмові з «Днем» говорила, що сім’ям, які не віддали своїх дітей в інтернати, слід надавати допомогу розмiром не 320 грн. на місяць, як зараз, а в розмірі вартості утримання їх у спеціальних закладах, що сягає 700— 800 грн. Вона стверджувала, що зуміла навчити свою дитину багатьом вмінням, необхідним для певної самостійності, чого в інтернаті навряд чи вдалося б досягнути. Офіційна сторона має свої резони — головний спеціаліст Головного управління праці та соціального захисту населення в Житомирській області Володимир Кайданський також вважає, що суспільству доцільніше надавати допомогу сім’ям, які доглядають дітей і навіть дорослих з обмеженими розумовими можливостями, в розмірах утримання їх в інтернатах. Однак він переконаний, що діти все ж краще розвиваються в колективах своїх однолітків, і стверджує, що в області в чотирьох спецінтернатах, де живуть 370 дітей, і п’яти спецінтернатах для 1175 дорослих створені непогані умови. На думку президента Асоціації психіатрів України Віктора Шумлянського (він очолює Житомирську обласну психіатричну лікарню №1), в перспективі в нашій країні повинні створюватися територіальні центри, де буде задіяний системний підхід. В таких центрах, починаючи з діагностики психічних хвороб на стадії розвитку плода у череві матері і надання батькам права на рішення народжувати таку дитину чи ні, повинні також проводитись лікування, реабілітація і соціальна адаптація людей, які страждатимуть на різні форми подібних хвороб і розумової відсталості. Однак, вважає В.Шумлянський, це можливо лише за умови досягнення нашим суспільством рівня ставлення до людей з розумовими вадами не нижчого, ніж у європейських країнах. Залишається сподіватися, щоб цей процес не розтягнувся на довгі роки.