«Земля, просякнута кров’ю...»
Товариство «Меморіал», яке з кінця 80 хроків ХХ століття здійснює комплексні наукові дослідження причин, обставин і масштабів репресій із залученням відомих українських істориків та відповідних документів, відстоює той погляд, що правильне розуміння Биківнянської трагедії можливе лише в широкому історичному контексті, після детального аналізу всієї терористичної практики більшовизму 1918 — 1953 років. Цей аналіз ще не доведений до кінця, і його здійснення залишається винятково актуальним моральним, науковим і суспільно- політичним завданням.
Але вже зараз можна стверджувати: розстріляні у 1937 — 1941 роках у Биківні люди різних національностей (українці, росіяни, євреї, поляки...) та різних професій закликають нас, живих, не до помсти, а до побудови в Україні підвалин справді демократичного суспільства, яке одне здатне запобігти рецидивам тоталітаризму.
У неділю в селищі Биківня Дніпровського району Києва, де знаходяться наймасовіші в Україні місця поховань жертв, відбувалися організовані Всеукраїнським товариством «Меморіал» заходи, присвячені Дню скорботи за жертвами репресій. Цього дня вшанувати пам’ять загиблих у Биківні першим приїхав відомий американський політолог, котрий перебував із візитом в Україні, радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Збігнєв Бжезинський. Він та представники Центру, а також посол США в Україні Джон Гербст, поклали до меморіалу та пам’ятника жертвам сталінських репресій три вінки з надписами англійською й українською мовами: «Із вдячністю за ваш героїзм», «Українським жертвам комунізму», «Від народу Сполучених Штатів Америки». З. Бжезинський вельми уважно поставився до експозиції плакатів, яку київська міська організація всеукраїнського товариства «Меморіал» присвятила пам’яті жертв репресій та гонінь українців із боку радянської влади. Звертаючись до голови товариства Романа Куцика, З. Бжезінський відзначив, що «нація живе в майбутньому тільки якщо вона пам’ятає своє минуле». Він поставив багато запитань стосовно матеріалів експозиції, а також стосовно того, чи відвідують її учні шкіл та представники владних структур. Описуючи свої враження, американський політолог зазначив, що дізнався багато нового, хоча й раніше знав чимало, оскільки вивчав історію радянського режиму так званого періоду Єжовщини. «Усі народи постраждали від комуністичного режиму, але Україна, напевно, постраждала найбільше», — сказав він.
У рамках Дня скорботи біля пам’ятника в Биківнянському лісі також відбулася панахида, проведена спільно представниками чотирьох конфесій: Української православної церкви (Київський патріархат), Української православної церкви в підпорядкуванні Московського пат ріархату, Української греко- католицької та римсько-католицької церков. Остання почалася з оповіді єпископа Станислава Широкорадюка про те, як після війни один молодий католицький священик з України потрапив до Рима і попросив у тогочасного Папи Івана ХХIII так звані реліквії. Тоді, згідно з канонами католицької церкви, там, де відправляється Служба Господня, повинні бути реліквії святих. Ці реліквії роздавали в Римі. Папа, який багато читав про те, що пережила Україна за ці роки, відповів молодому священику: «Сину мій, а ти візьми жменю землі, і це буде для вас реліквія. Земля, на якій ви живете, просочилася кров’ю, — і це краща реліквія». Намісник римсько-католицької церкви в Україні також наголосив: те, що українці здобули свою незалежність без крові — не зовсім правда, адже ця кров вже була пролита. «Її за нас пролили наші батьки та діди, які поклали свої голови, але не відмовилися ні від своєї християнської віри, ні від свого бажання свободи», — сказав єпископ.
Після цього пройшов мітинг-реквієм, на якому виступили заступник мера Києва Володимир Яловий і народні депутати Віктор Ющенко, Лесь Танюк, Андрій Шкіль, Лілія Григорович й інші. Практично всі вони відзначали той факт, що офіційна влада з року в рік ігнорує цей захід — таким чином, до речі, даючи нагоду для перетворення поминальних промов на політичні заяви: мовляв, мертві не заспокояться, допоки в Україні не буде «справжньої української влади». Промовці часто згадували, що ось уже три роки Кабмін не затверджує положення про присвоєння заповіднику «Биківнянські могили» статусу національного, що в свою чергу не дозволяє місцевій владі в повному обсязі взятися за роботу із відновлення й охорони цього скорботного місця. Усього в акціях Дня скорботи за жертвами репресій комуністичного режиму взяли участь близько тисячі осіб...
Раніше День скорботи відбувався в другу неділю травня. Цього дня до Биківні приїжджають люди з різних областей України вшанувати пам’ять рідних, які були репресовані та поховані не тільки на території України, а також у Сибіру, на Соловках, Магадані й інших місцях, де знаходилися концентраційні табори колишнього СРСР. Биківнянські поховання є символом репресій в Україні періоду тоталітаризму. З цього року День скорботи відзначатимуть у третю неділю останнього місяця весни.
