Житло у кредит — розкіш

У суботу в центрі столиці відбулася публічна акція «Марш безквартирної молоді». Молоді люди з домашнім реманентом (ложками, каструлями, чашками, тарілками) та плакатами вирушили Хрещатиком від будівлі Київської міської адміністрації в бік Європейської площі й закінчили свій похід у Маріїнському парку під стінами Верховної Ради.

Учасники акції намагалися вкотре привернути увагу влади та суспільства до однієї з найгостріших тем — дефіциту та високої вартості житла. Молодь вимагає збільшити фінансування будівництва, зокрема у частині реалізації програм «доступне житло» і «соціальне житло». А гроші на це пропонує залучати від земельних аукціонів. Молодь сподівається, що буде реалізовано й обіцянки влади допомагати молодим сім’ям. Нагадаємо, що ще на парламентських виборах 2007-го в передвиборчих програмах багатьох партій лунали лозунги на зразок «при народженні дитини — погашення 25% кредиту, другої — 50%, третьої — повне».

Також молодь просить реалізувати обіцяне щорічне зменшення вартості іпотечних кредитів. Каже, що житлова позика за ставкою понад 20% річних — надто непосильний тягар за такого рівня заробітних плат. Тому сподівається, що влада таки почне співпрацювати з банківською системою, й обіцяні у передвиборчих програмах нинішньої влади 7% річних по іпотечному кредиту для молоді таки буде встановлено.

Коментуючи «Дню» згадані вище вимоги щодо іпотеки, фінансисти порадили молоді «зняти рожеві окуляри». Адже з точки зору фінансового ринку ставка по іпотеці у 7% — нереальна. Щоб дати молоді кредит за такою ставкою, його потрібно десь по такій же вартості взяти. Натомість уряд сам сьогодні позичає гроші на фінансовому ринку за середньозваженою ставкою поверх 10% річних.

Тож банкіри нині визнають: не лише молоді, а й більшості українців квартира у кредит сьогодні не по кишені. Щоб оформити іпотеку на 60 тисяч доларів (в еквіваленті) під 15% річних, позичальнику потрібно мати щомісячні доходи від 14 тисяч гривень щомісяця, розповідає голова правління банку «Фінанси та кредит» Володимир Хливнюк. Натомість заробітна плата середньостатистичного українця коливається в межах 2,5 — 3 тисяч гривень. Тож підтримує свого колегу заступник голови правління «Ерсте Банку» Світлана Черкай: доступний іпотечний кредит без державних дотацій неможливий.

А от молодий педагог з міста Васильків, що на Київщині, Любов Паустовська, з якою «День» познайомився під час акції «Марш безквартирної молоді», у державні дотації вже не вірить. Як розповідає жінка, «під соусом» державної програми допомоги її сім’я стала жертвою справжнісінької квартирної афери. Більше чотирьох років тому вони з чоловіком, теж педагогом, вирішили скористатися своїм правом на доступне житло для молодої родини і взяли кредит. На сьогодні вони вже сплатили 70 тисяч доларів, утім, ще й досі не переїхали до нової квартири. Через одну просту причину: вона ще просто не збудована. Наразі справою займаються правоохоронні органи, до яких родина звернулася ще два роки тому. Проте тоді отримали відкоша. Мовляв, підстав для відкриття справи немає. І тільки 2011 року відкрили першу кримінальну справу. Виявилося, що забудовник, який «виграв» тендер, навіть не мав ліцензії на будівельну діяльність. Щоправда, у те, що правоохоронні органи повернуть Паустовським житло, жінка не вірить. Імовірніше, розповідає вона «Дневі», знову розіграють класичну схему, за якою забудовника визнають банкрутом, а «дольові», які вклали свої кошти в будівництво, не побачать ні квартир, ні грошей.

І така ситуація, як у родини Паустовських, є зовсім не поодиноким явищем. Загалом в Україні є 29 подібних житлових будинків. А кількість ошуканих сімей сягає 680. Зокрема, лише в Київській області п’ять проблемних будинків і близько 200 сімей, які залишилися без житла. У багатьох із них є по троє-четверо дітей, і вони наразі живуть у найманому житлі. Є й такі сім’ї, які продали попереднє житло, щоб погасити перший внесок... Усі вони, як і родина Паустовських, у відчаї. Тож якщо держава сьогодні не дослухається до вимог молоді, то ризикує втратити своє майбутнє, попереджають активісти. «Молодь без житла — майбутнього нема», — скандує безквартирна молодь і демонструє невтішну статистику охочих виїхати за кордон.