Життя без солодощів

Неінфекційною пандемією діабет було визнано у всесвітньому масштабі ще 15 років тому. Від цієї хронічної хвороби сьогодні потерпають близько 230 мільйонів людей в усьому світі. За даними Міжнародної діабетичної асоціації України, темпи розповсюдження цукрового діабету починають випереджати здатність системи охорони здоров’я надати допомогу усім хворим: в Україні нараховують близько мільйона людей, котрі мають ту чи іншу форму захворювання. Зупинити загострення ситуації можуть тільки невідкладні заходи, спрямовані на покращення лікування і інтенсивну профілактику, на міжнародному рівні.

Українські діабетики вимушені жити на краю прірви: влада ніяк не може вирішити, хто і скільки інсуліну має ввозити в Україну чи виробляти на нашій території. До того ж, у 2007 році закінчується Комплексна урядова програма «Цукровий діабет», спрямована на полегшення доступу хворих до життєво необхідних ліків. Чи матиме ця програма продовження і, відповідно, чи надаватимуть хворим справді безкоштовний інсулін, у МДАУ поки що з’ясовують, але напевно нічого не кажуть.

«Не можна вгадати, хто більше схильний до діабету — багаті чи бідні, діти чи дорослі, — розповідає президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко. — До груп ризику належать ті, хто має погану діабетичну спадковість, й ті, хто має проблеми з ожирінням. Однак гарантії від хвороби немає, як немає й легких форм діабету». Найпоширеніший в Україні й світі є цукровий діабет, пов’язаний із недостатньою секрецією інсуліну в підшлунковій залозі.

Проблема української медичної системи, нерозривно пов’язана із діабетом, пов’язана ще й із тим, що інсулін, потрібний організмові, є індивідуальним для кожної людини. Комусь краще підходить той, що виробляють, скажімо, в Сполучених Штатах, когось влаштує і український. «Навіть у двох близнюків буває потреба в різному інсуліні, і поки в Україні хоча б двом людям не підходить вітчизняна продукція, не можна говорити про те, що ми не потребуємо інсуліну імпортного, — пояснює співробітник МДАУ Наталя Блаженко. — Найгірше у нас те, що проблеми із отриманням підходящого інсуліну мають бідні люди, соціально незахищені верстви населення».

Сучасні методи лікування дозволяють більшості людей з діабетом жити повноцінно й доживати до глибокої старості, зберігаючи хороше самопочуття і працездатність. Але в регіонах недостатньо фінансування для по-справжньому безкоштовного лікування діабету: якщо інсулін хворим і роздають безкоштовно, то за тестування, шприци, голки, перебування у лікарні їм доводиться платити самотужки. Та й достатньої кількості сучасної діагностичної техніки в українських лікарнях часто немає.

День діабету в Україні відзначається на державному рівні лише з минулого року. До того великомасштабні акції проводилися на місцевому рівні силами громадських організацій за підтримки міської влади. Цього року в рамках дня діабету в Києві відбулися науково-практичні конференції за участі медиків і представників владних структур Києва, виставки медичної та діабетичної апаратури. Для хворих учора відбулися безкоштовні консультації фахівців, експрес-аналізи рівня глюкози у крові, вимірювання артеріального тиску та підбір окулярів для слабозорих хворих. Діабет може не проявлятися протягом тривалого часу, і люди звертаються до лікаря аж тоді, коли мають ускладнення.