Життя під знаком Марії Заньковецької!

Х Міжнародний фестиваль жіночих монодрам, який триває у Києві на Камерній сцені Національного театру ім. І. Франка, співпав із ювілеєм його організатора і натхненника, автора ідеї, народної артистки України Лариси Кадирової.

Нагадаємо, фестиваль «Марія» присвячено пам’яті легенди українського театру Марії Костянтинівни Заньковецької, а творчість Л. Кадирової в анналах історії національного театру назавжди пов’язана з долею майстрині сцени. Адже 22 роки поспіль Лариса Миколаївна виходила в ролі цієї незабутньої актриси у виставі «Марія Заньковецька» І. Рябокляча у Львівському театрі ім. М. Заньковецької!

З першого дня роботи над улюбленим образом Лариса Кадирова вимірювала своє життя «за Заньковецькою», не міняє цієї позиції й понині! Вона зробила цю особистість духовним еталоном для себе, намагаючись жити й існувати на сцені за життєвими принципами свого кумира. Як і Заньковецька, Л Кадирова поставила собі за мету чесно і самовіддано жити в театрі, а своєю творчою місією вважає голосно говорити у світі про український театр і прославляти його, робити відомим далеко за межами рідної країни.

— Цю виставу ми зіграли більш ніж 600 разів, і щоразу в залі був аншлаг! Із самого початку вона вийшла справді провісником національного відродження. Йшлося про любов до рідної землі, людей, народної пісні, до українського слова, — згадує актриса. Львівська вистава «Марія Заньковецька» тоді стала першою ластівкою незалежності України!

Ювілейний вечір Лариси Кадирової з виразною назвою «Люблю любити любов» зібрав широке коло друзів, колег і шанувальників творчості майстрині сцени. Актриса відмовилась від офіційно-урочистого вечора (хоча були привітання й на державному рівні, від різних інституцій і театрів). Але перед тим Лариса Миколаївна вкотре зачарувала глядачів талановитим і вигадливим дійством, яке можна було б назвати «Моє життя в мистецтві», в образі Старої жінки з однойменної вистави за твором Т. Ружевича, що йде на сцені Театру ім. І. Франка, вплітаючи монологи й сцени з різних постановок. Заряджаючи глядачів вибуховою енергією, життєрадісністю, захоплюючи безпосередністю й миттєвим талантом імпровізації, актриса зробила своєрідну виставу, згадавши перші кроки у досягненні мети, емоційним пунктиром пройшла в пам’яті свій 50-річний мистецький шлях. Цікаво й несподівано прозвучали фрагменти з вистав «Ричард Ш», «Лісова пісня», «Камінний господар», «Тартюф», що їх колись Лариса Кадирова грала на львівській сцені. Багаторічні партнери актриси, провідні актори- заньківчани Богдан Козак і Григорій Шумейко спеціально приїхали на ювілейний вечір, аби зіграти разом і згадати щасливі миті їхньої молодості... А в імпровізації з колегами-франківцями Тарасом Жирком та Олександром Форманчуком виникли сьогоднішні версії тих колишніх вистав.

Лариса Кадирова владарювала на сцені в її улюбленому жанрі моносповіді. Вона захопила глядачів феєрверком акторської органіки, творчої вигадливості, щирої емоційної відкритості. Отак, під бурхливі оплески та вигуки «Браво!» Лариса Миколаївна у поклоні, торкаючись долонями рідної сцени, освідчувалась у коханні Театру з великої літери — сенсу свого існування на цій землі!