Злочин заради «естетики»

За кілька днів в Україні розпочнеться акція «Первоцвіт». Щороку її проводять екологи спільно з правоохоронцями, аби зупинити торгівлю підсніжниками, пролісками, сон-травою та іншими червонокнижними рослинами. Пік торгівлі припадає на 14 лютого та 8 березня. Активно купуючи первоцвіти саме в цей час, ми стимулюємо продавців їхати за новими партіями товару і зривати квіти сотнями, а то й тисячами. І ніхто не зважає на те, що продавати, а також купувати первоцвіти заборонено законом, а отже — це злочин.

Покарати всіх, хто причетний до торгівлі первоцвітів, не завжди вдається, адже мова йде не тільки про стареньких бабусь, які продають квіти на ринку. Перша ланка цієї торгівлі починається на гірських схилах та полонинах, де наприкінці зими розквітають первоцвіти. Для багатьох тамтешніх жителів збирання цих рослин — це можливість підзаробити, тому такого шансу тут не втрачають. За даними Київського еколого-культурного центру, спочатку квіти зривають або просто скошують у місцях зростання, а потім здають оптом перевізникам на вокзалах. Звідси їх доставляють роздрібним торгівцям до Києва, Харкова, Дніпропетровська, навіть Москви та Санкт-Петербурга. І остання складова цього ланцюга — те, що бачать усі: торгівля квітами у підземних переходах, на ринках, вокзалах тощо. Розірвати цей ланцюг в одну мить неможливо, тож лишається апелювати до екологічної свідомості та грамотності населення.

Комусь може здатися, що мільйонів на первоцвітах не заробиш, але торгувати ними все одно не припиняють, так само, як і купувати. Значить, це вигідно з матеріального боку одним, а іншим — з естетичного. Як підрахували фахівці Київського еколого-культурного центру, за продаж 10 тисяч букетів збирач квітів, перевізник та продавець отримують близько двох-п’яти тисяч гривень (кожен із них). Багато це чи мало — не так важливо у порівнянні з тим, якої шкоди завдано природі. Якщо припустити, що в кожному букеті по 40—60 рослин, то в одній партії їх аж 400—600 тисяч. Винищуючи червонокнижні квіти такими масштабами, скоро нам доведеться забути про їхнє існування.

Тому боротися треба з продавцями та покупцями одночасно: причетних до торгівлі первоцвітами за законом — притягати до адміністративної відповідальності, а серед населення проводити просвітницькі акції, починаючи з виховних лекцій у школах і завершуючи кампаніями у ЗМІ. Може, колись ми врешті зрозуміємо, що справжнє багатство — це не кілька тисяч гривень, та ще й незаконно зароблених, а все те, що ми збережемо для нащадків?

КОМЕНТАР

Тамара МАЛЬКОВА, директор громадської екологічної організації «Зелене досьє»:

— Щоб переконати населення в тому, що первоцвіти не треба і не можна купувати, треба провести масштабну просвітницьку роботу. Здебільшого такі кампанії проводять громадські екологічні організації. Успішними були рейди екологів разом із правоохоронними органами, коли продавців квітами забирали до міліції. Узагалі це дуже складна проблема, але починати її викорінення треба з просвітницьких кампаній. Засоби масової інформації повинні давати якомога більше матеріалів на цю тему, також треба проводити у навчальних закладах певні лекції чи акції, запускати соціальну рекламу на телебаченні. Усе це потребує великих коштів, але воно того варте. Головна ідея в тому, що люди самі повинні зрозуміти, що купівля первоцвітів збільшує на них попит і завдає шкоду природі. А результат від цього міг би бути досить непоганим: зросла б кількість людей, які розуміють, що купувати первоцвіти — це злочин. Якщо у великих містах цією проблемою займаються громадські організації, то у сільській місцевості боротьба з незаконною торгівлею практично і не починалася, бо жителі сіл намагаються на цьому підзаробити. Та в будь-якому разі починати треба з себе — як продавцям, так і покупцям первоцвітів. Схема дуже проста — чим менше людей купуватиме заповітні букетики, тим скоріше торгівля ними стане неприбутковою.