Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Дім спокою

14 вересня, 00:00
МАЛЮНОК АННИ ГАВРИЛЮК

Я часто уявляю собі життя лісника чи майстра лісу. Ці люди здаються мені такими ж величними й спокійними, як старі дерева. Адже неможливо, маючи справу з лісом, не всотувати в себе його дух, його повітря.

Ліс завжди викликає у мене дивний стан. Стан ніби відчуженої залученості у світ, у життя. У лісі я максимально відчуваю плин часу і його безкінечність.

Думаю, що хотіла б пожити у лісі певний час. Наповнитися ним по вінця, підживити душу. Комусь це може здатися втечею, ескапізмом... Можливо, й так, не сперечатимусь. Але кожен має право на затишний куточок, і ліс — не найгірший варіант.

Із лісу неможливо повернутися без «трофею» — коли гілочка чи камінчик, коли шматочок моху або давно порожня мушля равлика... Для мене ці дрібнички ніби гарантія існування Лісу і стану, в який я у ньому поринаю. Взяти з собою щось із лісу — це ніби кинути монетку у місці, куди хочеш повернутися.

Ліс — це дім спокою...

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати