Шокуюча боротьба з корупцією по-естонськи

Корупція в Україні — одна з головних проблем, якою Україні дорікають дипломати країн Великої Сімки. Саме корупцію називають однією з перших причин, чому «Ні» говорять іноземні інвестори, коли їх питають, чи готові вони інвестувати в Україну. Корупція — фактор, який гальмує реформи та, відповідно, якість життя в Україні. Мовляв, низький рівень корупції — це переважно досягнення розвинутих країн. На жаль, наша країна ще не є такою. Швидкий економічний розвиток у корумпованій країні неможливий. Отож, якщо ми прагнемо підвищити рівень життя в Україні, то маємо позбавитися корупції...

Два роки тому, коли Ерік Райнерт в інтерв’ю «Дню» вказав на цю риторику як ганебне явище обвинувачення багатими бідних в тому, що вони бідні, бо мовляв корупція є всюди — в тому числі в тих європейських державах, які нас повчають та досвід яких нам ставлять в приклад, я сама сприйняла ці слова з певною іронією... Одна, яке ж було моє здивування, коли я почула все те, що ви прочитаєте нижче, від державного прокурора в Генеральній прокуратурі Естонії Стівена-Христа ЕВЕСТУСА.

Естонію сьогодні називають відмінником антикорупційної боротьби. До економічних реформ, на початку 90-х, країну вважали однією із найбільш корумпованих у регіоні. Для таких результатів естонцям не довелось створювати спеціальних антикорупційних органів: вони просто змінили рамкові умови функціонування державного апарату.

Естонська модель боротьби з корупцією ґрунтувалася на реформах за першого прем’єрства знаного в Естонії реформатора Марта Лаара (1992—1995 рр.). Так, було проведено найбільш жорстку серед країн Балтії судову реформу та реформу державної служби. Замінили більшість «старих» суддів та чиновників у магістратах на нових людей, яких підготували до служби буквально впродовж кількох місяців. Це стало можливим зокрема завдяки реформі державного устрою, коли від домінування виконавчої влади перейшли до моделі західноєвропейського зразка (за німецьким типом), де головну роль відігравали договірні відносини, дотримання закону та незалежні і професійні суди. Цікаво те, що на початковому етапі реформи «стара» радянська правова система була відмінена і на час проведення реформи країна кілька років жила за довоєнними законами Республіки Естонія зразка 1918—1940 років, що діяли в країні до її окупації Радянським Союзом. Саме цей «різкий злам» однієї системи та перехід на іншу, а також величезний запит у суспільстві на «очищення влади від радянських кадрів» (Реформи Лаара здійснювались під лозунгом plats puhtaks! (звільнимо місце!) став визначальним антикорупційним заходом.

Ці зміни значною мірою стали можливими саме через політичну волю: нова політична еліта була непов’язана корупційними зв’язками зі старою. Допомогли і «супровідні» реформи, які також сприяли викоріненню корупції. По-перше, — податкова: вперше в Східній Європі тут запровадили пропорційне оподаткування (однакову ставку податку на прибуток для всіх рівнів доходу) та значно спростили адміністрування податків (що пізніше стало дуже популярним в регіоні), що стало досить сильним економічним стимулом для зменшення тіньових операцій, ухилення, а отже і корупції в державних органах. По-друге, перехід від дозвільної моделі регулювання діяльності бізнес-агентів (радянського зразка, де повноваження чиновника є майже необмеженими з точки зору видачі дозволів на певний вид діяльності) до повідомчо-контрольної (коли більшість дозволів видається за принципом «мовчазної» згоди, а контролюючі функції чиновників чітко і вичерпно визначені в законодавстві).

Сьогодні Естонія — на 21-му місці в рейтингу сприйняття корупції. Для порівняння: Україна — на 120-му. Але як очевидно з розмови з тепер вже екс-державним прокурором, від сприйняття корупції сама корупція в країні не міняється. Але це зовсім не означає, що Україні потрібно припинити антикорупційні реформи. Зовсім — ні. Просто не обов’язково здійснювати їх з позиції «лежачи» і з таким «запалом», що забувати про решту...

Деталі — в ексклюзивному інтерв’ю з колишнім державним прокурором у Генеральній прокуратурі Естонії, головою Етичної комісії прокурорів у 2014—2018 роках, а сьогодні громадським активістом Стівеном-Христом ЕВЕСТУСОМ.

— Що найскладніше у боротьбі з корупцією сьогодні в Естонії?

— Найскладніше — це конфіскувати виявлене майно та гроші, здобуті злочинним шляхом. На жаль, у нас сьогодні це не завжди виходить. Є лише кілька позитивних кейсів, коли суддя разом зі стороною обвинувачення конфіскували прибуток від корупційних справ.

В Естонії сьогодні ми активно працюємо над змінами, які б дозволяли арештовувати майно фігуранта справи вже на етапі слідства. Адже поки що, на жаль, ми маємо ситуацію, що поки справа доходить до суду, майно «розчиняється». Суд визнав людину винною, а прокуратура вже не має що конфіскувати.

— Чи я правильно розумію, що йдеться про майно та кошти на рахунках у банках як на території юрисдикції Естонії так і за кордоном?

— Саме так.

— А що конкретно блокує цей механізм?

— У слідчих органах Естонії є спеціальні позиції аналітиків, завданням яких є виявлення та опис майнових статків фігурантів розслідувань. Ці люди допомагають слідству. Сам прокурор чи слідчий просто не міг впоратися з цим.

Також в естонській поліції є спеціальний департамент, у відомстві якого є пошук активів здобутих злочинним шляхом. В основному йдеться про відмивання коштів. Корупція — це трохи про інше. Тому так важливо було створення позицій аналітиків при слідчих органах в Естонії. Ці люди мають хороші знання не лише в кримінальному праві, а й у фінансах, економіці, тощо.

— Скільки років ви працювали державним прокурором в Естонії?

— Із 2007 року. 2014 року я став головою Етичної комісії прокурорів, але це зовсім не означало, що я припинив свою прокурорську практику. Щороку я мав 2—3 гучні справи щодо обвинувачення в корупції.

— Йдеться про ТОП-корупцію? Ким були фігуранти ваших справ: міністри, депутати, президенти? Та найбільш гучна справа у вашій кар’єрі?

— Політики. Найбільш гучною я б назвав свою останню справу на посту державного прокурора. Власне, вона, в тому числі, і стала причиною моєї відставки.

Майже чотири роки я вів справу колишнього міського голови Таллінна та екс-глави «Партії Центру» Едгара Савісаара (Edgar Savisaar). Нам вдалося довести, що він взяв хабар від чотирьох бізнесменів. Гроші прийняв частково на рахунок партії. А частково — собі.

Але в червні 2018 року Харьюский (Harju) повітовий суд вирішив припинити розслідування кримінальної справи екс-мера Таллінна Едгара Савісаара, так як він вже рік не з’являвся на засідання.

Справу було припинено за клопотанням адвоката Олівера Няеса (Oliver Naas) у зв’язку зі станом здоров’я 68-річного підсудного.

Ми ініціювали дві незалежні судово-медичні експертизи. Шість експертів підтвердили, що ніякої загрози життю Савіасара немає, і він може бути присутнім у суді. Але один експерт — ендокринолог Валло Вовка (Vallo Volke) заявив, що справу необхідно припинити, так як нібито її продовження у суді загрожує життю підсудного.

Скажу ще, що Савіасар неодноразово зривав засідання суду. Виглядало це дуже театрально. От уявіть, сьогодні має бути суд, а він зранку телефонує до швидкої зі скаргами на погане самопочуття, приїздить швидка, його госпіталізують, і він не з’являється в суд.

— Ви хочете сказати, що в Естонії можна уникнути покарання за корупцію просто не з’являючись до суду?

— Якщо людина справді при смерті, то її не судитимуть. Але об’єктивно тут була інша історія. Тому я оскаржував рішення Харьюского повітового суду в окружному суді. І отримав позитивне рішення. Але після цього сторона захисту звернулась до Верховного суду, який все ж таки поновив рішення Харьюского повітового суду, і в грудні 2018 року справу було закрито. А я пішов у відставку.

До речі, рішенням того ж Харьюского повітового суду від 30 вересня 2015 року Савісаар таки був відсторонений від займаної посади на час слідства у зв’язку зі звинуваченнями в корупції. 5 листопада 2016 року внутрішня опозиція найбільшої на той момент опозиційної «Партії Центру» на чолі з нині прем’єр-міністром Юрі Ратас (Juri Ratas) змістила на спеціально скликаному з’їзді Савісаара з поста голови партії, що відкрило для центристів шлях до входження в правлячу коаліцію і дозволило очолити уряд.

12 червня 2016 року розпочався судовий процес над Савісааром. Сам Савісаар заявляв неодноразово, що не визнає себе винним і що справа носить політичний характер. Спецслужби і влада країни підозрювали його в проросійських настроях, надмірну залежність від Москви, через що найбільша в Естонії партія десять років була в опозиції.

— На вас чинили тиск? Погрожували фізичною розправою?

— Щодо фізичного насилля — то ні, ні погроз, ні замахів на моє життя та здоров’я не було. Але от психологічний тиск був. Екс-мер Таллінна неодноразово давав коментарі та інтерв’ю пресі, в яких висміював мене. Багато бруду було та особистих образ.

Я тоді дав багато інтерв’ю естонським журналістам. В нас це прийнято, що прокурор повинен пояснити громадськості свою позицію в суді. Це не є тиском на суд. Це просто інформування громадськості.

— Тобто ви можете розголошувати деталі слідства у пресі?

— Лише ті, які були розглянуті судом.

— І як сприйняли журналісти інформацію про закриття справи проти екс-мера?

— Був інформаційний скандал. В грудні, коли Верховний суд оприлюднив вирок, Савісаар ввечері був на виставі в театрі, де з гастролями в Таллінні виступала російська трупа акторів. Звичайно, фоторепортажі облетіли всі естонські ЗМІ.

Для мене — це був інформаційний ляпас — демонстрація його перемоги наді мною. Думаю, що для журналістів, які вели цю справу теж. Але ми вже не могли нічого вдіяти.

Декілька журналістів в особистих розмовах зі мною переконували, що вони проводитимуть незалежні журналістські розслідування. Звичайно, нас обурює, що суд може звільнити від відповідальності людину, яка просто не являється до суду, посилаючись ніби-то на погане самопочуття.

— А бізнесмени, які давали хабар?

— Справа в суді над ними продовжується. У березні вони постануть перед судом.

— Яка сума хабаря?

— 300 тисяч євро.

— За що платили екс-меру Таллінна?

— За надання землі під будівництво, закупівлі за кошти державного бюджету, за продовження контракту з містом на оренду нерухомості в старій частину Таллінна за дуже малі гроші і четвертий — платив теж за якісь інтереси з нерухомості.

— Все про що ви говорите — це те, на що скаржаться в Україні? Чим дорікають Україні європейські дипломати... Натомість Естонію називають «відмінницею» у боротьбі з корупцією, реформу судової гілки влади ставлять у приклад. Зрештою в рейтингу Сприйняття корупції від ТІ (СPI) Естонія — 18-та, а Україна — 120 (зі 180 держав, що оцінюються). Чим ви можете пояснити цей парадокс?

— Мені складно це коментувати. Я лише починаю свою роботу з ТІ. І можливо згодом я більше знатиму про специфіку Індексу, про який ви говорите.