До послуг Кремля

Продовження.

Початок читайте у «Дні» №198-199 за 2-3 листопада 2018 р.,

№203-204 за 9-10 листопада 2018 р.,

№208-209 за 16-17 листопада 2018 р.

№213-214 за 23-24 листопада 2018 р.

№218-219 за 30 листопада-1 грудня 2018 р.

2017 року благодійний фонд російського олігарха Віктора Вексельберга «Ренова» запустив стипендіальну програму для російських студентів, яка дозволяє їм навчатися у Массачусетському технологічному інституті (MIT). Вексельберг також є співголовою фонду «Сколково», який надає фінансову підтримку Інноваційному центру «Сколково». Опікунську раду фонду очолюють прем’єр-міністр Дмитро Медведєв та радники Путіна Владислав Сурков й Андрій Бєлоусов. 2011 року Фонд «Сколково», Сколковський інститут науки і техніки та MIT розпочали трирічний проект співпраці з метою створення нового дослідницького центру в Росії. У церемонії його урочистого відкриття взяли участь Віктор Вексельберг, засновник та президент Сколковського інституту науки і техніки Едвард Кроулі та президент MIT Сьюзен Гокфілд.

Свій інший благодійний проект Вексельберг розгорнув у Каліфорнії. Він передбачав збереження історичного парку Форт-Росс – колишнього російського поселення в околиці Сан-Франциско. 2009 року, коли парк Форт-Росс опинився під загрозою закриття, російські урядовці запропонували тодішньому губернатору Каліфорнії Арнольду Шварценеггеру фінансову підтримку для відродження історичної пам’ятки.

Задля фінансування проекту Віктор Вексельберг заснував фонд «Ренова Форт-Росс», який має «поширювати знання про історичний парк Форт-Росс у штаті Каліфорнія як важливу віху дружби між Сполученими Штатами та Росією». Фонд профінансував реставраційні роботи та у 2011 році підтримав наукову конференцію «Стенфордський форум США-Росія», присвячену обговоренню російського внеску у розвиток Каліфорнії. Фонд «Ренова Форт-Росс» організував безліч освітніх та обмінних програм, включаючи щорічні студентські візити до Форт-Росса за участі делегатів Стенфордського форуму США-Росія, численні культурні заходи як то концерти російських народних хорів та Санкт-Петербурзького духового оркестру,  VIP-ланчі та винні дегустації.

Починаючи із 2008 року «Ренова» витратила 34,5 млн. доларів на різні «соціальні інвестиції» у США. Між 2010 та 2015 роками, фонд «Ренова Форт-Росс» також отримав принаймні 3,2 млн. доларів від корпоративних та приватних жертодавців, зокрема від Фонду сім’ї Блаватнік та Томаса Грема, виконавчого директора фірми «Кіссінджер ассаоушиейтс».

2012 року, у партнерстві з американською нафтовою компанією «Шеврон» та двома російськими державними нафтовими компаніями «Транснефть» і «Совкомфлот», «Ренова Груп» започаткувала конференцію під назвою «Форт-росський діалог», яка стала місцем зустрічі дипломатів, бізнесменів та науковців із США та Росії. Директор Інституту Кеннана Метью Рожанскі був активним учасником форуму «Форт-росський діалог» з дня його заснування у 2012 році. У жовтні 2018 року Комітет збереження Форт-Росса та Інститут Кеннана провели сьомий щорічний «Форт-росський діалог», де виступули президент «Шеврон-Нефтегаз» Ендрю МакГрехен, віце-президент «Транснефти» Михайло Маргелов, та виконавчий віце-президент «Совкомфлоту» Микола Колєсніков мають.

Американські ЗМІ вже звернули увагу на спроби «Ренови» використовувати благодійність у США в якості політичного впливу та як інструменту, що дозволяє одержати доступ до коридорів американської влади. Зазначалося, що «Фонд Ренова Форт-Росс... служив центром для заходів та інформаційної роботи на російську тематику, які виходять далеко за межі власне парку... Фестивалі, виставки та освітні проекти ... допомогли зробити «Ренова Груп» помітнішою в США. Добру ім’я благодійника Вексельберг конвертував у доступ до американського політикуму».

У жовтні 2012 року Вексельберг організував у мерії Сан-Франциско урочисту вечерю задл святкування двохсотріччя прибуття російських поселенців до Каліфорнії. Російський міністр культури Володимир Мєдінський приїхав із Москви та зачитав привітання від президента Путіна. Серед гостей були американських сенаторів та керівники деяких найбільших американських компаній та університетів.

На додаток до культурної та освітньої благодійності, Вексельберг витратив 1,7 млн. доларів на вашингтонських лобістів. Є інформація, що у 2017 році американська філія «Ренова Груп» «Коламбус Нова» перевела 500 тисяч доларів США на банківський рахунок Майкла Коена, тодішнього особистого адвоката Дональда Трампа.

Лише за кілька днів після зустрічі з Майклом Коеном в Трамп Тауер, Вексельберг відвідав інавгурацію Трампа, а також сумнозвісну урочисту вечерю на честь річниці «Раша Тудей», проведену в Москві у 2015 році, на якій були присутні Путін та Майкл Флінн. Судячи з усього, Вексельберг був не єдиним російським олігархом, який намагався отримати доступ до близького оточення Трампа завдяки фінансуванню культурних проектів у США. У 2014 році Роман Абрамович, засновник Єврейського музею в Москві та тодішній голова Федерації єврейських громад Росії, запросив Джареда Кушнера до Москви. Абрамович організував фандрейзинговий обід задля збору коштів для московського Єврейського музею, куди також запросив Віктора Вексельберга, Лена Блаватніка, Михайла Фрідмана, Катерину Винокурову (доньку російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова) та її чоловіка Олександром Винокуровим (члена ради директорів компанії “Альфа-груп”), а також Пітера Саловея, президента Єльського університету.

ОСВІТНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОЖЕРТВИ ЛЕНА БЛАВАТНІКА У БРИТАНІЇ ТА США

Сім’я Леоніда (Лена) Блаватніка емігрувала з Одеси до США у 1978 році, а вже у 1986-му він створив в Америці інвестиційну компанію «Ексес Індастріз». Спільно зі своїм  шкільним другом Віктором Вексельбергом та бізнес-партнерами  Михайлом Фрідманом і Германом Ханом Блаватник фінансував кілька проектів з привласнення російських державних підприємств та рейдерського захоплення російської нафтової групи «ТНК». Проте Блаватніку вдалося покращити свою репутацію на Заході, створишви собі імідж авторитетного філантропа. Це  також дозволило його  бізнес-партнерам Фрідману, Хану, Авену та Вексельбергу отримати доступ до західних ринків капіталу та політичної еліти.

Благодійність Блаватніка має специфічний характер: окрім освітніх закладів він також  фінансує провідних сенаторів та кандидатів у президенти США. Лише за останні п’ять років Блаватнік “інвестував” в американські освітні заклади майже 100 млн. доларів: 2013 року він дав 50 млн. доларів Гарвардській бізнес-школі на Гарвардську програму підприємництва ім. Блаватніка; 2016 року він виділив Єльському університету 10 млн. доларів, а потім ще 15 млн. доларів 2018 року для збільшення Єльського фонду на підтримку інновацій; 2018 року він запропонував 2 млн. доларів університету Пенсільванії, а потім дав 10 млн. доларів медичному факультету Стенфорда.

Історія політичних пожертв Блаватника також вражає: 2011 року він фінансово підтримував і президента Барака Обаму, і його опонента, колишнього губернатора штату Массачусетс Мітта Ромні; 2016 року надав 1,5 млн. доларів на підтримку президентської кампанії сенатора Марко Рубіо, 1 млн. доларів губернатору штату Вісконсін Скотту Вокеру та 800 тисяч доларів сенатору від Південної Кароліни Ліндсі Грему. Того ж року Блаватнік пожертвував 1 млн. доларів інавгураційному комітету Дональда Трампа. Цю оборудку зараз розслідує спеціальний прокурор Роберт Мюллер. За даними американської преси, Блаватнік, який також є бізнес-партнером Олега Дерипаски – одного з найближчих до Володимира Путіна олігархів, - виділив 7,35 млн. доларів США на благодійну підтримку республіканської партії США.

У Сполученому Королівстві Блаватнік зробив пожертви на користь музею Тейт, Національної галереї, Національної портретної галереї, Музею Вікторії та Альберта, Королівської опери, Британського музею і Королівської академії мистецтв. У 2017 році Блаватник одержав лицарський титул за благодійнійсть, а у 2018-му  придбав однин із найстаріших лондонських театрів за 45 млн. фунтів стерлінгів.

У 2010 році Оксфордський університет прийняв пожертву на суму 75 млн. фунтів стерлінгів від Блаватніка на створення Школи державного управління ім. Блаватніка. За дослідженнями Іллі Заславського, школа ім. Блаватніка замовчує злочини російського уряду і запрошує прихильників політиків Путіна в якості лекторів та доповідачів: “Незважаючи на запевнення, що грант Блаватніка не даватиме йому жодної можливості контролювати політику школи, фактично ми бачимо, що вона уникає будь-якого обговорення незручних тем стосовно Росії, України та олігархів. Пошук заходів на веб-сайті школи за цими ключовими словами показав майже повну відсутність таких заходів.”

У 2015 році група російських і західних науковців, журналістів та громадських активістів опублікувала відкритого листа до Оксфордського університету з проханням переглянути співпрацю з Леном Блаватніком та його партнерами з «Альфа-груп» Петром Авеном і Михайлом Фрідманом і розслідувати ділову репутацію Блаватніка та «Альфа-груп». Активісти закликали Оксфордський університет «припинити торгівлю власним... престижем з путінським оточенням... [і] провести нову належну перевірку із чітко визначеними етичними нормами».

Речник університету відповів, що Оксфордський університет дотримувався принципів ретельної перевірки благодійної допомоги, а його Комітет з розгляду пожертв (CRD) провів належну перевірку на підставі загальнодоступної інформації.

РОСІЙСЬКІ ОЛІГАРХИ ТА ЦЕНТР ВУДРО ВІЛСОНА

Тісні зв’язки Центру Вудро Вілсона з про-кремлівськими олігархами сягають 2005-го та 2007-го року, коли Центр нагородив Вагіта Алекперова та Віктора Вексельберга спеціальною відзнакою за корпоративну громадянську позицію. 29 січня 2018 року Міністерство фінансів США піддало обох олігархів особливо ретельній перевірці та включило їх до так званого «кремлівського списку», підготовленого відповідно до закону «Про протидію ворогам Америки через санкції» (CAATSA). 6 квітня 2018 року Міністерство фінансів США запровадило проти Віктора Вексельберга персональні санкцї.

У листопаді 2015 року Центр Вілсона вручив Нагороду за корпоративну громадянську позицію Петру Авену, ключовому акціонеру «Альфа-банку». Рішення базувалося на стипендіальній програмі «Альфи», яка дозволила молодим американським професіоналам відвідати Росію з освітньою метою. Американські ЗМІ повідомляли, що у 2015 році «Альфа-груп» провела амбітну PR-кампанію, спрямовану на підтримку образу її директорів як благодійників та друзів Заходу, за що вони заплатили американській лобістській компанії BGR близько 6 млн. доларів.

Співголовами журі, яке прийняло рішення нагородити Авена, були колишній генеральний директор «Брітіш Петролеум» лорд Браун і колишній посол США в Росії Джеймс Ф. Коллінз (на той час старший співробітник програми «Росія та Євразія» у Фонді Карнеґі за міжнародний мир). Цікаво, що Михайло Лесін, засновник фінансованої державою міжнародної новинної мережі РТ, до якої зараз прикута увага розслідувачів через її роль у намаганнях вплинути на президентські вибори у США 2016 року, також був у списку гостей церемонії нагородження Авена. Цей факт став відомим лише тому, що за декілька днів після гала-обіду тіло Лесіна знайшли у номері готелю “Дюпон Серкл” і ФБР почало розслідування причин його смерті.

Центр Вілсона залишив поза увагою інформацію,  що вказувала на причетність Петра Авена до корупції та його зв’язків із Кремлем. Інформація про участь «Альфа-груп» у організованій злочинності, наркоторгівлі, відмиванні грошей та нечесних аукціонах державних активів з використанням урядових зв’язків стала загальнодоступною 2000 року, коли Центр громадської доброчесності – одна з найстаріших організацій з журналістських розслідувань в Америці –  опублікував свою доповідь про «Альфа-груп». Документи комісії Марини Сальє, колишньої депутатки міськради Санкт-Петербурга, також продемонстрували, що Авен уможливив початок принаймні частини корупційних схем Путіна в Санкт-Петербурзі. Нарешті, Центр Вілсона міг дізнатись про зв’язки Авена з книги “Путінська клептократія” дослідниці Карен Давіші, презентованої авторкою у цьому ж центрі незадовго до вручення нагороди 2015 року. Як зазначив литовський політичний аналітик Маріус Лаурінавічюс, “такі звинувачення вимагали б, як мінімум, детальнішого розлідування перед присудженням будь-якої нагороди.” Інститут Кеннана при Центрі Вілсона також організував декілька заходів, профінансуваних «Альфа-груп». У січні 2018 року 50 стипендіатів «Альфи» були запрошені до Вашингтона на урочисту вечерю з головою Наглядової ради консорціуму «Альфа-груп» Михайлом Фрідманом та на круглий стіл в Інституті Кеннана Центру Вілсона для обговорення «сфер співпраці в галузі мистецтва та освіти».

ОЛЕКСІЙ МОРДАШОВ ТА ЦЕНТР ГЛОБАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Центр глобальних інтересів (Center for the Global Interests, CGI) був створений у Вашингтоні у 2012 році як неприбуткий, позапартійний дослідницький інститут, що займається вивченням сучасної Росії та Євразії. CGI не розкриває імена своїх донорів, але стверджує, що його місія – «дослідницька незалежність», і він не приймає фінансування від уряду США чи іноземних держав.

Рада CGI складається з трьох осіб, у тому числі Олексія Мордашова, який належить до близького оточення Володимира Путіна і займає другу позицію серед найбагатших росіян із загальними активами розміром 18,7 млрд. доларів. Мордашов є співвласником банку «Росія» – першої російської кредитної установи, на яку уряд США наклав санкції через зв’язки з Кремлем та підтримку незаконної анексії Криму. З 2005 року Мордашов володіє телекомпанією «Рен-ТВ». На час придбання це був останній російський національним телеканал, що продовжував критикувати президента Путіна.

Мордашов є членом правління Фонду публічної дипломатії ім. Олександра Горчакова, а його компанія є офіційним партнером Дискусійного клубу «Валдай». Другий член правління CGI – колишній американський дипломат Томас Пікерінг - працював послом США в Росії у 1993-1996 роках. У липні 2018 року Пікерінг був гостем на конференції про російсько-американські відносини у сфері контролю над озброєннями, яку проводив Фонд Горчакова. 2015 року він отримав від Центру Вілсона Нагороду за корпоративну громадянську позицію (разом із президентом «Лукойла» Вагітом Алекперовим).

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1996 р.

У квітні 2004 року Мордашов приєднався до ради директорів нью-йоркського інституту «Схід-Захід», діяльність якого включає спеціальну програму «Росія та США». Зараз до складу ради директорів цього ж інституту входить Олександр Волошин, колишній голова адміністрації президента Росії за Бориса Єльцина та Володимира Путіна (до 2013 року).

CGI очолює випускник Московського державного університету Ніколай Злобін. Він переїхав до США на початку 1990-х років і працював у декількох американських університетах в якості запрошеного лектора та встановив професійні стосунки з різними американськими експертами та політиками. Заступник голови місії у посольстві США в Москві Ерік Рубін характеризував Миколу Злобіна як «аналітика, пов’язаного з партією “Єдина Росія”, який є постійним резидентом у США». Злобін є незмінним учасником Дискусійного клубу «Валдай», де йому завжди дають можливість ставити пряме запитання Володимиру Путіну.

Посол Російської Федерації Кисляк узяв участь у відкритті центру Злобіна у Вашингтоні. Сам Злобін у своєму вступному слові визначив місію свого закладу так: «вийти за рамки мислення холодної війни», «зруйнувати стереотипи» і «забезпечити стратегічне, довгострокове бачення російсько-американських відносин».

Веб-сайт CGI оновлюється нерегулярно, містить лише 30 статей, підписаних практично невідомими фахівцями, і не створює враження активної й енергійної аналітичної інституції.

Дивно, що проживши майже 30 років у США, Злобін не опублікував жодної академічної монографії англійською мовою. На фоні відсутності його аналітичних статей у західних академічних журналах, він є частим гостем на російських державних радіо- та телеканалах. Дуже ймовірно, що ключовою місією CGI є «легітимізувати» Злобіна як авторитетного «американського» експерта в очах російської телевізійної аудиторії, аби надати його висловлюванням аури «самостійного мислення» або «неупередженої експертної думки».

2014 року Злобін виступив співавтором книжки під назвою «Російський віраж. Куди йде Росія?», написану разом із одним із найбільш сумнозвісних пропагандистів Кремля Володимиром Соловйовим, ведучим ток-шоу на державному телеканалі «Росія-1». Відомо, що Соловйов є жорстким критиком Заходу та українського Євромайдану, який вірнопіддано конструює для російської аудиторії «зручні тлумачення» політики Кремля.