100 непомітних днів
Поки що головна заслуга нового уряду — факт його появи
22 липня минають перші 100 днів роботи нового Кабміну. Переважна більшість відомих на увесь світ реформаторів, яким вдалось увійти в історію, переломивши хід розвитку держави, якою вони керували, називають цей період ключовим для здійснення реальних справ.
Зокрема, як розповів «Дню» президент благодійного фонду «Солідарність» Кшиштоф Становськи, коли у 1989 році він та соратники прийшли до влади у Польщі, Лешек Бальцерович на першій спільній нараді сказав: у нас є 100 днів, щоб показати людям зміни. За словами Становського, з кожним днем рівень довіри народу до уряду, який не показуватиме реальних результатів, падатиме на 1%.
Щось схоже говорив своїй команді і грузинський економіст Каха Бендукідзе. Цей реформатор прирівняв перші 100 днів роботи до кредиту довіри від суспільства, який уряд, немов гроші, витрачає на конкретні результати. І от коли приходить час платити за рахунками, уряд має пред’явити, на що він витратив отриману «позику».
Що може пред’явити уряд Володимира Гройсмана? За великим рахунком, успіхів — негусто. По-правді, за сто днів 20-й за рахунком Кабмін незалежної України, не зміг зробити для країни більше, ніж те, що йому вдалося досягти своєю появою. Нагадаємо, 14 квітня Верховна Рада призначила колишнього віце-прем’єра і спікера парламенту, екс-мера та соратника чинного Президента — Володимира Гройсмана — у відповідь на гостру політичну кризу, яка була спровокована корупційними скандалами довкола КМУ Арсенія Яценюка.
Політична ситуація в Україні була вкрай напруженою. Експерти-політологи навіть прогнозували дострокові вибори парламенту. Проте міжнародні партнери — зокрема Брюссель та Вашингтон — були вкрай незадоволені таким варіантом розвитку подій, і застерігали Президента та депутатів від розпуску парламенту, аргументуючи, що цього не витримає наша економіка, а вони не збираються оплачувати наші політичні чвари. «Захід хотів бачити в Україні новий уряд, і застерігав від проведення перевиборів, оскільки вибори загальмували би процеси реформ в країні», — пояснював екс-посол США в Україні (2003—2006 рр.), а нині директор Євразійського центру ім. Діну Патрісіу «Атлантичної ради» Джон Гербс.
Зрештою, після тривалих перемовин і «переходів» (позафракційних депутатів в пропрезидентську фракцію БПП) Рада таки спромоглася сформувати коаліцію й призначити новий Кабмін. Важливо зауважити, що Гройсман погодився очолити уряд на своїх умовах. Зокрема, йшлося про беззаперечну підтримку коаліції законодавчих ініціатив його Кабміну та гарантій його самостійності в призначенні людей до своєї команди. І якщо припустити, що ці умови були виконані, Володимир Гройсман мав би отримав повний карт-бланш для втілення свого курсу.
Проте чомусь задекларований урядом на чолі з Гройсманом так званий новий курс — макроекономічна стабілізація, протидія корупції, підвищення якості державних послуг, відновлення безпеки держави, створення сприятливих умов для ведення бізнесу — просувається настільки тихо і повільно, що його результати залишаються непомітним для громадян. За даними опитування соціологічної групи «Рейтинг», повністю схвалює роботу уряду лише 1% українців. Разом із тим повністю незадоволені його роботою майже третина громадян — 30%.
Експерти ж вкрай розчаровані гальмуванням перебігу реформи децентралізації. Були надії, що як колишній міський голова та людина, яка в першому Кабміні Яценюка опікувалася децентралізацією і зробила декілька помітних кроків до її реалізації (зокрема провела бюджетну децентралізацію), отримавши повноту влади, він доведе справу до логічного кінця. Проте сподівання не виправдались. Та, можливо, реформу гальмує все ж таки не Гройсман, а політичні амбіції, які часто перемагають у стінах українського парламенту здоровий глузд і державні інтереси. Очолює профільний для цієї реформ комітет ВРУ з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергій Власенко — депутат від фракції, яка заявила про свою опозиційність до влади, і нещодавно в знак незгоди до рішення влади підняти тарифи на житлово-комунальні послуги блокувала разом із радикальною партією блокувала трибуну в останні — перед канікулами — дні роботи ВРУ.
До слова, величезний ресурс довіри населення уряд Гройсмана «просадив» і на виконання обіцянки перед МВФ не запропонувавши нічого суттєвого взамін. Тарифи підняли, а новий транш не зрозуміло коли отримають. Очільниця Фонду Крістін Лагард вже заявила, що Україна виконала не всі вимоги.
Загалом же експерти охарактеризували 100 днів нового Кабміну як період обнадійливих обіцянок і дефіциту реальних результатів.
Наприклад, портал «Слово і діло» підрахував, що за період з 16 квітня по 21 липня 2016 року Кабмін дав 231 обіцянку. Виконати спромігся менше 10% з них (21). До найголовніших із них журналісти віднесли заяви Арсена Авакова про запуск до літа нової патрульної поліції в 6 прифронтових містах, Іванни Климпуш-Цинцадзе — про створення міжвідомчої комісії щодо співробітництва з НАТО та Лілії Гриневич — про переведення ВНЗ на систему електронного прийому документів. Серед того, що однозначно не вдалося членам нового уряду, — обіцянки Кубіва про отримання Україною траншу кредиту від МВФ до кінця червня 2016 року, Ігоря Насалика — про відмову від ведення переговорів із РФ щодо газу до завершення судового процесу в Стокгольмському арбітражі (тут навпаки розворот на 180 градусів) та Климпуш-Цинцадзе — про представлення стратегії реформування державної служби.
Директор Інституту ім. Олександра Поля Олександр Панченко в коментарі «Дню» зауважив: «Позитивний сигнал в тому, що Гройсман визнає необхідність стратегічного планування. Відоме також його бажання розвивати інфраструктуру. Було озвучено, що це будуть дороги, енергоефективність, місцева інфраструктура. Такі речі дуже правильні, вони дають ефект тільки у взаємодії з реальним сектором. В цьому сенсі я очікував за результатами 100 днів появи конкретних проектів та каналів отримання коштів від міжнародних партнерів. Цього не вистачає». За словами експерта, результатами 100 днів роботи уряду Володимира Гройсмана стала низка запущених економічних процесів. «Однак про їх результати говорити складно», — каже експерт. З «помітного» на думку Панченка значно простіше навести приклад того, що уряд не робив, аніж зробив. Так наприклад, зауважує експерт, міністри Гройсмана припинили риторику, що економіку врятують приватизація, дерегуляція і затягування пасків.
«Наразі ж я бачу слабкі, але обнадійливі сигнали, що уряд повернувся обличчям до реального сектора економіки. Наприклад, повернули департамент промислової політики. Частково вже за прем’єрства Гройсмана в Україні вперше за кілька років промисловий сектор почав рухатися в плюсовій динаміці», — підсумовує експерт.
