300 підприємств – на продаж...
Експерт: У жодному разі не можна приватизувати монополістів і постачальників енергоресурсівКабінет Міністрів затвердив перелік об’єктів державної власності на приватизацію. Про це йдеться у постанові Кабінету Міністрів №271 від 12 травня 2015 року. Фонд державного майна повинен організувати продаж «через конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону без встановлення обмежень для допуску учасників, крім випадків, передбачених законодавством, та з урахуванням встановлених санкцій».
До списку увійшло понад 300 об’єктів. Зокрема, у видобувній галузі фігурує державний концерн «Укрторф», низка шахт (в тому числі й пакет акцій 16,5% Шахти ім. Засядька), в енергетичній — «Центренерго» (78% акцій), «Донбасенерго» (25%), Херсонська, Одеська, Миколаївська ТЕЦи та пакети акцій обленерго, у нафтовій — акції міськгазів. У агросекторі на продаж хочуть віддати ДП «Конярство України» (близько 40 тисяч га землі), Яготинський цукровий завод. У транспортній — ТОВ «Торговий флот Донбасу», авіакомпанію «Горлиця» та авіаційне підприємство «Універсал Авіа». Будуть торги і в будівельній та хімічній галузі — ПАТ «Дніпрометробуд», Сумихімпром, Одеський припортовий завод, АК «Свема». На конкурс підуть і 13 портів, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» тощо.
Чи час розпродавати державне майно? І чи всі із включених Кабміном об’єктів можна віддавати у приватну власність? Про це «День» запитав колишнього в. о. голови Фонду держмайна (березень 1997 — березень 1998) Володимира ЛАНОВОГО:
— Справді, незрозумілий набір. Все звели докупи: дрібні, середні, великі, монопольні, конкурентні, обслуговуючі, промислові підприємства. Цього не можна робити, бо різні підприємства відносяться до різних приватизаційних груп. За класифікацією Фонду держмайна, яку затвердив парламент, є чотири групи. В групу «Г» входять монополісти, «А» — середні та малі, «Б» і «В» — різного типу немонополістичні підприємства. Тому не розумію, навіщо це все разом складати і затверджувати в один список. Різні об’єкти потрібно по-різному приватизувати. Таке враження, що Кабмін просто зробив заявку: «Давайте, що у вас там лежить в засіках Батьківщини, ми затвердимо і будемо дивитися, що, як і кому, за яким методом в ручному режимі роздавати». В жодному разі не можна продавати монополістів та постачальників енергетичних ресурсів (облгази, обленерго). Чому? Адже продаючи ці об’єкти, ми продаємо функції постачальника ресурсу разом із передавальними системами. Одеський припортовий завод можна і потрібно продавати, бо він скоро стане таким же занедбаним, як і всі інші хімічні підприємства України. Треба шукати капітал для його модернізації, щоб виробляти нові види виробів. Адже не можна все життя виробляти те, що було запущено ще в 1970-х роках. Як продавати? В жодному випадку в одні руки! У приватизацію слід включати середній клас, максимум учасників. Приватизація буде прозорою лише за умови проведення міжнародних конкурсів і з допуском іноземних інвесторів. Для цього потрібно проводити адресне запрошення міжнародних відомих компаній, попереджати потенційних покупців через фондові біржі, інші компанії, банківські інвестиційні інститути та проводити широку рекламну компанію про ці торги. Не можна допускати жодних дискримінацій. Доступ повинен бути як у іноземних, так і у внутрішніх інвесторів. Чи потрібна приватизація сьогодні? Ні, вона не піде нам на користь, бо принципи торгів не змінилися. Покупці будуть орієнтуватися на придбання компаній-монополістів, аби отримати доступ до надання дорогих послуг, але хто з них думатиме про інвестування в ці об’єкти? Важко сказати. З такими ризиками приватизацію не варто починати, бо знову працюватимемо на олігархів і тих, хто сидить у кабінетах і приймальнях українських високопосадовців.