Адреналін для інвестора

Схоже, українські банки вже незабаром можуть стикнутися із несприятливою ситуацією, викликаною конкуренцією з боку так званих інститутів спільного інвестування. Принаймні керівництво таких фондів передбачає бум зростання, викликаний неминучим зменшенням банківських депозитних ставок, що пов’язано із приходом до вітчизняної банківської системи іноземних інвесторів (в Україні діє 40 банків за участю іноземного капіталу, з них 18 із 100%-им іноземним капіталом). У результаті банки, на думку гравців фондового ринку, поступово втратять невластиву їм функцію примноження грошових коштів населення та збережуть лише нормальну функцію зберігання. А ось інвестиційні фонди, які володіють фінансовими продуктами, що характеризуються різними формами ризику й, отже, різними рівнями прибутковості, в цих умовах отримають певні конкурентні переваги у порівнянні з банківським сектором.

Ці заяви можна було б сприйняти як своєрідну піар-кампанію інвестиційних фондів, їхню спробу протистояти у конкурентній боротьбі куди більш могутнім сьогодні комерційним банкам. Але такий прогноз надходить від багаторазово перевіреної ринком компанії «КІНТО», яка має 15-річний досвід роботи й солідну репутацію, на якій не позначилися навіть численні фінансові скандали навколо різних українських і російських трастових пірамід. Інтелектуали з «КІНТО» стали основою порядного професійного бізнесу. Нікого з тих, із ким вони на початку 1990-х входили на ринок, сьогодні на ньому вже немає. І президент компанії Сергій Оксанич, який очолює також Українську асоціацію інвестиційного бізнесу, пояснює все це не просто живучістю процвітаючою всупереч багатьом обставинам компанії. «Інвестиційний бізнес — це завжди погляд за горизонт, це спроба спрогнозувати майбутнє», — стверджує експерт ринку.

Цікавим є колективний портрет сучасного дрібного інвестора, намальований керівництвом компанії. Згідно з її дослідженнями, це одружений чоловік віком приблизно 40 років, городянин, який має вищу освіту й який відносить себе до середнього класу (у нього стабільні прибутки в державному секторі або у підприємницькій діяльності). Він схильний до заощаджень й уміє рахувати гроші, а тому прагне диверсифікувати свої накопичення, орієнтуючись на прибутки, вищі за банківські, але з помірними інвестиційними ризиками.

Саме на такий соціальний образ орієнтувалася «КІНТО», створюючи й приступаючи до управління активами закритих недиверсифікаційних корпоративних інвестиційних фондів сімейства «Синергія» (термін їхньої дії — три роки). Перший із них, «Синергія 1», чия діяльність згідно із законодавством скінчилася 20 березня, забезпечив інвесторам середньорічну прибутковість 99,8%, а прибутковість на початку роботи становила 619,2%. «Синергія-2» існуватиме до 28 лютого 2008 року. Керівна компанія сьогодні ще не може прогнозувати прибутковість за весь термін діяльності цього фонду, але середньорічна на сьогодні становить 83,5%, а прибутковість із початку діяльності — 236,15%. «Синергія-3», яка почала працювати лише минулого року, підіб’є підсумки 30 квітня 2009 року. Але й сьогодні її середньорічна прибутковість становить 120,7%, а прибутковість із початку діяльності — 124,1%. Оксанич зауважує, що якби йому минулого року сказали, що цей фонд матиме таку прибутковість, він би не повірив...

Ось лише про «Синергію-4» поки мало що відомо. Як зазначив президент «КІНТО», «законодавець заборонив нам говорити про майбутню прибутковість, оскільки знає про неї лише один Господь Бог». Оксанич наголосив, що такі фонди пропонуються інвесторам, які шукають прибутковості значно більш високої, ніж банківські депозити, й сприймають ризики, які виникають у ході пошуку такої прибутковості. «Це — аксіома фондового ринку, — наголосив він. — Якщо ви хочете прибутковості, ви маєте миритися з відповідними ризиками».

І все ж було б неправильним не пояснити читачам, яким чином компанії, що керують активами інститутів спільного інвестування, заробляють гроші. Як правило, вони намагаються увійти до фондового ринку в період його корекції, простіше кажучи, — спаду, коли акції так званих блакитних фішок — найприбутковіших компаній, які котируються на ринку, або ж стоять, або ж втрачають вартість. Тепер залишається ретельно стежити за тенденціями ринку та продати ці акції в їхній найвищій точці, тобто перед новим падінням. Завдання керуючих компаній, за словами Оксанича, «відчувати ринок, бути з ним й якимсь чином, за можливістю, його перемагати». Що стосується інвесторів, то, як вважають у «КІНТО», «тому, хто зробив ковток адреналіну на фондовому ринку, піти з нього дуже важко».