Аграрний шанс

Українське фермерство на тлi постійно зростаючої загрози продовольчої кризи якось мляво реагує на світові виклики. Урядовці ж рапортують, що у 2008 році галузь отримала аж на 38% більше у порівнянні з 2007 роком. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко обіціяє, вносячи зміни до бюджету, ще збільшити цю частку, а доти пропонує повністю компенсувати відсотки по кредитах для виробників м’ясо-молочної продукції. Чи допомогло збільшення бюджетного фінансування у першому кварталі 2008 року українським сільгоспвиробникам, «День» і вирішив з’ясувати.

Василь ВІНТОНЯК, директор ТОВ «ІНФагро»:

— Не все так просто з державними дотаціями. У нас розроблено багато хороших законопроетів, але ж вони не діють. Наприклад, є законопроект Міністерства аграрної політики із запровадження мінімальної ціни на молоко. За цим документом закупівельна ціна на молоко першого сорту мала б бути 2,6 гривні за літр. Якщо на ринку ціна формується нижча, то у такому випадку різниця сільгоспвиробнику компенсується з бюджету. Якби законопроект затвердили, це означало б, що селянин мав би гарантовану ціну на молоко. Серед діючих державних дотацій істотною можна назвати дотацію з повернення аграріям ПДВ. Переробник, який закуповує молоко чи м’ясо, повертає ПДВ не до бюджету, а прямо сільгоспвиробнику. Стосовно дотацій, які передбачені за збільшення поголів’я худоби, то вони виплачуються в кінці року. Але отримують їх переважно великі господарсва, які тримають понад 15 голів великої рогатої худоби і щороку збільшують цю кількість. Дрібне населення, яке формує основу молочного виробництва і тваринництва в цілому, їх майже не отримує. Державну доплату за якість молока, гадаю, ніхто не виплачує. Бо претендувати на неї можуть виробники екстра-молока, якого у нашій країні майже немає. Загалом різниці у держпідтримці виробників молока з попердніми роками у 2008 році поки що не відчувається.

Олександр БАКУМЕНКО, голова ради директорів асоціації «Союз птахівників України»:

— Звичайно, держпідтримка допомогла. Ми працюємо за умов не дуже високої рентабельності. Держава давала нам 0,55 гривні дотації на один кілограм живої ваги птиці. Але ж держава допомагає і свинарству. Для птаховиробників головне — отримувати мінімальну рентабельність, щоб збільшувати об’єми виробництва. Стосовно фінансування на друге півріччя, то мені важко говорити, бо я не бачив конкретних цифр.

Іван ТОМИЧ, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників:

— Є різні програми держпідтримки, і ефективність діяльності кожної з них різна. Що стосується прямої виплати на озимі за гектар у розмірі 100 гривень, то Асоціація фермерів відмовилась від її отримання через низьку ефективність та занадто складну процедуру отримання грошей. А після отримання цієї виплати відчиняються двері для всіх контролюючих органів. Тому 90% фермерів не отримали цієї підтримки. Ефективно працює державна програма з кредитування через Український державний фонд. Вона фінансується за графіком і дає свої результати. Окрім одного: виділених на неї коштів замало. Мова йде про 70 мільйонів виділених на кредитування і 60 мільйонів гривень — на придбання техніки. Сьогодні програма з кредитування — найефективніший механізм підтримки агровиробника навіть для держави, бо ці гроші повертають в бюджет. Менш ефективна державна підтримка для часткової компенсації вартості першого трактора, комбайна, автомобіля і тваринницьких приміщень. Це відбувається тому, що встановлено перелік обмежень з купівлі іноземної техніки. Тобто ті зразки техніки, які виробляються в Україні й які аналогічні іноземній техніці, не підтримуються, а значить, фермери не отримують компенсації. Через це ускладнені процедури отримання коштів, що у свою чергу негативно позначається на технічному оновленні сільгоспвиробників. Доплата на м’ясо- та молокопродукти, м’яко кажучи, не ефективна. Особливо це видно у випадку з дрібними селянськими господарствами. Стосовно самого бюджетного фінансування хочу сказати, що потрібно повернути це колесо в інший бiк. Бюджетна політика в цілому неефективна. Потрібно переглядати сам принцип та її ідеологію. Бюджетна підтримка даватиме більше впливу, якщо на перспективу 2009 року її формувати, спираючись на інші умови. За нинішніх же схем її результативність низька і свідчить про це один факт. Ті, хто виробляє дві треті продукції, отримує одну третю фінансування з бюджетних програм. На аграрні потреби потрібно закладати не менше 10% дохіднох частини бюджету. Хоча навіть не у самих грошах справа. Без зміни бюджетної ідеології нічого ж не зміниться.

Володимир ЛАПА, керівник групи експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»:

— Головна проблема для країни, яка простежується протягом багатьох років, — це затвердження порядку державних субсидій та доплат кожного року. Такі реалії пов’язані зі специфікою бюджетного процесу, але вони є досить проблематичними, бо сільгоспвиробниками доти не затверджено такі порядки, вони не мають доступу до бюджетної підтримки. Цього року фінансування більшості бюджетних програм пішло лише з березня. До того ж велика частина бюджетних грошей припадає на непряму підтримку, тобто на пільги з ПДВ. Очікується, що у 2008 році вони сягнуть семи мільярдів гривень. Це і є один із найдієвіших механізмів, бо НДСні обсяги досить великі. Хочу сказати, що ця підтримка розподіляється автоматично і не потребує спеціального адміністрування з боку держави. Стосовно інших держпрограм, то це дотації на кілограм реалізованої олії, на гектар посівів, компенсація відсоткових ставок. Звiсно, вони допомагають. Хоча, якщо порівнювати розмір дотаційної підтримки України з розвинутими країнами, то у нас у тваринництві для товарних господарств членські дотації у доходах становлять 16—17%, а в країнах ЄС і США держпідтримка для багатьох продуктів доходить навіть до 60%. Наші виробники більше доходів отримують від реалізації продукції, а не від держдотацій. Тому кон’юктура ринків, де реалізовується ця продукція, — головний чинник для їхньої поведінки. Наприклад, незважаючи на всі державні дотації, поголів’я свиней з 1 квітня 2007 по 1 квітня 2008 року знизилось на 20%. Це пов’язано з тим, що зерно дорожчає вже два роки поспіль, тоді як свинарська продукція лише з початку 2008 року. Якщо говорити про розподіл грошей, то дуже велика частка коштів спрямовується на компенсування ставок. Важко сказати, представники якого аграрного сегменту отримують найбільше фінансування за нею, бо всі сільгосппідприємства, які мають статус сільгоспвиробника, можуть претендувати на компенсацію відсоткових ставок. Інша справа, що, враховуючи стан фінансових ринків України, цей порядок (для компенсації кредитних ставок) не працює, бо там (в умовах програми. — Авт. ) передбачено обмеження на рівні 17—18% річних. Таких ставок вже немає. Українські банки у гривні надають набагато дорожчі кредити. Наступною за важливістю для агровиробників є державна підтримка тваринництва. Якщо брати загалом всі програми, які там діють, то можна говорити, що виробники свиней, птиці, великої рогатої худоби фінансуються непогано. Виробники рослинницької продукції дотуються державою менше. Це зумовлено тим, що вони й так отримали непогані прибутки, зокрема, якщо говорити про 2007 рік. У 2008 році з отриманням нового врожаю, напевно, ці пропорції погіршаться, бо ціни реалізації навряд чи суттєво зростуть у порівннні з 2007 роком, хоча собівартість продукції зростає динамічно.