Альтернатива заробіткам на чужині

Дві родини Ізяславського району вирішили започаткувати власну молочну справу. Тетяна та Михайло Юрчуки із села Топори звели новий корівник і відкрили сімейну ферму «Світанок». А Борис та Ірина Гуменюки із сусідньої Покощівки модернізували старе приміщення і створили підприємство «Лісова пісня». Від інвестора обидві родини отримали кредит на купівлю сучасного обладнання та придбання високосортних молочних корів. Юрчуки до власних семи голів докупили ще дев’ять, а Гуменюки до п’яти своїх додали ще шість. Тепер від сімейних ферм інвестор щодня отримує понад 150 літрів молока. Господарі мають роботу і виручку. Зізнаються, що працюють важко, але й заробляють не менше, ніж за кордоном.

СІМЕЙНЕ МОЛОКО

Родина Юрчуків переїхала на Хмельниччину з Півдня України 10 років тому. Щоб утримувати і належно доглядати п’ятеро дітей, обзавелися господарством. Донедавна молоко здавали заготовлювачу, але коли ціна опустилася до 4 грн за літр, почали шукати альтернативу.

«Вперше про молочну ферму почула на семінарі, який проводили в районі. Потім нас запросили на Львівщину, де молочні сімейні ферми функціонують вже кілька років. Розпитали в людей що й до чого, обзавелися зв’язками, підтримкою і вирішили спробувати, — каже Тетяна Юрчук. — Задоволена тим, що інвестор виконує свої зобов’язання. Для функціонування нашої молочної ферми ми отримали кошти на будівництво корівника, придбали сучасне обладнання: доїльний апарат, холодильник об’ємом 500 літрів, що дозволяє збирати молоко також з господарств інших селян. Корівник обладнаний спеціальними килимками-підстилками для худоби, встановлені освітлювальні лампи, напувалки та вентилятори».

Окремим важливим для реалізації проекту питанням стало забезпечення сімейних ферм високопродуктивними коровами, яких на вільному ринку придбати складно та дорого. Тож власниця ферми скористалася ще однією можливістю, яку надав інвестор для сімейних молочних ферм: до власних корів вона прикупила ще дев’ять голів. Тепер у сімейному господарстві Юрчуків шістнадцять корів, які за добу дають понад 100 літрів молока.

«Молоко забирає інвестор. Ціна невелика — 5,50 грн за літр. Можна було б підняти вище, але інші заготовлювачи бунтують, нарікають, що перебиваємо їм бізнес, — визнає Тетяна. — Люди в селі поки що придивляються. Не заздрять, бо чому тут заздрити? Це важка щоденна праця. Кажуть: «Пробуйте ви, якщо буде зиск, то приєднаємося». Поки що ми вклали власні 100 тисяч гривень і взяли кредит на 80 тисяч гривень. За попередніми підрахунками, за три роки плануємо покрити ці витрати, а тим часом треба про дітей дбати. На двох маємо п’ятеро дітей, найстаршому сину — 16 років, наймолодшим — по три. Про заробітки за кордоном навіть не думаємо. Якщо гарно працювати, то хороші гроші й вдома можна заробити».

САМ СОБІ ГОСПОДАР

Борис та Ірини Гуменюки пораються по господарству удвох. Визнають: роботи вистачає — на фермі в них 11 корів і всі вони потребують щоденного догляду. Полегшує процес сучасне обладнання, яке родина придбала у кредит. Кажуть, виробляють натуральне і якісне молоко «безконтактним способом». Завдяки доїльному апарату в молоко не потрапляють бактерії, а зберігають продукцію у спеціальному резервуарі для охолодження молока. Щоб воно не псувалося, його потрібно охолодити до 4 градусів протягом півгодини після доїння.

«Наше молоко високої проби, але ціна на нього не висока — 5,50 гривень, що ледь покриває собівартість, — визнає Борис Андрійович. — Ще навесні заготівлю молока здійснював у нашому селі національний кооператив, давали по 7 гривень за літр. Було нормально. Але він розвалився чи його розвалили, не знаю. Наші монополісти ніяк не могли скласти ціни на молоко, зрештою воно стало дешевше за воду. Це підштовхнуло до дій. Поїхав на Львівщину, подивився, послухав і уклав договір з інвестором. Взяв у кредит 50 тисяч гривень на реконструкцію корівника. Ще 80 тисяч гривень на обладнання, половину ми погашаємо, половину — інвестор. Працювати важко, але на душі спокійно — сам собі господар. Наші люди часто не знають, як господарювати на своїй землі. Радянський Союз виховав мільйони наймитів, які звикли шукати заробітку деінде. Але сьогодні — все залежить від нас і від того, чи хочемо ми працювати на своїй землі... Якщо ціна на молоко буде, то ми з дружиною виграємо, в іншому разі — знатимемо, що хоча б спробували».

«ЗБЕРЕГТИ ВИРОБНИЦТВО І РОБОЧУ СИЛУ»

Начальник відділу агропромислового розвитку Ізяславської РДА Володимир Ткачук уточнює, що проект «Молочна сімейна ферма» зініційований у межах діяльності кластеру «Натуральне молоко» за прикладом реалізованого у Львівській області спільного проекту Львівської аграрної дорадчої служби та уряду Канади. За умовами реалізації проекту сімейних молочних ферм, інвестор гарантує своїм партнерам збут молока на більш вигідних умовах, аніж зараз отримують селяни від молокозаводів. Але — за умови дотримання параметрів якості молока. Наразі проект тільки на початковому етапі діяльності. У планах — відкриття ще кількох сімейних молочних ферм на Ізяславщині.

«Сімейні молочні ферми — це головний устрій ведення молочного бізнесу в усіх аграрних країнах світу. Це даеть можливість забезпечити Україну якісними продуктами харчування та дозволить кожній родині в селі жити заможно. Розвиток мережі сімейних молочних ферм спонукає не лише до створення робочих місць, а й розвитку виробництва продукції з вищою доданою вартістю, — переконаний Володимир Ткачук. — Триває діалог між виробниками молока та представниками молокопереробних підприємств щодо справедливої ціни на сировину, вчасність проведення розрахунків, забезпечення якості виробленого молока тощо. З часом ці питання будуть врегульовані і на місцях, і на рівні держави. Наше завдання — підтримувати розвиток мережі сімейних молочних ферм, щоб зберегти виробництво і робочу силу в Україні. Адже сімейні ферми це гарна альтернатива заробітчанству».

...На сьогодні у світі не існує єдиного визначення, що таке «сімейна ферма». Для різних країн у правовому полі використовуються різні тлумачення, які базуються на частці власної праці фермера, на легальному статусі власника, на кількості землі в обробці, на праві власності на землю та успадкуванні. Але якщо поглянути на вагу сімейних ферм у сільському господарстві Євросоюзу, то вона надзвичайно велика: орієнтовно 85% усіх ферм Європейського Союзу є сімейними, вони обробляють приблизно 70% усіх сільськогосподарських земель. В Україні сімейні ферми лише починають зароджуватися, а тим часом понад 90% землі обробляється великими фермами.