Астана — Лондон: чи можливе економічне диво в Україні?

Під час одного із своїх чергових візитів до Вашингтона ввечері, коли у мене не було зустрічей, я випадково познайомився з представниками Казахстану. Мені було дуже цікаво, що вони роблять у столиці США, чому приїхали і яка мета їхнього візиту.

Це було, до речі, напередодні створення Міжнародного фінансового центру «Астана» в столиці Казахстану.

Ми довго розмовляли. Тоді мені здавалось, що всі їхні розповіді межують з фантастикою. Але коли з часом я побачив чого вони досягли, то здивувався, як це можливо, адже Казахстан, одна із країн соціалістичного табору, яка ніколи не була на лідерських позиціях, і змогла так швидко адаптуватися у нинішній світовій політичній  та економічній системі.

Отже, мета приїзду казахської делегації до Вашингтона полягала в бажанні залучити прямі іноземні інвестиції у свою країну розміром не менше 100 мільярдів доларів на рік. Я думав тоді, що це щось нереальне.

Але з часом проаналізувавши я зрозумів, що якщо при населенні 18 мільйонів жителів за підсумками 2019 року ВВП Республіки Казахстан виріс на 4,5%, обсяг залучених прямих іноземних інвестицій перевищив 25 мільярдів доларів, а торговий оборот із зарубіжними країнами досяг 96 мільярдів доларів, то $100 мільярдів на рік нових інвестицій — це для них більше ніж реальність. До речі, у рейтингу Світового Банку «Doing Business» за легкістю ведення бізнесу Казахстан піднявся з 28 на 25 місце.

Не менш цікаво було почути, що їхня країна може впевнено сама вибирати інвесторів з досить пристойної черги охочих попрацювати в їх державі. За період незалежності Казахстану залучено $ 330 мільярдів іноземних інвестицій з більш ніж 120 країн. Основна частина вкладень,  понад 50% припадає на країни Європейського Союзу, на Сполучені Штати Америки.  15% прямих іноземних інвестицій та близько 5%, складають інвестиції з Великобританії і КНР. Варто відзначити, що з кожним роком економіка Казахстану стає більш конкурентоспроможною і привабливою для інвесторів. На кінець жовтня 2019 року в країні діяло 16,8 тисяч компаній з іноземним капіталом – це на 18,1% більше, ніж в аналогічному періоді роком раніше (14,3 тисяч компаній). У поточному році Казахстан увійшов в топ-55 країн у рейтингу глобальної конкурентоспроможності, піднявшись на 4 позиції.

І коли я запитав,  як вони планують реалізувати свої задуми і які механізми задіяти, то вони назвали декілька складових, які фактично вже були реалізовані владою Республіки  Казахстан.

Перше – створити конкуренцію Гонконгу, Сінгапуру та Дубаю у фінансовому світі та стати регіональними воротами для капіталу й інвестицій у регіоні.

Уявімо собі ці амбіції: Казахстан — конкурент трьом фінансовим центрам вільної економіки? Мало вірилось! А вони це зробили! Вони  фактично створили фінансовий центр «Астана» за подобою IFC (Hong Kong), IFC (Singapore) та IFC (Dubai),  сформувавши на своїй території спеціальні умови для інвестицій.

Міжнародний фінансовий центр «Астана» (МФЦА)  створено на величезній території в центрі Євразії, де немає жодного міжнародного фінансового центру, з надією, що МФЦА коли-небудь стане одним з найбільших фінансових осередків світу. Одним з основних елементів МФЦА є ісламське фінансування, оскільки він прагне стати ісламським фінансовим центром не тільки для Казахстану, але і для всієї Центральної Азії, Євразійського економічного союзу, Кавказу, Західного Китаю і Монголії.  МФЦА має свої власні закони і нормативні акти,  навіть свій власний суд й арбітраж (по суті, був введений механізм «одна країна, дві системи», незважаючи на те, що Казахстан є унітарною державою). Ключовою особливістю і привабливим аспектом МФЦА є нова юрисдикція, заснована на принципах англійського права, оскільки англійське право знайоме і це зручно для інвесторів. Вирішувати комерційні суперечки будуть британські судді у відставці, включаючи колишнього головного суддю Англії, який також брав участь у розвитку фінансових центрів у Гонконзі  та Катарі. Офіційна мова МФЦА — англійська, але бізнесменам різних країн там допомагають у спілкуванні та складанні документів на всіх мовах — китайська, арабська тощо. Усе це в комплексі спрацювало — інвестиції почали ще швидше рухатись до цієї середньоазійської держави.

І по-друге, використати свої конкурентні переваги. Усім відомий факт, що великі надії в Казахстані завжди покладались на ресурси, що є в країні, зокрема нафту і газ, які спроможні забезпечити процвітання країни, навіть за умови глибоких економічних і соціальних перетворень. Казахи знайшли застосування нафтопродуктів та їх компонентів у всіх сферах життєдіяльності, понад 80 найменувань товарних нафтопродуктів виробляються із казахського газу. Вони навчилася створювати практично все, що пов’язано з переробкою вуглеводнів, що дають сировину, з якої отримують синтетичні каучук і гуми, тканини, пластмаси, полімерні плівки, миючі засоби, розчинники, фарби та багато іншого. Якщо замислитися, то повсякденне життя не просто уявити без товарів, виробництво яких так чи інакше пов’язане з нафтою, газом та їх компонентами.

Тоді ж я поцікавився ціною їхнього газу. І головне що почув, так це те, що немає різниці,  яка ціна газу, важливо, яка додана вартість на 1000 метрів кубічних. Це може бути і 80 доларів, і 1000 доларів… Проте головне це 9-12 тисяч доларів доданої вартості на 1000 метрів  кубічних газу.  

Отже, саме ці два кроки: розуміння своєї конкурентної переваги з економічної точки зору та створення реальних умов для залучення іноземного інвестора та його захист, лягли в основу успішного економічного розвитку Республіки Казахстан.

До речі, Україна перебуває у надзвичайно конкурентному глобальному середовищі, й інвестиційна привабливість сусідніх країн є суттєво вищою. І коли ми чуємо від української влади не один рік і не один раз, що ми створимо для інвесторів дуже хороші умови, чуємо про якісь «інвестиційні няні», то ці українські ініціативи на фоні реальних проектів Казахстану виглядають примітивно і мізерно. В Україні поки що нема навіть законодавства, яке б стимулювало інвестиційну діяльність. Вітчизняна економіка досі залишається більшою мірою сировинною з невисоким відсотком переробки.

Залишивши Вашингтон, я одразу полетів до Лондона. Причому ця поїздка ніяк не була пов’язана з розмовою з казахами і не мала ніякого відношення до моєї програми, яка була запланована. Я продовжував свій тур, підтримуючи тісні стосунки з політикумом Великої Британії і, звичайно, з фінансовим центром City of London.

Так от, сидячи у ресторані Палати лордів у Вестмінстері (City of Westminster), я із захопленням розповідав своїм британським колегам про те, що почув від казахської делегації. Півгодини вони насолоджувались обідом, паралельно вслухаючись в мою розповідь. Але згодом Лорд Ваверлі (Lord Waverley) поклав руку на мою руку і сказав: «А тепер, Віталію, мабуть, ти поїж». І коли ж я нарешті притих, Лорд Ваверлі разом з Лордом Девісом (Lord Davies) почали мені розповідати історію про те, як був створений Astana International Financial Centre (AIFC). 

Тобто City of London якраз і був основоположником і фінансовим джерелом створення центру «Астана». Зазначу, що City of London долучився до створення  багатьох  фінансових центрів,  у тому числі до вище згаданих МФЦ. Більше того, максимально доклав зусиль аби лондонське право, лондонські судді змогли запрацювати і у Астані.

Ось фактично приклад того, як спрацювали хороші задуми при хороших лідерах однієї країни з метою створити конкурентні переваги своєї держави. Сьогодні економіка Казахстану одна з провідних на території колишнього Радянського Союзу.

Звичайно, коли ми продовжували розмови в Палаті лордів і в Палаті представників в Лондоні,  то обговорювали можливість створення подібного центру і в Україні. І не обов’язково це має бути в Києві, це може бути і в Одесі, яка своєю історією Porto franco (порт, що користується правом безмитного ввезення і вивозу товарів, або має сприятливі митні правила) прекрасно прив’язалася б до аналогів і Гонконгу, і Сінгапуру, і Дубаю, і тим більше Астани.

Готовність така у світового політикуму і світового фінансового центру, звичайно,  є. І коли знову ж наші політики роблять псевдореформи в нашій країні, зокрема  і земельну, виправдовуючись тим, що це на вимогу та на користь світу. Але я з впевненістю хочу завірити, що світу не цікава просто українська земля, світу не цікаві просто українські ресурси, світу цікаво разом з Україною створювати конкурентну перевагу.

Мабуть, одним із самих цікавих співрозмовників на дану тематику для мене був Лорд Джейкоб Ротшильд, представник династії Ротшильдів, глава лондонської гілки Ротшильдів, та праправнук Натана Ротшильда.

Це саме та людина, на яку часто вказують у світовій політиці та світовій економіці, людина з дуже величезним досвідом управління. Коли я з ним обговорював Україну та її перспективи, Ротшильд дав мені одну, але дуже важливу пораду. Він говорив дуже просто: «Шукайте конкурентну перевагу. Якщо ви її знайдете, ви знайдете й інструменти для її реалізації».

Нікому не цікаво просто забрати землю в України, всім цікаво створити з Україною такий продукт, який дасть можливість реально на цьому заробляти, створюючи робочі місця і отримуючи прибутки в цій країні, сплачувати  податки і успішно розвивати діяльність світового бізнесу.

Інтеграція у світові політичні й економічні інтереси —  це саме те, що потрібно Україні для того,  аби рухатись вперед!