Без газових «козирів»

Український уряд не полишає сподівань домовитися з Москвою про зниження ціни на газ. Днями прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив першому віце-прем’єр-міністру Андрію Клюєву продовжити діалог із цього питання, адже попередні переговори з російською стороною конкретних результатів не дали. У свою чергу, наприкінці минулого тижня після зустрічі з першим заступником голови уряду Російської Федерації Ігорем Шуваловим у Києві Андрій Клюєв заявив, що ціни на газ будуть «прийнятними» для обох країн. Про те, що вважати «прийнятною» ціною для України та як розвиватиметься ситуація в газових переговорах, «День» запитав директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла ГОНЧАРА.

— Їдучи на переговори до Москви, українська сторона сподівалася на зниження цін на газ. Натомість отримала тільки згоду розпочати перемови про зміну умов газового контракту. Як ви вважаєте, про що свідчать такі результати газового візиту?

— Підсумки газового візиту свідчать про зневажливе ставлення російської сторони до нового українського уряду й про намагання вивести з рівноваги цей уряд. Пригадаймо хоча б, як під час візиту українському прем’єр-міністру Миколі Азарову довелося чекати в черзі на прийом до його колеги Володимира Путіна після російських губернаторів. Субординувавши у такий спосіб українського колегу, Путін запропонував Україні вступити до митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Тоді, мовляв, питання про здешевлення газу буде розглянуто. На мій погляд, газові переговори стали «холодним душем» для української сторони, адже урядовці їхали із певною ілюзією того, що їх проросійськість є автоматичною гарантією поступок із боку Москви. Але цього не сталося. Росія чітко продемонструвала, що дружба дружбою, але гроші — нарізно.

— Чому Росія не пішла назустріч Україні?

— Поступки в газовому питанні для України — це автоматично дірка у корпоративному бюджеті «Газпрому». А що натомість отримує Росія за здешевлення газу? Політичні обіцянки-цяцянки? Дешевий російський газ — це не та ціна, яку Росія хоче заплатити за політичні обіцянки нового старого керівництва України. В Росії вже не вірять політичним обіцянкам українських лідерів, якого б кольору вони не були, а чекають конкретних юридично зафіксованих поступок з української сторони у важливих для Росії питаннях. І, можливо, після цього російський уряд буде схильний розглянути питання про зниження газової ціни. На мій погляд, Росія чекатиме максимуму пропозицій, які може оптом обміняти на символічну знижку ціни на газ. Акцію дешевого російського газу намагатимуться обміняти на пакет українських національних інтересів. І тоді цей дешевий газ може виявитися насправді дуже дорогим для України.

— Які реальні «козирі» має у своєму рукаві Україна в газовому діалозі з Росією?

— Прикро визнавати, але Україна не має вагомих газових козирів, які є у європейських країн. Чому Росія погодилася на зниження ціни газу в довгострокових контрактах для Німеччини, Італії та інших? Бо ці країни у разі відмови «Газпрому» просто збільшать закупки газу в Північній Африці чи у Норвегії. І це їхній козир у розмові з російським монополістом. У випадку ж з Україною «Газпром» чудово розуміє, що за 18 років нам не вдалося реалізувати жодного масштабного диверсифікаційного проекту, який би поліпшив енергетичну незалежність країни. Зараз говорять, що Україна може збудувати термінал для прийняття скрапленого природного газу з моря. Але це може стати аргументом через 3—5 років: спочатку слід збудувати термінал, домовитися про закупки газу...

— Яка роль серед аргументів належить українській газотранспортній системі (ГТС) і створенню газотранспортного консорціуму?

— Аргумент газотранспортної системи вже прозвучав, і ми всі чули реакцію Росії. Тим не менше, щоб зараз не говорилося з російської сторони, але українські магістральні газопроводи й система ПСГ (себто усе те, що належить ДК «Укртрансгаз») потрібні «Газпрому», й він дуже хоче стати їхнім власником. Але Росія відчула, що за здешевлення ціни на газ можна виторгувати не лише ГТС. Питання ж газотранспортного консорціуму за участю Росії залишається актуальним у переговорному процесі. Але давайте подивимося, що отримає з цього Україна. Консорціум мав би виконувати абсолютно чіткі завдання — розвиток ГТС, її модернізацію, збільшення обсягів транзиту. Але не факт, що саме так і буде, адже Україна вже має плачевний досвід із російською стороною щодо реверсного використання нафтопроводу Одеса — Броди. Нагадаю, свого часу Росія обіцяла, що як тільки Україна погодиться на реверс нафтопроводу, то отримає додатково дев’ять мільйонів тонн транзиту російської нафти на рік. Але при підписанні відповідного договору перед цифрою дев’ять мільйонів тонн з’явилося коротеньке слово «до». Сьогодні ж Україна пожинає результати цього договору — вітчизняна нафтотранспортна система втратила четверту частину обсягів транзиту. Тому, на мій погляд, Україні не варто «клювати» на пропозиції Росії. Якщо і йти на компроміс, то потрібно починати з відпрацювання транзитних гарантій у газовому консорціумі.

— Експерти припускають, що гарантією дешевого російського газу може стати допуск «Газпрому» на внутрішній ринок України. В такому разі наша країна більше виграє чи програє?

— Варіант із допуском «Газпрому» на внутрішній ринок ще гірший за створення газотранспортного консорціуму. Якщо «Газпром» допустять на внутрішній ринок, то через 2—3 роки українська промисловість стане російською (як державна, так і приватна). Українські компанії перейдуть під контроль російських фінансово-промислових груп через маніпулювання із цінами на газ: спочатку ціна прямих поставок може бути здешевлена — і всі опиняться на гачку. А далі буде ультиматум — або контрольний пакет акцій російським підприємцям, або ж дорогий газ, при якому продукція підприємства стане неконкурентною.

— Спрогнозуйте подальший розвиток газового діалогу України з Росією.

— Діалог носитиме млявоплинний характер і пожвавлюватиметься під час офіційних зустрічей на високому рівні. Наприклад, у травні очікується зустріч українського та російського президентів. Під час переговорів російська сторона вважатиме апетити української дуже захмарними, натомість свої — дуже скромними. Паралельно окремі представники сторін (на рівні кланово-корпоративних інтересів) закулісно, без зайвого розголосу будуть продовжувати ведення перегорів щодо створення нової схеми торгівлі російським газом в Україні та частково й на теренах ЄС, де «Газпром» відіграватиме хоча й не другу, але вже й не першу роль. На тлі послаблення позицій «Газпрому» в Росії в його нішу намагаються увійти конкуренти, що мають потужний адміністративний ресурс та налагоджену систему непрозорого бізнесу в Європі. Але реальних контурів ця нова схема може набути швидше з наступного року. Не виключено, що такі традиційно нафтові суб’єкти господарювання, як Gunvor, «Роснефть» заявлять про себе на газову ринку разом із «НоваТеком» під егідою віце-прем’єра Ігора Сєчіна.

— На скільки доларів може знизити «Газпром» ціну для України?

— Найпевніше зниження може бути символічним (адже «Газпром» у скрутному фінансовому стані) — на один долар на тисячу кубічних метрів. Насправді ж «Газпром» не хоче знижувати ціну, зважаючи на свій фінансовий стан. Натомість складається враження, що українська сторона готова віддати все підряд, аби отримати дешевий газ для підприємств. Однак це не відповідає національним інтересам України. Добитися дешевого російського газу — це хибно сформульована задача. Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Й уряд її собі може влаштувати... Якщо ми підходимо до переговорного процесу з позиції прохача, то автоматично ставимо себе у вразливу ситуацію. Чому не можна заявити іншу позицію? Ми можемо й повинні робити акцент на тому, що, якщо ми рівноправні партнери (на чому наголошує Росія), то давайте приведемо цінову політику на газ у відповідність до європейських реалій, де, як відомо, ціни на російське блакитне паливо нижчі.

— Урядовці та експерти багато говорили про негативний вплив значного дефіциту НАК «Нафтогаз України» на стан цієї компанії. Тим не менше, нова влада не поспішає підвищувати тарифи на газ. Чи вдасться в такому випадку уникнути значної дірки в бюджеті НАКу на 2010 рік? Про яку суму може йти мова?

— Дефіциту НАКу не уникнути. Про конкретні цифри не готовий говорити, бо, якщо у другому півріччі 2010 року вдасться підвищити ціни на газ внутрішнього видобування, то дефіцит НАК «Нафтогаз України» вдасться пом’якшити. На мій погляд, ціни на газ внутрішнього видобування мають бути вищими. Не може бути дві ціни на блакитне паливо (на імпортний газ і на газ українського видобування), адже ми таким чином губимо своїх видобувальників. Так вже склалося, що Україна вважає за доцільне платити іноземному монополісту-постачальнику, який до того ж диктує свої умови, в 3—4 рази вищу ціну за газ, ніж своєму внутрішньому видобувальнику. Якби ж хоч частина цих коштів спрямовувалася на розвиток внутрішнього видобування, то Україна б збільшила свій власний видобуток і, відповідно, газову незалежність.