Без орієнтирів

Сьогодні розпочинаються заняття в Школі політичної і ділової журналістики Інституту розвитку політичних технологій «POLITPR Uкraine». Цей факт цікавий ще й тому, що напередодні інститут провів для своїх випускників і новобранців аж ніяк не політичну, а економічну дискусію. Відомі українські економісти намагалися з’ясувати, чи буде другий виток глобальної економічної кризи, а якщо так, то як це вплине на Україну.

Відкрив диспут Сергій ЯРЕМЕНКО (коли він працював заступником голови Нацбанку, журналісти називали його «містер курс»). «Світ нам ставить глобальні завдання, а ми їх намагаємося вирішити містечковими інструментами, — зазначав критично налаштований фахівець. — У центр нашої уваги потрапляє курс гривні, дефіцит бюджету або, скажімо, його розподіл, тоді як реформи залишаються на периферії, оскільки слово «реформи» заяложене так, що ми не розуміємо, про що говоримо». На думку Яременка, сьогодні «економічні питання вже перейшли в політичну сферу». Він цитує голову Європейського центрального банку, який нещодавно заявив, що «економічні інструменти закінчились, і ЄЦБ далі не може впливати на ситуацію». «Єдина валюта, — зазначає Яременко, — примушує Європу або діяти спільно, або йти роз’єднано. Але тоді питання стає політичним і загрожує ЄС розпадом. Політично цього допустити не можна».

І що в цій ситуації повинна робити Україна, запитує Яременко і відповідає, що в тому випадку, якщо ми будуємо «свій міст» не вздовж, а впоперек річки, то тут уже мають значення і ставки Нацбанку, і зростання монетарних показників, і відсутність банківських кредитів економіці. Експерт опротестовує положення законодавства, які, на його думку, підпорядковують дії Нацбанку не інтересам національної економіки, а інтересам глобального фінансового центру. Обама друкує два трильйони доларів, емісія розповзається по всьому світу, і країни, куди потрапили ці додаткові кошти, змушені вживати заходів проти інфляції і девальвації своєї валюти. «За цих умов, — робить висновок Яременко, — Нацбанк, який в Україні, згідно з Конституцією, не відповідає за економічне зростання, але впливає на використання активів у розмірі 800 мільярдів гривень (держбюджет має у своєму розпорядженні лише 300 мільярдів), практично не відповідає за те, щоб не простоював головний інструмент економіки — кредитування». Експерт не згоден навіть із назвою теми дискусії. Він стверджує, що другої хвилі немає і не буде, тому що криза у світі, по суті, і не припинилась.

Виконавчий директор Фонду Блейзера в Україні Олег УСТЕНКО бачить причини кризи в Україні й у світі в низькому рівні довіри до тієї чи іншої політики. На його думку, «повна відсутність довіри — це та основна проблема, яка є у світовій економіці». Аби підтвердити цей висновок, він наводить дані про США, де ВВП становить 14—15 трильйонів доларів, а два трильйони з них становлять вільні гроші в кеші, а також у живих грошах на банківських рахунках великих корпорацій, які їх не інвестують. «Вони не вірять, як не вірив Станіславський, — пояснює експерт і додає: — І я не вірю в економіку США, тому що вони не інвестують. Те ж саме відбувається з економікою ЄС. На ринках, що розвиваються, активність набагато більша».

Відповідаючи на основне запитання дискусії про те, як може позначитися світова криза на Україні, Устенко підкреслює, що в нашій країні створено експортно-орієнтовану малу відкриту економіку. Вона не сама встановлює правила гри, а приймає ті, які вже написані іншими країнами. Експерт нагадує, що із 100 доларів, зароблених нашою країною, половину отримано за її межами. «І вразливою робить Україну перш за все скорочення світової економіки, — впевнений він. — Якщо у нас менше купують, то виникає одразу кілька проблем: девальваційний тиск на курс гривні, скорочення робочих місць, зменшуються, і не лише у нас, інвестиції, оскільки гроші в принципі не вкладають в економіки, які не зростають». Експерт наводить дані: торік в Україну прийшло 6 мільярдів доларів інвестицій, нині — буде, швидше за все, приблизно 4 мільярди. «Все не так уже й погано — і щодо інфляції, і щодо боргів держави, — зазначає Устенко, але тут же додає: — Зміна ситуації в Євросоюзі означає, що наші заробітчани, від яких минулого року країна отримала 7 мільярдів доларів, сформують у результаті зростання рівня безробіття в ЄС новий виклик для України. Чи готова країна до цього? Чи зможемо ми забезпечити їх робочими місцями?»

Екс-міністр фінансів Віктор ПИНЗЕНИК порівнює ситуацію у світовій економіці з перехрестям, на якому раптово відключили світлофор. «Ті, хто визначав рух трильйонів доларів, втратили орієнтири поведінки», — констатує фінансист. Він запитує, що було б в Україні, якби 2008 року у світі не сталася криза? І підкреслює: криза! Але тут же зазначає, що має право на життя й інша відповідь: кризи могло б і не бути... «якби в Україні була готовність декого бачити і реагувати на реальні проблеми». Пинзеник як екс-міністр фінансів не вважає неважливими і не обходить стороною бюджетні проблеми країни. Його дуже хвилює бюджетна ситуація цього року. «Для того, щоб виконати бюджет, його доходи повинні щомісячно зростати проти минулого року на 19%, — зазначає він. — Але за вісім місяців зростання становить лише 11%. І бюджетний дефіцит у результаті значно більший, ніж торік». До цієї біди експерт додає «ще один український винахід: гарантії держави за кредитами». За його словами, в нинішньому бюджеті їх 68,8 мільярда гривень — рекорд. І все це майбутній офіційний державний борг. Є проблема і з платіжним балансом. Постачальник валюти — експорт на 7 мільярдів доларів менший, ніж споживач доларів — імпорт. І це — за півроку. Дефіцит зростає, і за рік вийде 16-17 мільярдів», — констатує екс-міністр. Він також занепокоєний ситуацією з іноземними інвестиціями, а ще більше — з кредитуванням. І робить висновок: «Економіка України вже не зростає». І все-таки Пинзеник вважає, що друга хвиля кризи «зовсім не обов’язково має прорвати». «Безвихідних ситуацій немає, — стверджує він і додає: — Ніхто нас не витягне, навіть Міжнародний валютний фонд, якщо ми самі не захочемо це зробити!».

Єдиний представник нинішньої влади в цій дискусії, народний депутат Олексій ПЛОТНИКОВ (ПР), не розуміє, чому всім в Україні так хочеться кризи. «Всі тільки й запитують: коли ж вона буде? — говорить він і зазначає: — У мене немає відповідей на ці запитання». «Коли у нас тільки на 2% похитнувся курс гривні, в ЗМІ піднялася хвиля: — Нарешті! Девальвація! Почалося! Ніби ми всі пов’язані з комерційними банками, які зайнялися спекуляціями на валютному ринку», — дивується Плотников. «Невже наша свідомість настільки просякнута садомазохізмом?» — запитує він і говорить, що сьогодні в Україні не та статистика, яку хотілося б бачити, зокрема й щодо кредитування економіки. Але Плотников сприймає все це як окремі показники, які «не призводять до кризи». «Я не бачу якихось підстав, аби говорити про те, що у нас криза, причому за рахунок внутрішніх чинників», — резюмує народний депутат.

Коли дискусія і запитання до її учасників вичерпалися, «День» звернувся до Плотникова і Пинзеника зі своїм запитанням: «Чи не вважаєте ви, що сьогоднішні проблеми в українській економіці продукує також і наш уряд, зокрема, конкуруючи зі своїми облігаціями з реальною економікою за банківські кредити і, звісно, перемагаючи?».

О.П.: — Держава справді недостатньо допомагає реальному сектору. Але не конкурує з ним. А у ОВДП інші джерела покриття. Облігації не йдуть на покриття дефіциту держбюджету. І те, що банки купують ці облігації уряду, я не вважаю конкуренцією. Згоден, це не допомога, але й не конкуренція.

В.П.: — Ви правильно ставите запитання. Але де причина? Чому уряд вимушений конкурувати? Це — дефіцит бюджету. Його треба ліквідовувати! Тому що він справді примушує уряд іти на дуже нехорошу конкуренцію. Тому що він завжди більш привабливий позичальник, ніж реальна економіка. І це ненормально, що уряд відволікає на свої потреби основну частину кредитного ресурсу країни.