Безпека бізнесу
Хоч якось заробляти наші підприємці вже навчилися. Але, щоб бізнес був стабільним і прибутковим, необхідно ще вміти захищати досягнуте. Шахраї в бізнесі чудово вміють використовувати безтурботність, некомпетентність і непоінформованість інших, обертаючи чужі мінуси на свої плюси. Тому кожен підприємець просто зобов’язаний мати навички контррозвідника та аналітика. Якщо свої втрати, в тому числі й від різних пройдисвітів, не аналізувати, то можна все життя наступати на одні й ті самі граблі.
Пропоную невеликий тест. Якщо ви точно знаєте, що покупець не зможе з вами розплатитися, чи відвантажите ви йому свою продукцію? Відповідь зрозуміла: звичайно, ні. А якщо запитати так: відвантажуючи продукцію, чи знаєте ви напевно, що покупець з вами розплатиться? Вважаю, тут багато хто замислиться... І, нарешті, таке запитання: в тому, що з вами розплатяться, вас запевнив сам покупець?
Статистика дебіторської заборгованості, яка перейшла в розряд безнадійних, показує, що саме покупець навіває продавцю впевненість у благополучному результаті операції. Зрозуміло, що той, кому достатньо подібних запевнень, приречений на вічні розшуки боржників та боргові розбирання.
Як правило, освіченість наших бізнесменів у справі власної економічної безпеки залишається низькою і підвищується більше за рахунок набивання шишок, ніж шляхом вивчення чужого досвіду. Податковій міліції, органам з боротьби з організованою та економічною злочинністю відомі сотні схем, використовуваних злочинцями, і численні конкретні особи, які виступають організаторами афер. На жаль, до відома підприємців такі дані не доходять.
Тим часом навіть у тому випадку, якщо з вашої фірми не витікає жодного слова або байта внутрішньої інформації, «роздягнути» її неважко, якщо нею управляє людина, яка не вміє розбиратися в партнерах. Адже жодна система безпеки не відреагує на неправильне рішення керівника. Тому зовсім не обов’язково зламувати сейфи, ставити «жучки», підкуповувати персонал, копіювати секретні документи або приставляти ніж до горла. Достатньо підчепити керівника компанії на «вигідну пропозицію», і він поділиться своїми багатствами добровільно і свідомо. Сьогодні настав час інтелектуальних бандитів. Навіть навчені досвідом кредитори, які розізлилися на своїх боржників, абсолютно не бажають зважати на першопричину промаху. Вважати боржника негідником легше, ніж визнати себе лопухом. Є безліч причин, кожна з яких може з чесного партнера зробити чесного боржника. Кожного хвилює, чи розплатяться з ним. При цьому головне запитання, на яке бізнесмен хоче отримати відповідь, звучить так: чи є у партнера гроші? Саме так розуміється багатьма платоспроможність. Але припустимо, ви пересвідчилися, що гроші є. Чи означає це, що з вами дійсно розплатяться? Чи може довідка з банку про наявність коштів на рахунку, надана партнером, слугувати гарантією його порядності у відносинах з вами?
При оцінці надійності підприємства в західному світі прийнято керуватися правилом «п’яти сі» (за першими буквами чинників): character — характер, capacity — фінансові можливості, capital — капітал, collateral — забезпечення і conditions — загальні умови. Як бачимо, на першому місці стоїть характер. Поняття не матеріальне, але яке має пряме до цього відношення. До характеру партнера (позичальника) відносяться: досвід і компетентність, репутація і відповідальність. До останнього чинника, conditions, має відношення й політична ситуація, і законодавство, і діловий клімат у його країні. Значить, не достатньо знати, є чи немає у партнера гроші, — треба ще бути впевненим, що він, по-перше, вважатиме за потрібне розплатитися, а по-друге, ніхто і ніщо не зашкодить йому це зробити.
У нас вивченням цих обставин переобтяжує себе небагато хто. Гірше того: навіть банки не проводять глибокого вивчення позичальника на предмет його заборгованості іншим кредиторам (не банкам) та надійності його контрагентів. Адже потерпілий банк-кредитор, зрозуміло, не зацікавлений видавати свого боржника, щоб не зашкодити йому «перепозичити» і розплатитися. Як тут бути? Але про це в подальших номерах «Дня».
