Бізнес залишається на прив’язі
Незважаючи на реформу дозвільної системи
У справі реформування вітчизняної дозвільної системи, здається, намічаються обнадійливі зміни. Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва за участі Міжнародної фінансової корпорації (МФК) підготовлено законопроект «Про дозвільну систему України».
«Необхідно скоротити кількість дозволів, а процедуру їхньої видачі зробити простою, прозорою і зрозумілою для підприємців», — заявив керівник проекту МФК Андрій Гуревич на «круглому столі» «Шляхи реформування дозвільної системи». Основоположні принципи законопроекту, за його словами, такі: обов’язковими будуть лише ті дозволи, які прямо встановлюються законами, а регулювання порядку їхньої видачі знаходитиметься виключно в компетенції центральних органів влади.
Щоправда, у початковій редакції законопроекту фігурував ще й третій принципово важливий імператив: пропонувалося впровадити заявний принцип видачі дозволів на початок робіт, не пов’язаних iз використанням небезпечних технологій або механізмів. Однак на стадії узгодження документа в міністерствах та відомствах цю законодавчу норму було виключено. Залишається лише гадати, чим налякала держчиновників це нововведення: чи то як небажаний прецедент позбавлення важелів впливу на бізнес, чи це акт недовіри до підприємництва, яке ще не дозріло до такої свободи. Найбільш мотивованими тут могли б бути заперечення податківців, які невпинно, але без відчутного прогресу ведуть боротьбу з фіктивними фірмами.
Проте простота, доступність і широке застосування заявного принципу в країнах ЄС залишають відкритим питання про нього і в Україні. На думку Миколи Проданчука, директора Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя, впровадження декларативного принципу реєстрації підприємництва, з одного боку, зніме тягар відповідальності з державних органів, які дають дозвіл, а з іншого — підвищить ступінь відповідальності самих підприємців. Колишній підприємець, а нині співробітник Секретаріату Президента України Сергій Дородич вважає, що демонополізувати дозвільну систему можна, надавши підприємцю право вибору — отримувати йому дозвіл на ведення бізнесу чи вирушати у «вільне плавання», заздалегідь застрахувавшись від можливих ризиків через спеціально впроваджений механізм.
Заявний принцип — не єдина норма нового законопроекту, опущена під час проходження через міністерські кабінети. Та сама доля спіткала пункт про адміністративну відповідальність дозвільних органів за порушення норм закону, а також положення про те, що суб’єкт господарювання не несе відповідальності за порушення вимог нормативного акту органів місцевого самоврядування, якщо він не був оприлюднений або не був розміщений в iнтернеті. Втім, навіть незважаючи на ці вилучення, експерти прогнозують важке проходження законопроекту: надто вже багато інтересів він зачіпає.
Однак на «круглому столі» опонентів у розробників законопроекту так і не знайшлося. Навіть органи Держнаглядохоронпраці, пожежного нагляду та санітарно-епідеміологічна служба, чиї дії викликають найбільші нарікання з боку підприємців, поспішили доповісти про свої кроки назустріч бізнесу. Так, Держкомітет з питань нагляду за охороною праці має намір скорочувати кількість видів робіт, визнаних небезпечними (саме на них видаються дозволи) з 88 до 27. Не цураються нових віянь і пожежники, які стверджують, що ними значно скорочено терміни видачі документів: тепер дозвіл можна отримати протягом п’яти днів. Лише санітарна служба скромно промовчала про свій внесок до справи дерегуляції, нарікаючи лише на непередбачено високі темпи розвитку підприємництва та дуже складну систему нагляду. Звичайно, важко було очікувати від контролюючих органів самокритичності, але, принаймні, вони могли б прокоментувати невтішні дані останнього дослідження, проведеного МФК.
Згідно з ним, в Україні нараховується понад 1200 різних дозволів, видача яких регламентується 167 законами, 150 постановами Кабінету Міністрів, 1500 нормативними актами центральних та місцевих органів влади. У середньому на отримання одного дозволу йде 33 дні. Переважна більшість підприємців, і навіть ті, хто на ній спеціалізується, оцінюють процедуру отримання дозволів як досить складну. Недивно, що 82% підприємств вдаються до неофіційних платежів, щоб прискорити отримання дозволу на ведення бізнесу. До цього потрібно додати, що вимоги та норми чинних циркулярів неоднозначні, неузгоджені й суперечливі, що створює можливості для прийняття чиновниками довільних рішень. Але найголовніше, як підкреслив Гуревич, при цьому не виконується основна функція дозвільної системи — запобігання небезпечним ситуаціям.
«Добре, що нарешті з’явився законопроект про реформування дозвільної системи. Однак одного закону мало — потрібна повна інвентаризація відповідних нормативно-правових актів», — упевнений спiвробiтник секретаріату Кабміну Володимир Приходько. Але директор Мiжнародного iнституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександр Рябченко має іншу думку. «Коли держава захоче, щоб в Україні існував і розвивався малий та середній бізнес, тоді він й розвиватиметься, — сказав Рябченко. — Що для держави важливіше: побудова абсолютно логічної і монолітної системи дозволів чи живий бізнес, який дає людям робочі місця? Це має бути політичне рішення».
