Борги КСП — небажаний спадок селянина
На запитання кореспондента «Дня» — чи видаватиме облдержадміністрація свої рекомендації щодо концентрації виробництва на селі, Віктор Возний відповів, що своє завдання обласна влада бачить у наданні методичної допомоги, але нав'язувати нові форми господарювання не буде. Він також заявив, що з втіленням у життя цього Указу районні управління сільського господарства повинні або докорінно змінити своє призначення, або відмерти.
Деяка розгубленість влади щодо цього Указу вельми симптоматична. Річ у тім, що на Харківщині діють господарства різної форми власності, є навіть 8 колгоспів. В одному з них — в «Зорі» Красноградського району — ми побували нещодавно. Колгосп живе повнокровним життям, виростив відмінний як для посушливого літа урожай ранніх зернових — по 32 центнери з гектара, щоденний удій молока становить 20 тонн, має власний м'ясокомбінат. Члени колгоспу отримують зарплату грошима, причому зарплати не маленькі: доярки — до 400 гривень на місяць. Боргів немає ні перед людьми, ні перед державою. Тут-таки, на міні-м'ясокомбінаті, я познайомився з хлопцем, який приїхав сюди з Івано-Франківщини. На заробітки. Він лаявся, що в них, у Прикарпатті, всі колгоспи порозганяли, а тут можна заробити.
Колгоспом керує дуже вмілий господарник Олександр Андрійович Кудревич. Він говорить, що незалежно від форми власності інтерес господарів повинен бути один: прибуток.
Та от вся біда в тому, що Кудревичів мало. Щоправда, у Красноградському районі теж міцним колгоспом «Серп і Молот» керує Микола Андрійович Кудревич, його рідний брат, але взагалі справи це не міняє. В області 425 колективних сільськогосподарських підприємств, 86% КСП збиткові й мають великі борги. Не тільки перед державою, яка звикла прощати, а й перед комерційними структурами. У багатьох люди роками не отримують зарплати. У фермерських і приватно- орендних підприємствах картина радісніша, але їх кількість з року в рік меншає. Указ дозволяє виходити з таких колективних підприємств із земельним і майновим паями. Не варто доводити, що сам по собі клаптик землі (в різних районах області земельний пай коливається від 3,5 до 25 гектарів землі) сьогодні його власнику багатством не стане. За відсутності ринку землі й іпотеки власник паю просто не знатиме, що з нею робити — ні техніки, ні насіння, ні добрив, ні грошей, щоб усе це придбати.
Звичайно, Указ розв'язує руки працелюбним фермерам, які позбуваються застарілої норми Закону про землю, прийнятого дев'ять років тому. Досі вони мали право обробляти не більше 50 гектарів землі. Допоможе і тим селянам, котрі трудяться на присадибних ділянках і мають можливість прирізати кілька своїх гектарів від суспільного поля. А зрештою, гадаємо, стан справ залишиться колишній, незалежно від волі влади. Ще тривалий час основною формою концентрації сільськогосподарського виробництва на Слобожанщині буде те саме КСП, яке обов'язково змінить назву. Вся річ — у боргах. Навіть якщо колишній колгоспник зажадає свій земельний пай в натурі і йому випадково виділять його біля дороги, а не посередині поля, він отримає його зі всіма боргами, яких наробив КСП. Чи зможе власник здати це поле в оренду і передати орендареві свої борги?
Економісти підрахували, що один середній гектар орної землі на Харківщині коштує 9 тисяч гривень. Це дуже середня ціна, яка в кожному конкретному випадку сильно коливається залежно від родючості, поливу, близькості до міст і доріг. Нема сумніву, що справжньої ціни гектар набуде, коли умілі хазяї чи орендарі (дай нам, Боже, якнайбільше таких) виплутають його з тягаря старих боргів. Тоді тільки почнуть скуповувати землю нові латифундисти. Тоді тільки розпочнеться справжня концентрація капіталу на селі.
Як повідомив Віктор Возний, нині обласні фахівці збираються в спеціальні групи, які роз'їдуться по області, щоб роз'яснювати людям суть президентського Указу. Блага мета цього документа — розворушити селянську ініціативу. Проте, як показали недавні президентські вибори, у вирішальні моменти наші селяни чинять так, як скаже начальство. І якщо вірити головному аграрієві області, що адміністрація не нав'язуватиме селу свою волю, то логічно передбачити, що люди все залишать так, як було.
