Бразильський синдром
Найбільшою замовчуваною новиною у світовому розвитку сьогодні ймовірно є успіх Бразилії в економіці. Два роки тому економіку Бразилії вважали мертвою, а обрання кандидата від Робочої партії Луїса Ігнасіо Лула да Сильва президентом обіцяло лише фінансову кризу.
Однак Лула почав правити з винятковою розсудливістю, і ось Бразилія на порозі швидкого зростання. Але є дещо важливіше в цьому процесі. Бразилія може подолати цілу низку бар’єрів на шляху економічного розвитку, бар’єрів, що заважали країні впродовж десятиріч. Якщо так і буде, то це означає не тільки підйом економіки Бразилії, а й інших регіонів Південної Америки.
У січні 2002 року американські праві були налякані революцією у Бразилії, здійсненою лівими. Зарубіжні інвестори боялися, що Бразилія не зможе повернути іноземні позики.
МВФ, навпаки, був мудрішим, запропонувавши тимчасове фінансування і надавши Лула одразу після обрання політичну підтримку. Лула ж прислухався до класичної макроекономіки і взяв дефіцит бюджету під контроль, зломивши паніку. Зростання економіки Бразилії 2004 року очікується на рівні 4%.
Але є дещо важливіше, ніж звичайні хвилі ейфорії та паніки на фінансових ринках світу. Велика заслуга в успіху Бразилії належить не Лула, а його попереднику, — Фернандо Енріке Кардозо (ФЕК), президенту Бразилії у 1992—2000 рр.
Я вважаю, що саме ФЕК, оскільки він добре відомий, зробив внесок у чотирьох ключових напрямах.
По-перше, у роки його правління Бразилія твердо стала на захист прав людини, не тільки у розумінні права на демократичні вибори, але й у плані економічної справедливості до вихідців із Африки та індіанців, які довго зазнавали дискримінації щодо цього. Як й інші країни Латинської Америки, Бразилія створювалася в череді завоювань і поневолень. І в ХХ ст. ані корінне населення, ані нащадки рабів з Африки не мали шансів в економічних і соціальних відносинах. Але все змінюється. Суспільна освіта стає доступною навіть для груп, що зазнавали утисків раніше. Характерно, що корінні групи населення перемогли й у наполегливій боротьбі за права на землю в рідних для них землях Амазонії.
По-друге, Бразилія проникає у світову економіку знань. Більшу частину ХХ ст. еліта Бразилії покладалася на природні ресурси — скотарські ранчо, плантації кави, фруктові соки й соєві ферми. Тепер вони знають, що потрібні й загальна середня освіта, і подальше навчання в університеті. Після реформ ФЕК запис у середні школи злетів із 15% 1990 р. до 71% 2000 р. Важливим є й те, що і ВНЗ Бразилії відзначають зростання якості підготовки й міри відвідуваності. Велика частина Латинської Америки, включно з Бразилією, десятки років ігнорувала інвестиції у НДДКР, на відміну від країн Східної Азії. ФЕК призначив цілий ряд видатних міністрів із питань науки й технологій, і уряд, нарешті, збільшив витрати на проведення НДР. Бразилію упізнають тепер не тільки за апельсиновим соком, а й за літаками, такими як «Embraer», що конкурує сьогодні з літаками виробників зі США та Європи, призначеними для місцевих авіаліній.
По-третє, Бразилія виривається з економічної клітки, конкуруючи на світових ринках, а не захищаючи внутрішній. Десятиріччя грубого протекціонізму знизили частку експорту Бразилії у ВНП до найменшої у світі. І це змінюється. Індекс експорт/ВНП збільшився з 8% у 1990 р. до 13% у 2001 р., — знак того, що Бразилія починає прагнути виходити на зовнішні ринки. Лула багато роз’їжджає світом і під час своїх поїздок просуває бразильський експорт — ще одна ознака інтернаціоналізації економічних уподобань країни.
По-четверте, Бразилія робить акцент на здоров’ї та продуктивності своїх людей. За ФЕК Бразилія дала гідну відповідь епідемії СНІД, гарантувавши доступ до безплатних медикаментів, консультацій та перевірки на наявність вірусу. Зараз герой цієї кампанії, д-р Паоло Тейхера, бореться зі СНІД у рамках Всесвітньої Організації Охорони здоров’я. Набагато покращилося й здоров’я дітей Бразилії, дитяча смертність знизилася одразу з 60 на 1000 у 1990 р. до 36 на 1000 у 2001 р. Загальний індекс народжуваності у Бразилії (середня кількість народжень на жінку) також знизився — з 2,7 у 1990 р. до 2,2 у 2001-му. Більше дітей доживає до дорослого віку, і бідні сім’ї вирішують мати менше дітей, але більше витрачати на їхнє здоров’я й освіту. Тягар зростання населення знижується, відкриваючи передумови для довгострокового розвитку економіки Бразилії.
Прорив Бразилії в економіці може сильно вплинути позитивним чином на сусідів, особливо на країни регіону Анд, які докладають зусиль у цьому напрямі. Ймовірно, так і станеться, але про перемогу говорити зарано.
Проблеми Бразилії все ще є великими. Лула має будувати на фундаменті, закладеному ФЕК. Макроекономічну стабільність потрібно зберегти, а дефіцит бюджету поставити під надійний контроль. Політичну згоду щодо користі загальної освіти, зовнішньої торгівлі, охорони здоров’я й науково-орієнтованої економіки слід зміцнити. Заради тривалого і сталого зростання своєї економіки Бразилія повинна також посилити захист навколишнього середовища, особливо у вразливому і дуже важливому районі Амазонки.
Тісніша співпраця з сусідами у важливих проектах із розвитку інфраструктури та відкритий ринок дозволить Бразилії стати регіональним лідером. Це пов’язано з великими труднощами, але Бразилія, здається, спроможна їх подолати.
Джеффрі Д. САКС, професор економіки. Директор Інституту Землі при Колумбійському університеті.
