Бурштиновий «пазл»:

«Якщо вам починає здаватись, що треба щось змінювати — вам не здається: змінювати треба». Цей універсальний підхід до вирішення проблем підходить і до питання видобутку та реалізації бурштину. Можна скільки завгодно ламати списи навколо задавненої проблеми, волаючи про шкоду для природи, кримінальні «розбори» та нераціональне використання багатств українських надр. Але якщо постійно робити одне й те саме  — «на виході» буде один і той самий результат. Натомість щоб отримати інше «на виході», потрібні інші дії «на вході». Не факт, що відразу стане краще. Але стане по-іншому — хоча б завдяки тому, що різні елементи бурштинового «пазла» (зокрема й відсутні в ньому нині) почнуть рухатись, утворюючи нову «картинку». А система все одно в тому стані, що будь-які зміни підуть їй на користь.

«Бурштиновий» закон, який переводить галузь на ринкові рейки, лежить у Верховній Раді третій рік. Якщо його досі не ухвалили — це може означати одне: ключовим політичним гравцям вигідніша та вакханалія, яка є в галузі сьогодні. Тому, коли ми періодично чуємо про постріли в «бурштинових» районах — справедливим буде покласти бодай частину політичної відповідальності за це на всіх тих політичних лідерів у Верховній Раді, які не можуть або не хочуть мобілізувати голоси своїх фракцій за запуск ринкових механізмів функціонування галузі. Або вони «в долі», або залежні від тих, хто «в долі», — або не усвідомлюють гостроти проблеми. Яка, зрештою, різниця? Відповідальності не позбавляє ні одне, ні друге, ні третє.

Так, можливо, в правових механізмах запуску ринку бурштину, які розробили вітчизняні законотворці, безсторонній спостерігач побачить приховані лобістські важелі. Але ситуація виглядає так: або «розборки», або бізнес. Або ми далі говоримо про бурштин у «силовій» парадигмі — або в ринковій. «Силова» — це й кримінал, і його приборкання, бо це два боки однієї медалі. Все одно всіх не пересаджають, усіх не «здадуть». Копати будуть і надалі, і якщо ця діяльність залишатиметься поза законом — то позазаконними будуть і механізми її функціонування, як і силовими — засоби приборкання. Це тупиковий шлях. Залишається ринкова система координат: якщо вже на бурштині заробляли і зароблятимуть — вводимо це у правове русло. І даємо можливість заробляти легально.

Аналогії є — валютні «п’ятачки». За останні роки на вулицях українських міст непомітно з’явилась мережа пунктів обміну валют із курсом, подібним «базарному». Як виявилось, небанківські установи також можуть справлятись із валютообмінними операціями. Неофіційно люди говорять, що принаймні частину тих пунктів відкрили колишні базарні «міняйли», які пішли в цивілізований бізнес. Це не означає, що «п’ятачки» зникли або що у валютників перестали стріляти. Бувають «розборки» на цьому специфічному ринку і зараз. Але принаймні у мене як у клієнта є альтернатива — піти на базар чи в «обмінник» із вигідним курсом.

Так і з бурштином: в українця повинна з’явитись можливість легально видобути «сонячний камінь», не оглядаючись, занести його в «ларьок», подібний ломбарду, і, якщо закупівельна ціна влаштовуватиме, — легально його продати. Або скористатись електронною біржею — чув, що такі українські проекти вже готові до запуску, потрібен тільки «стартовий постріл» — ухвалення закону.

Щось піде не так — закон завжди можна змінити. Вочевидь, на цьому ринку з’являться галузеві асоціації, які лобіюватимуть відповідні зміни. Знадобиться і енергія громадських активістів — активістів без лапок, тобто тих, хто справді зацікавлений у розвитку держави і у встановленні цивілізованих «правил гри», а не в тому, щоб під революційними гаслами «урвати» шматок напівзаконного бізнесу для «кришування». Життя саме підкаже, куди далі рухати цей сегмент українського бізнесу. Головне — дати йому старт.

Альтернатива — далі з гіркою посмішкою читати рапорти правоохоронних органів: за звітний період у нелегальних старателів вилучено стільки-то тонн каміння, затримано стільки-то автомобілів, які перевозили стільки-то бурштину... І розуміти знову і знову мудрість народного вислову: якщо пиятику не можна зупинити — її потрібно очолити.

Бурштинову «пиятику» — не зупинити, «джина» кольору сонячного каміння назад у пляшку вже не заженеш. Те, що сьогодні де-факто виступає рушієм розвитку споживчого ринку в депресивних районах півночі України, — може стати ще більшим рушієм для економіки держави в цілому. Бо поряд із легальними ринковими утвореннями виникатимуть і суміжні галузі, які їх обслуговуватимуть. Як, приміром, із ломбардами: хтось виготовляє для них металеві грати, хтось — вивіски, хтось надає охоронні послуги, хтось — юридичні, хтось — транспортні, хтось рекламні. Те саме чекає і бурштиновий ринок, якщо він стане справді повноцінним ринком. Потрібно просто взяти на себе політичну відповідальність і натиснути на кнопку «пуск».

Гірше все одно вже не буде. А шанс на те, що стане краще, — залишається.