Бюджет-2017: «стежте за руками»

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман розраховує, що Верховна Рада ухвалить закон про державний бюджет на 2017 рік до 24 грудня. Про це він повідомив в середу під час засідання уряду.

«Ми очікуємо, що український парламент на наступному пленарному тижні затвердить український бюджет», — сказав він.

Прем’єр також нагадав, що з 1 січня в Україні буде підвищена мінімальна зарплата до рівня 3200 гривень.

20 жовтня Верховна Рада прийняла за основу проект постанови про висновки і пропозиції до проекту закону про державний бюджет на 2017 рік. Після ухвалення в цілому цього документа проект закону про держбюджет-2017 буде вважатися прийнятим у першому читанні.

Парламент мав намір розглянути держбюджет на наступний рік 8 грудня, однак не зробив цього.

Напередодні другого читання держбюджету на 2017 рік увага до цього документа, звичайно ж, стає першорядною. Він перетворюється на об’єкт прискіпливих досліджень не лише у парламенті, а й у широких колах суспільства.

Економічний експерт Всеволод СТЕПАНЮК відзначає, що запланований у проекті бюджету дохід бюджету має зрости майже на 18% і наголошує, що такий показник свідчить «про кричущу некомпетентність» авторів головного кошторису країни, які працюють в уряді. На його думку, при запланованій інфляції у 8,5% і 3% зростання економіки такі доходи явно нереальні: «Їх нема звідки взяти». Крім того, він вважає, що в бюджет закладено багато нереальних положень. Серед них він називає: провалені Верховною Радою зміни до Бюджетного кодексу, які передбачають перекладення «соціалки» на місцеву владу, а також позички і гранти зарубіжних донорів (а якщо їх не буде?).

Останнє закладає у бюджет великі ризики, особливо у зв’язку зі зміною влади в США і можливим переформатуванням урядів у Європі. Ці ж запозичення мають покривати дефіцит бюджету. Отже, дохідна частина бюджету сформована не тільки занадто оптимістичною, впевнений Степанюк, «вона авантюрна й непрофесійна». Серед нереальних статей бюджету він називає 17 мільярдів гривень доходів від приватизації — така ж цифра планувалася і на цей рік, а замість неї насправді отримано «нуль». Експерт прогнозує, що й наступного року матимемо не набагато більше. Не додає йому оптимізму й залучення до бюджетних доходів значних коштів, які Україна мала б отримати після конфіскації грошей та майна очільників минулого режиму. Але ж відповідний закон уже багаторазово відхиляв парламент...

Степанюк цитує висновок експертного управління Верховної Ради, в якому вказується, що бюджет продовжує традицію порушення Конституції України та рішень Конституційного суду, згідно з якими не допускається зупинення дії інших законів шляхом внесення до них змін законами, ухваленими задля наповнення чергового бюджету.

ПЕРЕ- І НЕДОФІНАНСОВАНІ

Суспільна недовіра до реальності закладених до бюджету джерел доходів змушує громадське суспільство пильніше придивлятися і до того, як здійснюються бюджетні витрати. Безсумнівно, оптимізація видаткової частини — це істотний ресурс, який можна б використати для зменшення бюджетного дефіциту.

У Центрі економічної стратегії, наприклад, упевнені, що Україна може досягти більшого, витрачаючи менше. «Та чи підпорядковується суспільне прагнення скоротити державні видатки хоч якомусь плану, чи це просто політичне рішення, яке виходить із того, що ці видатки в Україні занадто великі? — запитує виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб ВИШЛІНСЬКИЙ. — Чи можемо ми визначити стратегію і почати реалізовувати її через бюджет?»

«Ви бачите, як швидко зростає український державний борг, — говорить експерт, — із 10% він уже досяг 80% ВВП. Швидко зростають і наші витрати на його обслуговування (від менше 1% до 4,5% ВВП)». І далі він продовжує:»Друга причина того, чого нам треба витрачати менше, — це так звані агенти захоплення держави. Коли ми ухвалюємо рішення витрачати на щось більше через державний бюджет або витрачати менше, ми не повинні забувати, що Україна сьогодні посідає 130-те місце у світі щодо сприйняття корупції. І у нас дуже сильні ті групи впливу, які орієнтовані на пошук ренти та корупційну діяльність».

Аналізуючи показники виконання бюджету-2016, Вишлінський порівнює витрати на різні галузі в Україні та в нових країнах Євроспільноти. За його словами, у нас перефінансовані вища освіта, громадський порядок та судова влада, недофінансовані — середня освіта, медицина (особливо — медичні товари та обладнання). Понад 90% соцвиплат «не перевірені на бідність». Він також вказує, що Україні треба краще використовувати ресурси міжнародних фінансових організацій, «які нині не освоюємо повною мірою через інституційну неспроможність».

Вишлінський розповідає, що у багатьох країнах реформи бюджетування забезпечували планове скорочення державних витрат. Зокрема, у країнах Східної Європи зафіксовано щорічне зменшення перерозподілу ВВП через бюджет на 1,4% ВВП. Середня тривалість відповідних реформ становила, за його словами, п’ять років.

Заступник голови групи радників при Кабміні Павло КУХТА доповів, що в нинішньому бюджеті видатки державного сектора — близько 42%. Фіскальне навантаження на бізнес істотно знижено. Але ми зробили це лише частково за рахунок структурних реформ (реформа «Нафтогазу»), відверто відзначає активіст. Найбільший вплив справила висока інфляція і водночас «не індексація, не підтягування пенсій і зарплат у державному секторі». «Ми просто стиснули пружину — суттєво знизили соціальні стандарти, — визнає радник. — Тож зараз відчувається дуже великий політичний тиск щодо збільшення видатків». Із його слів, тенденцію до зниження фіскального навантаження, до зниження державної частки використання ВВП нині, у бюджеті на 2017 рік, «порушено». Наступного року цей показник становитиме 43,5%. «Тренд розвернуся в інший бік (у бік популізму?)», — констатує Кухта, і цю коротку фразу можна вважати звісткою від Кабміну: парламентські вибори вже не за горами.

РЕВОЛЮЦІОНЕРИ БЮДЖЕТУВАННЯ

Досвідом розумного розв’язання відповідних проблем докладно поділився експерт з Німеччини Даніель Вайланд. Він розповів про запровадження програмно-цільового методу бюджетування у німецьких регіонах, який передбачає також сувору відповідальність для чиновників у тому разі, якщо вони не добиваються поставлених цілей або не досягають намічених показників з економічної ефективності тих чи інших програм.

Екс-міністр фінансів Нової Зеландії Рут Річардсон свого часу здійснила справжню революцію в бюджетуванні видатків острівної країни. Вона закликає Україну й українців не йти шляхом відомчих реформ, не робити в країні «щось маленьке та вузеньке». Як справжній революціонер, вона радить українцям зробити «землетрус для всієї бюджетної системи», йти «всеохоплюючим шляхом».

Однак розлогі доповіді відразу чотирьох чиновників Міністерства охорони здоров’я показали, що заклики Річардсон ще не скоро будуть у нас почуті. «Медики» закидали іншим відомствам те, що вони навіть не можуть правильно сформулювати ціль існування й роботи міністерств. Можливо. Але й вони теж не знають, якою має бути і чим вимірюватися їхня віддача народові, який їх годує.

А чому б не передбачити як мету для МОЗ зменшення смертності у країні протягом певного часу, скажімо, на Х%? Чи зростання середньої тривалості життя хоча б на Y місяців або, принаймні, тижнів? Характерно, що така пропозиція «Дня» викликала в «ескулапів» обурення. Невже свої реформи вони планують не задля українців, а лише для того, щоб задовольнити кредиторів країни?

Чи може наш уряд до виборів здійснити реформу державних фінансів у напрямі скорочення бюджетних витрат, запитав «День» у головного радника голови правління «Укрексімбанку» Бориса СОБОЛЄВА. «У Новій Зеландії в 1992 — 1994 роках така реформа була проведена внаслідок потужного політичного консенсусу в суспільстві, — відзначив він. — І Річардсон мала можливість запровадити порядок оцінки ефективності державних витрат. У нас усі конкурують за те, щоб створити для себе якусь податкову базу. І ніхто не згадує навіть про порядок і сенс використання отих 50% (насправді — саме 50) ВВП. А чим більше вони забирають з економіки, тим більше грошей ховається у тінь. Це у нас всі знають, але висновків немає».