Чому депутати дали голові НБУ місяць на виправлення?

Розіграли по нотах. Таке враження лишилося від п’ятничного виступу голови Нацбанку Валерії Гонтаревої в парламенті. Депутати кілька місяців чекали цієї події. Уже навіть зареєстрували проект постанови №1055 (автори — Дмитро Святош і Валерій Писаренко) про її звільнення.

Але виступ звівся до запитань на кшталт: «Чи відчуваєте себе винною в провалі курсу?», «Може, хочете піти з НБУ?», «Де купити обіцяні 200 доларів?» тощо.

Кілька висновків із почутого і побаченого.

Перше — відправляти у відставку голову НБУ ніхто не збирався. Адже навіть згаданої постанови в порядку денному не було.

«Витоки повномасштабної фінансової кризи треба шукати в накопичених за десять років макроекономічних дисбалансах, а каталізатором стала анексія Криму і кривава війна на Донбасі», — почала Гонтарева з озвучення умов, в яких довелося працювати НБУ. Як результат, продовжила вона, — падіння ВВП на 7,5%, двократна девальвація, мінус 25% всіх депозитів банківської системи та зменшення золотовалютних резервів до 7,5 мільярда доларів.

«Курс — це тільки дзеркало того, що відбувається в економіці держави. Це — спільне завдання уряду та Національного банку. Тому що НБУ не може замінити собою ні промисловість, не може бути ні імпортером, ні експортером, ні митницею, ні Податковою службою», — зауважувала голова Нацбанку.

Отже, з її слів зрозуміло, що в НБУ вважають, що ділити відповідальність треба на всіх! І це викликало свист і збурення в парламенті (!).

Утім, навіть освистування не вивело з рівноваги пані Гонтареву. Вона виглядала впевнено.

«Президент її відстояв. Їй дали ще трохи часу, щоб потім списати всі провали у питанні девальвації», — розповів «Дню» депутат з банківського комітету. За його словами, вранці того дня Президент провів зустріч із лідерами фракцій, і зокрема обговорював подальше перебування голови НБУ на цій посаді.

На якусь «домовленість» натякав і відносний спокій лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка. Нагадаємо, той обіцяв подати ще одну постанову про відставку голови НБУ. Та в день її виступу в парламенті обмежився тільки «засіванням» Гонтаревої фальшивими доларами і словесним образами. Мовчав і голова банківського комітету (член «Радикальної партії»), помічники якого напередодні звіту Гонтаревої розсилали для ЗМІ коментарі з «гострою критикою» від шефа. У прес-релізах зокрема йшлося, що Сергій Рибалко нарікає на відсутність співпраці з боку НБУ й на те, що Нацбанк не хоче звітувати перед народними депутатами, яким банкам і скільки надав рефінансування.

Друге — не прозвучало справді важливих економічних запитань для розуміння виходу з кризи. Депутати справедливо намагалися закидати Валерію Гонтареву запитаннями про курс, купівлю доларів... совість. Але. При цьому всі забували про набагато важливіші речі, як-от: оприлюднення інформації про видане 2014 року банкам рефінансування; які засоби використовуватиме НБУ спільно з урядом для припинення падіння економіки; якої емісії чекати; як утримуватимуть інфляцію в межах 17 гривень.

Показовим був один момент: як тільки-но пані Гонтарева почала говорити про плани Нацбанку на цей рік, в неї скінчився час, і заступник голови спікера парламенту Оксана Сироїд надала їй 30 секунд, щоб закінчити!

Справедливості ради зазначу, що й депутатам це питання було не цікаве. Більшість бродила по залу. А то й виходила взагалі.

Голова координаційної ради Кредитно-банківського союзу Борис Соболєв вважає, що Нацбанк стоїть перед важким вибором: здатися й перетворитися в емісійний департамент Мініфіну чи зберегти свою політичну самостійність. На жаль, депутати до цього питання так і не дійшли. А варто було б, бо це одна з необхідних умов стабільної гривні, вважає Соболєв.

Що ж, Валерія Гонтарева відстояла в парламенті ще час на роботу в НБУ. Чи надовго? Як розповів «Дню» заступник голови парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак, 18 лютого 2015 року відбудуться парламентські слухання з питань банківської сфери. Тоді, заслухавши звіт голови НБУ про проведену в цей час роботу, депутати зможуть висловити її недовіру й проголосувати за звільнення або дати ще одну «відстрочку».