Чому зволікає Європа?
Райнер ЛІНДНЕР: Не думаю, що найближчим часом енергетичний сектор буде предметом санкцій ЄС щодо Росії
ЄС відмовився посилити економічний тиск на Росію, щоб зупинити військову агресію на Сході України. Причина зволікань — потрібно подивитися, як дотримуються «Мінських домовленостей». Майже повне ігнорування викладених в них умов — ось що реально відбувається, вважають в Україні. Чому ж Європа зволікає? Чи розуміють в ЄС, що відсутність гідної відповіді агресору тільки посилює ризик розширення військового конфлікту далеко за межі України? Чи буде і як Захід допомагатиме відновлювати зруйнований Схід України? На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» в кулуарах круглого столу «Україна в Європі: мир і розвиток» у Відні розповів співорганізатор заходу голова «Німецько-українського форуму», керуючий справами Східного комітету німецької економіки, колишній радник із зовнішньої політики уряду і Бундестагу в Німецькому інституті іноземних справ та безпеки Райнер ЛІНДНЕР:
— Нещодавно президент Литви Даля Грібаускайте в інтерв’ю американському виданню «Вашингтон пост» заявила, що погодитися на «мінські домовленості» Петра Порошенка змусили європейці, хоча серед запропонованих умов — були неприйнятні для України. Як результат наша країна фактично лишилася сам на сам у перемовинах із Росією, а ЄС дісталася роль спостерігача, для якого головне завдання — утримати військовий конфлікт у межах локального та не дати йому поширитися на європейську територію. Складається враження, що Європа «кинула» Україну. Вам так не здається?
— Ні. Все, що робить ЄС в останні місяці — на користь України. Принаймні це було замислено, зокрема й фінансова підтримка, політичні поради, одночасна ратифікація українським та європейським парламентами Угоди про ЗВТ з ЄС. На жаль, дуже пізно ЄС та Німеччина почали займатися Україною (в період початку розмови про ЗВТ). Ми дуже багато згаяли часу до початку військового конфлікту. Україною потрібно було займатися значно раніше і більш стратегічно.
Що ж до нинішньої ситуації, то всі уряди ЄС виключили військове вирішення конфлікту та військової імплікації. Постачання зброї теж поки що виключене, але дискусії з цього приводу тривають в середині ЄС, США та НАТО. Який буде результат — важко сказати.
— Поясніть, чому Європа не застосовує жорсткі економічні санкції щодо Росії (рівня «С»)? Адже саме вони насправді можуть зупинити військову агресію.
— Вже діє ряд економічних санкцій і спочатку взагалі не думали, що їх прийматимемо. Уже було запроваджено три рівні санкцій. Є держави, які б хотіли інтенсивніше діяти.
— Що в даному разі виступає стримуючим фактором?
— Очевидно, що в різних державах-членах ЄС є різні інтереси щодо цього. І не тільки бізнесові. Вони стосуються й рівня взаємовідносин... Подальший розвиток подій залежить від Росії: наскільки конструктивно вона діятиме, які кроки здійснюватиме.
— Якщо, не дай Боже, відбудеться повномасштабна відкрита військова інтервенція з боку Росії на територію України, чи варто, на ваш погляд, ЄС запроваджувати санкції у секторі енергетики?
— Я не думаю, що в секторі енергетики Німеччина, ЄС та Росія будуть діяти. Є країни, як Сербія, Болгарія, Фінляндія, які ще більше ніж ми (Німеччина. — Авт.) залежать від поставок російського газу (їх обсяг перевищує 30% всіх закупівель блакитного палива. — Авт.). Ми не зможемо до початку зими замінити ці обсяги. Тому я не думаю, що найближчим часом енергетичний сектор буде предметом санкцій ЄС щодо Росії.
— Яку суму фінансової підтримки готовий надати ЄС на відновлення України в цілому та сходу зокрема?
— ЄС обіцяв 11 мільярдів євро. Це суттєві суми, але, можливо, не достатні для стабілізації.
— Які проекти можуть реалізовуватися?
— Східний комітет німецької економіки, по-перше, запропонував нашому уряду програми підтримки молодих менеджерів із України. Зокрема, активно запрошуємо їх на стипендію в німецькі компанії. По-друге, зараз розробляємо концепцію для модернізації ЖКГ. Під це готують підлотні проекти. В місті Жовква такий проект із модернізації галузі вже розпочато. Щодо сходу — поки важко сказати. Обсяг фінансування залежатиме від рівня модернізації. Після закінчення кризи залучатимемо німецькі компанії в Україну, щоб вони допомагали у відновленні зруйнованої інфраструктури.