Чотири тижні до «Калуги»

15 жовтня у Калузі пройде чергове засідання Комітету з питань економічної співпраці Російсько-Української міждержавної комісії. До цього часу віце-прем’єр-міністр України Юрій Бойко і перший заступник голови уряду Російської Федерації Ігор Шувалов мають напрацювати рішення проблемних моментів у двосторонній українсько-російській співпраці. Таке «доручення» чиновники отримали за результатами зустрічі прем’єр-міністрів України та РФ — Миколи Азарова та Дмитра Медведєва, повідомляє департамент інформації та комунікацій із громадськістю секретаріату КМУ.

На сайті уряду також розміщена новина, що після 15 жовтня, як підкреслив Азаров, Україна та РФ дадуть нову динаміку своїй торгівлі — «будуть проаналізовані існуючі у двосторонній торгівлі обмеження, зокрема у трубній продукції, колісних парах, коксі, автомобілях». «У результаті будуть розроблені відповідні пропозиції щодо шляхів врегулювання цих протиріч», — повідомляє департамент інформації та комунікацій із громадськістю секретаріату КМУ.

Про які домовленості власне може йти мова? Чи означає це, що Україна 15 жовтня може імплементувати якісь із положень торговельного права країн Митного союзу? Чи все ж таки РФ змінить «гнів» на «милість»? Відповіді на ці питання — в коментарях експертів «Дня».

Віктор СУСЛОВ, представник України в Євразійській економічній комісії:

— РФ непокоїть те, що, вступивши до ЗВТ з ЄС, Україна матиме нульові мита з країнами. Тож виникає ризик «напливу» безмитної європейської продукції на український ринок, а через нього — на російський. Офіційна Москва вимагає присікти це явище. Також бентежить росіян і перехід України на стандарти ЄС, після чого ті, що існують в МС, зокрема технічні регламенти, не будуть відповідати тим, які діятимуть в Україні. Безумовно, це може хвилювати, бо як тільки такі стандарти почнуть працювати, російська продукція не зможе продаватися в Україні.

Що ж до перспектив домовленостей 15 жовтня в Калузі, то тут потрібна конкретна інформація, якої в мене, на жаль, немає й бути не може, оскільки ще відсутні навіть проекти угод. Все знаходиться на стадії підготовки. Коментувати немає чого.

Олександр ЖОЛУДЬ, старший аналітик Центру міжнародних досліджень:

— Я думаю, 15 жовтня ми побачимо якесь компромісне рішення, такий собі «середній шлях». Тобто Україна справді може прийняти певні положення умов торгівлі, які діють в країнах Митного союзу, які не суперечитимуть нашому членству в СОТ та інтеграції в ЄС. Але ми не можемо ставати повноправним членом МС, не можемо спільно з іншими країнами МС змінювати/підвищувати тарифи тощо.

Для Росії Україна залишається дуже важливим торговельним партнером. Ми постачаємо на цей ринок багато важливих для їхньої ж економіки товарів: для авіаційної галузі — двигуни; для транспортної — вагони, локомотиви. Вони не мають адекватних замінників цієї продукції. Тому я вважаю, що співпраця буде продовжуватися. Але потрібно розуміти, що Росія вже понад десять років іде по шляху імпортозаміщення. Вони досить активно розвивають внутрішні підприємства, які мають замінити їм ту продукцію, яка наразі імпортується, в тому числі і з України.

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— Керівництво Російської Федерації шукає можливості пом’якшення тих, нібито жорстких, дій торговельного конфлікту, про який вони заявляли. Зараз у них на політичному рівні є потреба в демонстрації, перш за все для свого ж виборця, того, що співпраця з Україною продовжується, і нібито тон у цій «дружбі» задає таки РФ — визначає правила роботи для українського виробника; викликає до себе «на килим» українських міністрів, щоб нібито представити для чиновників нові умови виходу продукції на російський ринок.

Улагодження торговельного конфлікту з РФ, в цілому, потрібне й для українського виробника. Хоч би як там було, але російський ринок купує майже половину всього того, що ми виробляємо. І в оперативному режимі замінити його на якийсь інший є складним завданням.

Звичайно, на Кремль тиснутиме й тамтешній бізнес. Російські підприємці не зацікавлені в конфліктах з українськими партнерами, бо це обертається для них масштабними втратами. Тож вони тиснутимуть на державне керівництво, прямо чи опосередковано, щоб те знайшло форму пом’якшення «схиляння до дружби». Основний аргумент: Україна — це не Грузія, передусім по обсягах торговельних зав’язків.

Тож, я гадаю, ми станемо свідками «пом’якшення» Кремля. У відносинах між Україною та Росією поступово прийде потепління, так само як свого часу відбувалося з Прибалтійськими країнами, коли вони заявляли про свої євро прагнення.