Чи можна ще врятувати «мрію Президента»?

Якщо вірити «математиці» прем’єр-міністра України Миколи Азарова, Президент не підпише Угоди про асоціацію з ЄС. Та, відверто кажучи, учорашній виступ глави уряду дав більше запитань, а ніж відповідей.

Першим обурився риторикою пана Азарова єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле. «В останні дні та години я чув різні суми, наприклад про те, що Україна потребує близько $20 млрд, щоб адаптуватися до євростандартів. Це — нонсенс, я не визнаю таких цифр і не розумію, звідки вони взялися!» — прокоментував він. Більше того, за словами європейського політика, із Києва не надходили офіційні прохання про компенсацію у разі підписання Угоди про асоціацію. Він виключив можливість того, щоб такі переговори щодо «компенсаційного пакета» проходили без його участі. «Це входить у сферу моєї відповідальності», — запевнив Фюле.

То про які принизливі торги кричить на майданах опозиція? Звідки інформація?

Ще більше запитань своєю поведінкою поставив сам Президент. Почалося все з виступу у Відні: в день, коли уряд ухвалює постанову, яка фактично «заморожує» євроінтеграційний рух України, глава держави з трибуни переконував європейців у безальтернативності вибору Україною ЄС. Потім було три дні — повної тиші. «Вихідні»— кепкували на євромайданах.  Експерти ж намагались розгледіти в тому певний «сигнал». Мовляв, рішення уряду — тест на політичну реакцію українців та перевірка на міцність «гаманців» європейський політиків. У Брюсселі відбуваються торги, писали ЗМІ, посилаючись на таємне джерело в кабінетах Адміністрації Президента.  А все, що зараз відбувається — це така собі гра «ва-банк»: парламент провалив голосування, але цього було замало, щоб люди вийшли на вулиці, а головне продемонструвати Європі, а заодно Росії оті відсотки прихильності інтеграції в ЄС, якими до цього часу жонглювали різні соціологічні дослідження. Так з’явилась постанова уряду. А сам «Євромайдан» — це «джокер» Януковича, яким він і перед Європою «козирне», і від РФ відіграється. А саме скандальне рішення уряду про «паузу» — це ті самі двері, через які Янукович може провести Україну в асоційовані члени ЄС. Буцімто сценарій виглядатиме так: якщо Україні вдасться виграти у перемовинах з ЄС, у вівторок-середу скличуть парламент на позачергове засідання: ухвалять всі потрібні «єврозакони», уряд відправлять у відставку за перевищення повноважень, а вже в п’ятницю Президент у Вільнюсі підпише Угоду... А якщо ні? Навіть експерти бувають забобонні й воліють «не кликати біди», лізучи поперед батька в пекло.

Хтозна, скільки правди в цих словах. Але щось у тому є, якщо не «в’яжуть» активістів «євромайданів» (незрозумілі сутички на Європейській площі не рахуються, бо від них якось трохи дивно «пахне»), і те, що Янукович пообіцявся «сказати все» за два дні до саміту у Вільнюсі...Чому вже не на прес-конференції 29 листопада? Мовчав же Президент ці дні, то може й ще два потримати «інтригу»...

Чи, може, у Януковича таки є план «Б», і він знає щось таке, що може врятувати «мрію Президента»? Інакше його звернення: «...як Президент хотів би запевнити громадян України: я буду розбудовувати і зміцнювати ці незаперечні фундаменти нашого життя. У нас ніхто не вкраде мрію про Україну рівних можливостей, про європейську Україну. Так само як ніхто не зіштовхне нас із праведної дороги, що веде до цієї мрії» — пусті слова.

ТОЧКА ЗОРУ

•  «КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ — ЦЕ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ В ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИНАХ ІЗ ЄС»

Василь РОГОВИЙ, екс-міністр економіки України:

— Перш за все, причиною «європаузи», на мою думку, справді є складна економічна ситуація в країні. Але вона склалася не в один день і її наслідки відчувалися впродовж не одного року. І зводити все до того, що стало відомо про це лише минулого тижня — як мінімум, непрофесійно.

Дивно, що лише за півтора тижні до саміту було озвучено об’єктивні оцінки. Хоча, слід відзначити, що детального аналізу по Україні ми так і не почули. Були сказані певні речі, які абсолютно не вносять ясності про те, де знаходиться Україна, її економіка, які справжні причини тих проблем, які ми спостерігаємо. Я вважаю, що це також і відсутність політичної сміливості, а, можливо, й професіоналізму. Тому що, коли почали з’являтися проблеми в економіці, про них ніхто відверто не говорив. А говорили навпаки. Мовляв, у нас все йде на краще. Хоча динаміка ВВП — ключового показника — вже більше року — негативна.

Чому до цього часу про це не говорилось? Хіба в Кабміні комусь не було відомо дані? Всім це було відомо, але ніяких висновків зроблено не було. Чому? Оце для мене, відверто кажучи, сьогодні є найбільшою загадкою. Я не думаю, що ще рік тому планувалося таким чином зірвати підписання.

Але зводити усі причини паузи в підготовці до Асоціації до торговельних дискримінацій  з боку Росії зовсім неправильно. Це — викривлений погляд на ситуацію в економіці України.

Теж саме стосується листа МВФ. Позиція Фонду була відома щонайменше рік тому. Нічого такого, щоб різко змінилось в їх позиціях, не було. І я не розумію, для чого говорити, що останній лист МВФ став відкриттям для України. Всі ці позиції були вже давно озвучені МВФ для України. Ключове питання МВФ — збалансована макроситуація: починаючи з бюджету, і закінчуючи іншими макроекономічними пропорціями. Лише потім з цього виходять тарифи на газ і тому подібне. А що ми про це чуємо від влади? Глибинні проблеми, на жаль, не називаються зараз.

Вихід шукати завжди важко, коли потрапляєш в дуже складну ситуацію. Я вважаю, що ключове питання — це відновлення довіри в партнерських відносинах із ЄС. Для цього потрібно показати реальну ситуацію. Показати, що це не чиясь примха, а тим більше, не зміна вектора. Бо, коли є реальний аналіз ситуації, і, коли дійсно для отого, щоб поправити проблеми чи перекоси, потрібен час, тоді можна зовсім по-іншому будувати діалог. Шкода, що це було зроблено лише тиждень тому. Про це потрібно було говорити весь минулий рік. Тоді б і ситуація, і підготовка до Саміту, я думаю, і його результат, могли б бути зовсім іншими.

•  «ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИШЕ ЦЮ УГОДУ В ВІЛЬНЮСІ, ЯКЩО...»

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— Призупинення українським урядом процесу підписання Угоди про асоціацію з ЄС — формальне. Я його можу пояснити лише продовженням економіко-політичних торгів. Політичний аспект — звільнення Тимошенко. Економічний —  кредити чи фінансова допомога.

Йдеться не лише про пряму допомогу, а передусім — про продовження співпраці з МВФ і, зокрема, — про перші, більш-менш серйозні транші найкоротші строки. Українській владі терміново потрібно латати дві величезні дірки в бюджеті. Перша — уряду, а друга — Національного банку в золотовалютних резервах. Урядові терміново необхідні кошти для того, щоб покривати дефіцит державного бюджету, навіть соціальні статті цього бюджету, а Національному банку необхідно терміново поповнювати золотовалютні резерви, тому що вони вже наблизились до мінімальної граничної межі, якою в усьому світі вважається трьохмісячний імпорт країни.

Зараз відбуваються останні торги. І якщо ЄС разом із МВФ все-таки, зважать на стан української влади і нададуть певні фінансові обіцянки та гарантії, то та в особі Президента підпише цю Угоду в Вільнюсі. Якщо вже ніяких фінансових гарантій не буде, то очевидно, що цей торг українська сторона перенесе на майбутні саміти Євросоюзу.

•  «ДУМКА ПРО ТЕ, ЩО НАРОДНІ ВИСТУПИ — ЦЕ ПІДТРИМКА ПОЗИЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА, БУЛА Б ДУЖЕ ПРОДУКТИВНОЮ І ГОЛОВНОЮ»

Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:

— Я не можу спрогнозувати, чим закінчиться саміт Східного партнерства у Брюсселі. Можу тільки сказати, що як для мене, так і для більшості експертів, виступ такої великої кількості киян було зовсім несподіваним . Я думаю, це було несподіванкою і для Президента Януковича, і для чиновників Європейського Союзу. Це — дуже сильний аргумент. І, по суті, Президент може його трактувати як підтримку його позиції про підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Трактування залежить від нього самого. А чим все це закінчиться — не знаю. Гадаю, думка про те, що народні виступи — це підтримка позиції Президента, була б дуже продуктивною і, мабуть, головною.

І в цьому ключ до розуміння того, чи будуть призначені відповідальні за «паузу» в євроінтеграції і чи будуть проведені кадрові зміни. Тут все залежить від масштабів виступів. Дуже важливо, як поведуть себе студенти, молодь. Сьогодні я дізнався, що два великі київські ВНЗ оголосили про страйк — Києво-Могилянська академія та Університет імені Шевченка. Це вже новий етап у перебігу подій. Це — тисячі молодих людей, які дуже активні. І їх, очевидно, підтримало керівництво вишів. Так що все залежатиме від розвороту найближчих подій. Але страйк студентів — дуже сильний сигнал.

•  «ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ ОДНАКОВО ВАЖЛИВИМИ ФАКТОРАМИ Є ПЕРЕДБАЧУВАНІСТЬ ТА ВПЕВНЕНІСТЬ У СИСТЕМНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ»

Анна ДЕРЕВ’ЯНКО, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації:

— Європейська Бізнес Асоціація, яка від початку підтримувала наміри уряду України підписати Угоду про асоціацію з ЄС на Саміті в Вільнюсі, була розчарована, коли Кабінет Міністрів лише за крок до цієї важливої події досить несподівано встановив паузу у підготовці до підписання Угоди про асоціацію. Стурбований ситуацією бізнес наразі характеризує теперішнє становище країни двома словами, а саме: невизначеність та нестабільність. Адже ще зовсім нещодавно, бізнес-спільнота, оцінюючи інвестиційний клімат у нашій державі в рамках Індексу інвестиційної привабливості Європейської Бізнес Асоціації у ІІІ кварталі цього року, покладала великі сподівання саме на те, що Асоціація с ЄС стане інструментом, який допоможе вивести на новий рівень стандарти ведення бізнесу та інвестиційну інфраструктуру країни. На момент проведення опитування експерти, орієнтуючись на оптимістичні заяви очільників держави, майже одностайно вважали найбільшим досягненням можновладців саме їхні рішучі кроки назустріч ЄС напередодні саміту у Вільнюсі.

Представляючи інтереси бізнесу, ми хотіли би ще раз звернути увагу на те, що для інвесторів однаково важливими факторами у плануванні бізнесу є відчуття передбачуваності й впевненості у системності політичних рішень держави, а також визначеність у відносинах із зовнішніми й внутрішніми партнерами. На жаль, на тлі останніх подій бізнес поступово втрачає таку впевненість та почуває себе досить вразливим і незахищеним, оскільки поки що не розуміє, до чого себе готувати. Водночас, надія на підписання Угоди про асоціацію з ЄС залишається, адже європейська сторона все ж таки тримає свої «двері відкритими.