Чи настане Судний день для долара?
Дефіцит Сполучених Штатів за поточними розрахунками досяг у другому кварталі 2004 року величини в 5,7% ВНП. Проте курс долара залишається відносно високим: менше ніж на 20% він нижчий за рекордно високу позначку, досягнуту на початку 2001 року, і більше, ніж на 10% вищий у реальному обчисленні, ніж на початку — в середині 1990-х років.
У міру того як дефіцит США, згідно з поточними розрахунками, протягом останнього п’ятиріччя зростав, фахівці з міжнародної економіки дружно передбачали неминуче: доходи з цінних паперів, інвестованих у США, відносно низькі, тому в якийсь момент — імовірно, одночасно — власники цінних паперів, деномінованих у доларах, зрозуміють, що не отримують адекватної компенсації за ризик втрати внаслідок різкого падіння курсу. Щойно інвестори-власники портфоліо почнуть продавати свої «доларові» цінні папери, почнеться обвал, який призведе до різкого падіння курсу долара та початку першої великої глобальної фінансової кризи ХХI століття.
Фред Бергстен з Інституту міжнародної економіки називає цю ситуацію «прогресуючим лихом». Наскільки сильно має впасти долар? Перше історичне емпіричне правило свідчить: 10% курсу долара на кожен відсоток нестійкого дефіциту за поточними розрахунками в перерахунку на ВНП. Друге історичне емпіричне правило полягає в тому, що при падінні курс валюти має тенденцію до заниження: близько до мінімуму міжнародні валютні спекулянти вимагають істотної винагороди за ризик, побоюючись, що раптове падіння курсу може призвести до чогось ще гіршого.
То коли станеться цей обіцяний колапс долара і настане криза? Бергстен каже: «Скоро».
Але, ймовірно, в цьому Бергстен помиляється. Покійний Рудігер Дорнбух говорив, що нестійкі ситуації тривали довше, ніж могли собі уявити економісти, які вірять у раціональність і рівновагу ринку — а потім зазвичай обвалювалися стрімкіше, ніж будь-хто міг собі уявити. На його думку, завищення курсу валюти відбувається в п’ять етапів.
Перший: короткострокові спекулянти, які прагнуть вищих прибутків, або інвестори, надмірно стурбовані безпекою капіталу, підіймають курс валюти до нестійкого рівня.
Другий: гравці, які стежать за тенденцією, продовжують скуповувати, бо в недавньому минулому доходи були досить високі, тим самим призводячи до завищення курсу такої сили й тривалості, що ортодоксальні економісти не можуть цього пояснити.
Третій: інтелектуали-економісти, спантеличені тривалістю завищення курсу, висувають теорії про те, чому цього разу все не так і чому цього разу завищення курсу все- таки, можливо, стійке.
Четвертий: ринкові гравці на підвищення, підбадьорені теоріями про «нову економіку», що обґрунтовують надзвичайно високу доходність, наявну в нещодавньому минулому, продовжують скуповувати й утримують тим самим курс валюти на вищому рівні, ніж дозволяють основи економіки, на ще триваліший термін.
П’ятий: запас завзятих скупників і інвесторів-кон’юнктурників добігає кінця, викликаючи тим самим обвал на зразок краху якоїсь фінансової піраміди.
Протягом останніх півроку цикл долара США вступив у третій етап. Луї Ушителль із The New York Times цитує високоінтелектуальну Кетрін Манн, яка коментує «взаємозалежні відносини… між США та їхніми торговими партнерами», що можуть «тривати досить довго», бо «США та їхні головні торгові партнери кревно зацікавлені в збереженні статус-кво».
Японія, Китай та інші країни Східної Азії з орієнтованою на експорт економікою справді дуже хочуть утримати курс долара на порівняно високому рівні, і їхні центральні банки накопичили активів, деномінованих у доларах, на суму майже 2 трильйони доларів. Китайський уряд вважає загрозу фінансових втрат за своїми цінними паперами, деномінованими в доларах, менш важливою, ніж необхідність підтримувати майже повну зайнятість у прибережних промислових містах на зразок Шанхая. Зрештою, правлячі комуністичні олігархи звикли до комфортного життя. Найменше вони хочуть масового безробіття та безладдя в містах, внаслідок чого їхнє становище може виявитися під питанням.
Але якщо міжнародні валютні ділки пронюхають про майже надійні прибутки, викликані тривалим спадом долара, всі центральні банки країн Азії, разом узяті, не зможуть втримати високий курс долара. Це може зробити лише Федеральний резервний банк — а він навряд чи жертвуватиме зайнятістю американських робітників заради сильного долара.
«М’яке приземлення», швидке чи повільне, все ще можливе: під час останнього великого циклу долара в період з 1985 по 1987 рік, його курс упав на 40%, і це не викликало паніки, великих банкрутств чи вимоги істотної винагороди за ризик із боку інвесторів із метою отримати компенсацію за володіння активами, деномінованими у валюті, що падає. Але досвід історії свідчить про те, що ймовірність швидкого, жорсткого «приземлення» перевищила зараз 25% і продовжує підвищуватися.
Дж. Бредфорд ДЕЛОНГ — професор економіки Каліфорнійського університету в Берклі, колишній помічник міністра фінансів США при президентові Клінтоні
