Чи не хочеться податковій іншого народу?

Відразу домовимося: всі штрафні санкції правомірно застосовувати тільки за рішенням суду. Адже за кордоном теж існують «непрямі» методи розрахунку прибутку, але — обов'язково через суд. Зрештою, не підприємець повинен бігати по інстанціях, відкриваючи незаконно блоковані рахунки, а податківці спочатку зобов'язані в суді довести необхідність такого заходу. Тому має бути встановлена персональна відповідальність податкового начальства за незаконне застосування санкцій.

Повернення незаконно стягнутих сум має відбуватися за рішенням суду негайно, причому за рахунок самої податкової адміністрації. У разі браку в неї таких коштів — за рахунок бюджету. Нині ситуація виглядає абсурдною, оскільки податкова отримує на свої потреби 30% від стягнутих сум, а якщо суд визнає стягнення незаконним, то гроші повертаються з бюджету, і 30% назавжди даруються податківцям.

Є й інший абсурд: довідку про зарахування суми до держбюджету, у разі рішення суду про повернення незаконно стягнутих коштів, видає та ж таки податкова. Чому?! А якщо вона не видасть? Є безліч прикладів явного небажання видавати цю довідку. А далі легко прогнозувати побори за її видачу.

Пильної уваги вимагає не вид, кількість або ставки оподаткування, а методика підрахунку. Беруся довести, що за різних методів підрахунку 40% прибутку можуть виявитися меншими за... 10% того ж прибутку. Відсутність «нормальної» (з точки зору платника і податківця) методики розрахунку веде до того, що такі статті, як «витрати», «закупівельна ціна» при маніпуляціях у голові законодавця перетворюються на «додану вартість» і обкладаються ПДВ. Панове, не можна ж тупо повторювати ази «Капіталу». Карл Маркс писав його не з розрахунку «соціально-ринкового посткомуністичного капіталізму»!

Ті ж самі представницькі витрати перетворюються на прибутки і тут же оподатковуються. А в разі імпорту взагалі платимо податок із податку. У результаті в багатьох випадках оподаткування перетворюється на «податкооБЛАЖання», тобто на результат самодурства перевіряючих осіб. Назріла необхідність змінити розміри оподаткування в різних галузях економіки. Не було, та й не може бути однакових умов для сплати податків на виробництві і в торгівлі, там, де випускають металопрокат, і там, де «женуть» горілку. Адже можна дійти й до азів американського податкового досвіду, коли допомога з безробіття також оподатковується. Однак у Америці, на відміну від нас, заводи працюють, а не простоюють, наче кам'яні статуї.

І останнє — пропоную перейменувати Податкову адміністрацію на Міністерство життя. Бо вона, адміністрація, аки Всевишній, оком накинула на кожен крок і подих наш — многогрішних фізичних і юридичних осіб. «Індиномер» до нас приклала (до речі, в багатьох випадках ідентифікаційні номери привласнюються по кілька разів одній і тій же особі).

Податкова сама встановить провину, сама ж покарання визначить, сама й відбере, сама й споживе вилучене чи стягнуте. (Ви коли-небудь чули, куди діваються зекономлені кошти, не кажучи вже про «податкозакладене майно», яке перетворюється на сизий дим?). Ніколи в історії людства не було такого багатоликого органу, відразу контролюючого, караючого, споживаючого, стежачого — і все намарно.

Цікаво слухати доповіді про поповнення бюджету за рахунок податкових надходжень. Так, за твердженням деяких оракулів, у першому кварталі 1999 року суми наповнення бюджету за рахунок податків порівнянно з попереднім кварталом зросли в енну кількість разів. Але за рахунок чого? Виробництво тліє, підприємства конають, криза неплатежів подібна до епідемії чуми або холери, а прибутки бюджету за рахунок податків зростають!

Чи хто підраховував, скільки підприємств ДПАУ пустила з торбами своїми законними або «незаконними» діями? А це не тільки міфічні збанкрутілі юрособи, але й сотні тисяч робочих місць для громадян України.

Заганяючи підприємства в так звану «тінь» (а як же без тіні, якщо на дворі світить сонце вільного підприємництва), чиновники з розумним виглядом просторікують про необхідність вивести підприємців з «тіні». А це ж як? За допомогою багнета і приклада?

А на закінчення хочу перефразувати одну сентенцію Бертольда Брехта: якщо народ не гідний такої податкової служби, то нехай служба вибере собі інший народ.

Заперечення є?