Чи стане 13 щасливим числом?
Михайло Чечетов: «Треба вибачитися й сказати: не вдалося. Iнакше в нас буде дуже важка зима»
Кабінет Міністрів України затвердив на 2005 рік плани-графіки підготовки та проведення продажу пакетів акцій 13 акціонерних товариств. Серед приватизовуваних акціонерних товариств — «Нікопольський південнотрубний завод», «Одеський припортовий завод», «Іллічiвський судноремонтний завод», НАК «Украгролізинг», ДХК «Укрвугілляпромтранс», завод «Фотон», «Готель «Ореанда», «Завод напівпровідників», «Київський мотоциклетний завод», завод «Пресмаш», ХК «Краян», завод «Червоний металіст» і «Харківський релейний завод «Радіореле».
— Уряд опублікував список об'єктів, які виставляють на приватизацію цього року. Як ви можете його прокоментувати?
— Попри те, що графік приватизації чітко розписаний, можна припустити, що гроші від неї бюджет отримає щонайбільше в самому кінці року.
— Чим вас здивували нові підходи до приватизації?
— Уряд усерйоз обговорює можливість форсованого продажу провідних, унікальних об'єктів, що становлять основу національної економічної безпеки країни. Взяти, наприклад, ВАТ «Турбоатом». Це об'єкт, що володіє дуже високими технологіями. На жаль, в України залишилося не дуже багато підприємств, які працюють на вершині науково-технічного прогресу. У цьому випадку йдеться про унікальний об'єкт. Ще колишній президент наклав заборону на його приватизацію, залишивши в держвласності. Я не думаю, що зрештою «Турбоатом» виставлять на конкурс, але якщо таке станеться, то це буде великою помилкою.
— Але точно так само колишній президент наклав заборону на Одеський припортовий завод і на «Укртелеком»...
— Ми ніколи не ставили як основну мету форсування темпів продажу подібних підприємств. І вище керівництво країни ніколи не йшло за схемою прискореного розпродажу стратегів і монополістів. У тому числі була накладена заборона на продаж цих двох унікальних об'єктів. Президент Кучма вважав недоцільним виставляння на продаж великих підприємств у період вирування політичних пристрастей. Тільки коли політичний шторм затихне, пристрасті вляжуться, можна чекати приходу серйозних інвесторів і адекватних надходжень до бюджету.
— Це можливо, що уряд піде на прискорену процедуру?
— Можливо. Але в цьому випадку будуть закладені міни під ефективність і легітимність продажу та наданий мотив для звертань до суду. Пригадайте — єдиним знайденим у суді недоліком при приватизації «Криворіжсталі», була саме прискорена процедура. Законодавчі норми щодо термінів продажу виписані так, що трактувати їх можна по- різному. І 30 днів, і понад 30, і щонайменше 30, і щонайменше 75 днів. Там є гра слів. Свого часу ми навіть консультувалися у відповідному інституті, щоб зрозуміти, яка ж насправді норма записана законодавцем відносно цього терміну. А сьогодні юристи ставлять зроблений нами вибір під сумнів. І якщо за цією ж схемою працюватиме й теперішній уряд, то його можна буде обвинуватити в подвійних стандартах. Але я бачу негатив прискореного продажу сьогодні навіть не в цьому, а в тому, що через великі політичні ризики серйозні інвестори на ці об'єкти не прийдуть.
Проблема тут у тому, що приватизацію, згідно із законом про бюджет на 2005 рік, треба було починати не тепер — у другому півріччі, а набагато раніше. А замість цього погнали хвилю реприватизації. Треба було виставляти об'єкти хоча би в квітні- травні. І тоді міг бути вдалий продаж. І план би виконали, і серйозних інвесторів могли б отримати. Але на чільне місце поставили політичну складову, політичні дивіденди вирішили набирати на критиці минулої влади, в тому числі й попередньої політики приватизації. У результаті розполохали всіх інвесторів. А зараз бачать, що бюджет валиться, тож давайте продавати. А чим ближче до виборів, тим сильніший політичний дисконт. А зараз уже й поготів невигідно продавати, але що поробиш? І уряд зараз немов загнаний у кут. Iз одного боку, він добре розуміє, що продавати не можна, оскільки немає відповідних інвесторів, а з іншого, не продаси — провал, оскільки не буде надходжень у прибуткову частину, й не буде виконуватися витратна частина — фінансування соціальних програм. Сім мільярдів знайти в бюджеті зовсім не просто. Можна скоректувати план в одному, другому кварталі, а як скоректувати його на рік? Залишається йти на емісію та підвищити ціни на ринку? І тоді літр бензину в нас коштуватиме як у Європі — один євро, або, на наші гроші, шість гривень. Але хіба для народу така схема буде прийнятна?
— Є ще одна схема. Можна знову девальвувати долар...
— Я не думаю, що уряд ще раз наступить на ці граблі. Адже це б'є по кишенях дрібних підприємців і всього середнього класу — основі стабільності держави. Якщо зараз знову піти на девальвацію долара, це вдарить і по цьому класу, який щойно почав підводитися минулого року, і по стабільності в суспільстві. Навіть попри настійні вимоги Президента країни В. Ющенка, в частині створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємництва результатів немає.
— Партія регіонів, у якій ви перебуваєте, тільки критикує нову владу чи ж створює також і власну позитивну програму?
— Так, така програма розробляється. Партія регіонів не стоїть виключно на позиції критики. Ми раді вітати та підтримувати всі позитивні кроки уряду. Скажімо, ми з самого початку говорили, що з Росією повинні будуватися серйозні конструктивні взаємовигідні економічні відносини в інтересах наших країн і народів. Але це не знаходило підтримки у вищих ешелонах державної влади. Зараз, коли економічна ситуація дестабілізувалася, і з Росією склалися непрості відносини, які позначилися на енергопостачанні нашої країни, тепер і Президент, і прем'єр-міністр заговорили про те, що Росія — це наш стратегічний партнер. Але декларувати — мало. Треба ще щось робити в цьому напрямі. Там, де щось роблять, ми підтримуємо. Ми живемо в одній країні, тому закликаємо об'єднати зусилля всіх, хто бажає добра своєму народу, попри приналежність до опозиції чи до провладних політичних сил. Усі повинні бути зацікавлені в зміцненні нашої економіки. А якщо рішення уряду суперечать інтересам країни, то ми не можемо й не будемо мовчати. Хай би що там казали, а уряд Януковича передав новій владній команді не розбиту, а збалансовану економіку. Вона була на підйомі. І минулий рік був найкращим роком за все існування незалежної України. Показники ВВП і промислового виробництва були вищими, ніж у Росії і майже такі ж, як у Китаї. І навіть у найскладніший політичний період міжвладдя економіка могла балансувати на рівні досить високих показників, зберігаючи темпи зростання та фінансову стабільність, включаючи мінімальну інфляцію. А що ми бачимо через півроку? За офіційними даними, обсяг промислового виробництва (червень 2005 до червня 2004 року) скоротився на 0,9%. А минулого року зростання порівняно з попереднім періодом було майже 19%. Тобто, ми сьогодні не просто зупинилися, а почали падати. І це, зрозуміло, не можна вітати. Януковичу закидали в тому, що він нарощував соціальні виплати. Адже тоді для цього був відповідний час — економіка йшла на підйом, темпи зростання були найвищими. Коли селянська сім'я починає краще харчуватися? Коли хліб вродив. Тоді й корову є чим годувати, і теля. На столі з'являється і молоко, і м'ясо. А тепер що виходить? Економіка падає, а соціальні обіцянки зростають. Ось і отримали, що цукор уже 5-6 гривень, бензин майже 4 гривні, може і до 5 дійти, а ціна на м'ясо в окремих областях уже перевищує 50 гривень за кілограм. Ціни на газ, електроенергію зростають, комунальні платежі також, метро, маршрутки... У цих умовах не можуть безболісно підвищуватися соціальні стандарти, які напряму залежать від темпів зростання економіки та є їхніми похідними. Про це всі знають — і Президент, і парламент, і уряд. Але попереду вибори...
— А в чому полягає позитивна програма?
— Ми хочемо зробити те, чого не зробив нинішній уряд. І те, що не вимагає жодної копійки витрат. Щоб забезпечити прискорені темпи економічного зростання, стійкий розвиток держави, насамперед потрібні консолідація та єдність нації. Тому ми ніколи не підтримуватимемо політики, спрямованої на розділення людей. Адже українців розділили на наших і не наших, хороших і поганих. Звільнили 20 тисяч чоловік. І кого? Міністри, губернатори — це ще можна зрозуміти. Але коли звільняють найкращого в районі хірурга лише за те, що він постояв не на тому мітингу й причепив не того бантика, а людей лікувати ставлять мало не ветеринара, то це розколює країну. І вона ніколи не вирветься з кризи, якщо так триватиме. З цим треба покінчити якнайшвидше. Якщо ми об'єднаємо зусилля всіх людей і спрямуємо їх на посилення економічної потужності держави, а всілякі фетиші у вигляді бантиків сховаємо до кращих часів, то країна може знову вийти на траєкторію прискореного зростання. Оце ми й хочемо зробити. А якщо людина тільки й уміє, що бити в барабан і на дудці дудіти, то хай вона це робить і далі, а не лізе у сферу управління країною. Там потрібні не барабанщики та трубачі, а професійні менеджери. Про це, до речі, в перші дні після вступу на посаду Президента говорив Віктор Ющенко: «На перше місце в кадровій політиці ставитимуть професійні якості та державний підхід». Поки ж усе з точністю до навпаки. Ефективних професіоналів просто викинули. Хоча здоровий глузд й інтереси держави вимагають створення такої системи, в якій буде максимально використаний професійний, творчий, інтелектуальний потенціал кожного члена суспільства, попри його політичну й ідеологічну орієнтацію. Тільки така держава має майбутнє.
Природно, необхідно відновити нормальні взаємовигідні відносини з Росією. На догоду політиці, на нашу думку, не повинна страждати економічна доцільність. Треба вчитися домовлятися. Хай би якими були колишні добросусідські відносини, але якщо їх немає сьогодні, то не виключені й відносини з позиції економічної сили, якісь елементи диктату. Але все залежить від того, як ми вибудовуватимемо відносини одне з одним. Ми впевнені, що зможемо їх побудувати на взаємовигідній основі й при цьому нічим не поступаючись. А далі поступово знову повернемо країну на траєкторію стійкого зростання. І тоді соціальні дивіденди вже стануть природною його похідною. А під час падіння економіки просто аморально під виглядом спроб вирішення соціальних проблем, по суті, стригти політичні купони під майбутні вибори.
— То що ви пропонуєте сьогодні? Обрізати соціальні програми? Секвеструвати бюджет? Що, на вашу думку, треба робити уряду?
— Сказати людям правду. Адже їх не лякають труднощі, а насторожує невідповідність обіцяного дійсному. Тож треба набратися мужності, вибачитися і сказати: не вдалося. У бюджеті зараз міфічні суми, яких там насправді просто немає. Ось і треба сказати людям: ми прорахувалися.
— Ви гадаєте, якась влада здатна на такий неординарний вчинок?
— Чесна влада повинна сказати народу правду, хоч якою гіркою вона була б. Тим паче, що економіку однаково не обдуриш. Рано чи пізно вона покаже людям, який насправді стан речей. Якщо уряд об'єктивно оцінить сьогоднішню ситуацію, пов'язану з прийняттям незбалансованого за багатьма показниками бюджету, націленого на березневі вибори, й підкоректує його відповідно до об'єктивних реалій, тоді, я сподіваюся, економіку вдасться втримати від падіння (зростання не буде, це не викликає сумнівів). А якщо знову під вибори запустять маховик соціальних обіцянок при падінні економіки, то на країну не чекає нічого хорошого. Принаймні вже тепер можу сказати, що нас чекає дуже важка зима.