Чим Японію та Китай зацікавив український рибпром?

Україна ще чверть століття тому зі своїх водоймищ, а також у водах Світового океану виловлювала за рік один мільйон тонн риби. Сьогодні ж, згідно з даними Держкомстату, загальний обсяг видобутку риби та морепродуктів складає тільки близько 203,9 тисячі тонн (що ще на 3,4% менше даних 2011 року), з них власне риби — 195,5 тисячі тонн (нижче на 4,8%). Приблизно 80—90% риби Україна імпортує. За словами міністра агрополітики Миколи Присяжнюка, така ситуація склалася через відсутність профільного флоту, переробної промисловості, квот у нейтральних водах і браконьєрство. Окрім цього, як зауважив міністр, собівартість української риби вища імпортної. Наша продукція втрачає свою конкурентоспроможність. Тому в Держпрограмі розвитку рибного господарства на 2012—2016 роки уряд наголосив на необхідності реконструкції потужностей морських рибних портів і будівництві нових риболовецьких судів.

Після того, як Іллічівський рибний порт перейшов у приватну власність, а Маріупольський припинив самостійну обробку вантажів, у держвласності залишилося два рибних порти — в Севастополі та Керчі. Ключова роль у рибній промисловості належить Севастопольському морському рибпорту. Хоча і він останніми роками переважно реалізовує перевалку промислових вантажів. Місцеві власті навіть зауважували, що для міста це перспективніше. «Що важливіше для бюджету: мати 25 мільйонів прибутків чи 500 тисяч, але збудувати там риболовецькі судна?» — запитує заступник голови Севастопольської міськадміністрації Ігор Локтіонов.

«Порт називається рибним, а 98—99% вантажів, які перевалюються, це промислові вантажі. Ми змушуватимемо керівництво порту йти у напрямку розвитку рибної галузі. Я не хочу, щоб рибна перевалка була факультативом для рибного порту», — зауважував свого часу міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.

Недавно ж Мінагропрод повідомив про те, що допомагати розвивати рибне господарство Україні буде Китай. Саме на базі Севастопольського рибпорту втілюватимуть у життя спільний проект. У числі планів — побудувати припортові заводи з переробки риби. Меморандум про це був підписаний під час зустрічі представників міністерства з Китайсько-українською асоціацією з реалізації міжнародних проектів і Китайською корпорацією з міжнародної зарубіжної економічної співпраці.

Інтерес України зрозумілий: заводи, що зараз функціонують, в основному працюють за досить старими технологіями, а модернізація та будівництво нових підприємств вимагає значних коштів, які почали шукати за кордоном. Але ось тільки іноземних інвесторів цікавить можливість організувати в Україні переробку своєї сировини, а не весь цикл виробництва — від вилову до переробки. Тобто, рибу виловлять, наприклад, ті ж китайські рибалки, привезуть її в Україну, перероблять і продадуть тут же.

Бажання переробляти в Севастополі свою сировину цього літа висловлювала і японська компанія «Херо». Під час візиту до міста президент компанії Ясутоші Хіросе говорив про те, що вона могла б поставляти сюди з Японії дешеву рибу — сайру, щоб, переробивши, експортувати її до Європи. За його словами, компанія має досвід подібної співпраці з Росією.

Саме ж Чорне море, як зауважують фахівці, щодо рибного промислу не дуже привабливе: навіть за радянських часів таку рибу, як оселедець, палтус, хек і морський окунь, Україна в основному виловлювала в загальносвітових водах (Атлантика тощо). Його біологічна продуктивність у десятки разів нижча, ніж Азовського і складає близько 300 кг/км2. Через наявність сірчано-водневої зони живі організми мешкають лише на 20% його площі, більшість видів риб постійно мігрують.

Крім того, тут досить жорстка конкуренція. Із загального обсягу вилову риби в Чорному морі велика частка припадає Туреччині, риболовецький флот якої перевищує 1500 судів. У нас же на ходу близько 150 судів з 300, які значаться в реєстрі. При цьому велика частина потребує вже заміни.

Рибалки запевняють, що грошей на оновлення флоту в них не вистачає, і без державної програми з будівництва риболовецьких судів не обійтися. «Якби кредитування було на якихось маленьких відсотках або, припустимо, держава будувала флот і давала нам судна в лізинг, можна було б працювати і працювати успішно», — говорив, зокрема, кримській пресі директор компанії «Голден Фіш» Григорій Телебей.

Уряд пообіцяв почати оновлення вітчизняного флоту рибної промисловості вже з цього року, передбачивши це в економічній програмі розвитку рибного господарства України на 2012—2016 рр. Але повідомлень про розміщення таких замовлень на суднобудівельних заводах не надходило, і навряд чи до кінця року вони будуть.