Держава, котра підтримує монополізм, кримінальна
Нині багато говориться про криміналізацію суспільства, про розкрадання держави. Однак це все наслідок процесів, які відбуваються в нашій країні, а не їх причина. Знаєте, чим відрізняється людина розумна від пітекантропа? (Природно, я маю на увазі розумові відмінності, а не форму черепа). Вона розуміє причинно-наслідковий зв'язок різних явищ. Наприклад, коли не зорати й не засіяти поле, то через певний час можна померти від голоду. Коли не дати дитині освіти, та виросте невігласом. Вітер дме зовсім не через те, що дерева гойдаються, а ціна на газ складається, як це хочеться монополісту. Людина, на відміну від пітекантропа, розуміє, що монополіст — це злодій, оскільки намагається робити якнайменше, а отримати якнайбільше. Він розуміє, що держава, котра штучно підтримує монополізм, є кримінальною державою, тобто злодійською. Отже, аби добре жити в цій державі, зовсім не обов'язково піклуватися про свою освіту чи підвищення професійної кваліфікації, досить просто стати злодієм. Той, хто не зрозумів, що я хотів сказати, або монополіст (злодій), або пітекантроп (людина, котра плутає причину з наслідком).
Нині всі нарікають, що, мовляв, відстрілюють бізнесменів і політиків. Та скажіть, будь ласка, хіба не ми самі створили систему, в якій зробити кар'єру можна лише, м'яко кажучи, аморальним шляхом. Іншого шляху просування по службі у невільній, монополістичній державі просто не існує. Це в них там, у америках, цінується працьовитість, боротьба за клієнта шляхом зниження ціни та підвищення якості товару. У нас усе простіше, вистрелив пару разів, і ти вже велика людина... деякий час.
А як у нас люблять усе пояснювати. Тобто підводити базу під неправомірні дії. Підвищуємо, мовляв, ціну, позаяк підвищився курс долара. Неначе це не уряд у цьому винний, а ми. Виходить, спочатку вони набрали кредитів, а після цього ми знову мусимо платити. Цікаво, як використовувалися мільярди, отримані від продажу ОВДП? Хто буде розраховуватися за цю аферу, я знаю. Мені важливо знати, хто на цьому заробив? Ось, до речі, ще одна запаморочлива монополія — фінансові ресурси. Маючи такі права, як у нього, можна робити все, що заманеться.
Уряд частенько нарікає: не йде, мовляв, інвестор в Україну. І так ми робимо, і сяк, створюємо різні міністерства й відомства для вирішення цього питання, а вони не йдуть. А нам же так потрібно... для повного щастя — 40 мільярдів. Ось інвестують у нашу економіку ці грошелі й усе в нас буде добре. Все у нас буде чудовенько. Губу розгорнули — й чекають. А Германа все немає. Сидить він у себе в Німеччині й думає — ось створю я бізнес в Україні, побудую завод і почну, нещадно експлуатуючи місцеве населення, отримувати величезний прибуток. А потім — бац, серце якого-небудь діяча з Мінекономіки затремтить, побачивши таке знущання над українцями, і підпише він наказ: продавати пану Герману газ на 50% дорожче, а воду взагалі відключити, у нас тут людям не вистачає, а він ще благодійницькі внески до місцевого бюджету платити не хоче. І піде він геть, заздалегідь передавши свій заводик у власність місцевої влади, на погашення боргів. Не хоче йти до нас Європа. Не звикла принижуватися й платити хабарі. А більше за все не подобається мати справу з монополістом, який диктує свої умови. Проте наші також не дурні. Не йде Європа, прийде Азія. У них там теж грошенята є, і правила гри схожі з нашими: держави — тоталітарні, чиновники — корумповані, економіки — монополізовані.
Загалом, панове, резюме таке. Поки ми не демонополізуємо економіку, не бачити нам інвестицій, як своїх вух. Поки все, що нам дісталося у спадок від СРСР, остаточно не змарнується.
