Дезінтеграція труби?

Наступного тижня планують, нарешті, ухвалити закон про кардинальне реформування єдиної газотранспортної системи України. Документ дозволяє європейським і американським інвесторам стати  операторами ГТС і підземних сховищ газу. «Гадаю, що остаточне голосування на сесійному тижні з 12 по 15 серпня буде результативним. Буде завдано удару по будівництву «Південного потоку», і ми запропонуємо кращі варіанти, як розвивати ГТС України разом з інвесторами Європи і США», — каже лідер фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв. Це було сказано у минулий четвер, коли законопроекту не вистачило в Раді 21 голосу.

Соболєв сподівається, що включення до тексту закону озвучених під час обговорення поправок, які передбачають контроль парламенту при створенні управлінської структури за участю американських і європейських інвесторів, зніме всі заперечення. Він наголошує, що ухвалення цього документа дасть змогу запровадити облік газу не лише на західному кордоні України з європейськими країнами, а й на східному — з Росією.

Нагадаємо, уряд планує створити для керування ПСГ і ГТС дві компанії за участю американських і європейських партнерів, хоча самі трубопроводи і сховища залишаться у власності України. З ухваленням закону не буде перешкод для передачі в оренду чи концесію магістральних газопроводів і ПСГ підприємству чи підприємствам на платній основі (без права відчуження) для здійснення функцій оператора ГТС і ПСГ. До того ж така оренда може мати лише одну мету — виконання зобов’язань, узятих Україною при приєднанні до європейського Енергетичного співтовариства.

Функції оператора ГТС можуть бути закріплені за підприємством, засновником і власником якого є виключно держава чи державне підприємство (не менш як 51% корпоративних прав), юридична особа чи особи, що належать і контрольовані резидентами країн Європейського Союзу, США чи європейського Енергетичного співтовариства. Іноземні компанії мають бути сертифікованими в ЄС операторами системи транспортування газу чи членами Європейської мережі операторів системи транспортування газу. Такі ж умови прописано і для майбутнього оператора ПСГ.

Зрозуміло, що з українською ГТС і НАК «Нафтогаз України» загалом давно час щось робити. На користь цього свідчить хоча б те, що у січні-червні 2014 року компанія надала послуги з транзиту природного газу на суму 9,3 мільярда гривень, що на 17,4% (майже на 1,9 мільярда) менше, ніж за перше півріччя минулого року. За даними монополіста, транзит газу становив у загальному обсязі реалізованої ним за цей період продукції і послуг 21,5% проти 23,9% за той же час у 2013 році. Природно, на 7,1% (майже на 2,8 мільярда кубометрів — до 36,5 мільярдів) знизився і обсяг транзиту газу українською ГТС.

Отже, законопроект видається цілком логічним. Західні орендарі будуть зацікавлені в безперебійних постачаннях палива до Європи і в наповненні газопроводу. Для цього вони, з одного боку, забезпечать реконструкцію і модернізацію української ГТС і підземних сховищ, а з другого — розберуться «Південним потоком», що його просуває Росія і який загрожує взагалі залишити Україну без транзитних газових потужностей. Але чи не  повториться при цьому історія з воєначальником, у якого все було гладко лише на папері?

Ось що сказав «Дню», відповідаючи на це запитання, президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр НАРБУТ.

— Аргументи, які ми чуємо з парламентської трибуни і в залі засідань уряду, часто-густо просто не витримують критики. Можу стверджувати, що не ухвалений поки що законопроект жодним чином не кореспондується з третім енергопакетом. Ба більше, ми ще далеко не повною мірою реалізували вимоги другого енергопакету, зокрема про розмежування бізнесу з транспортування і зберігання газу, і не побудували стратегії розвитку нашої газотранспортної системи. Для України сьогодні дуже критична проблема завантаження цієї системи. І справа тут не в наявності чи відсутності «Південного потоку», а в надійності функціонування і адекватності роботи ГТС з погляду і європейських споживачів, і російських постачальників. Хочемо ми чи не хочемо, але будь-яке додаткове протистояння інтересів, яке виникне і так чи інакше реалізується при реорганізації «Укртрансгазу», може призвести до ще більш значного зниження потенціалу використання нашої газотранспортної системи. Результат може бути еквівалентний введенню в дію «Південного потоку». Постачальники газу, поки що тихо, непублічно, проте заявляють, що після задуманої в Україні реорганізації ГТС у них буде набагато більше аргументів для європейців на користь «Південного потоку».

«Ключовим, проте, є ось що, — продовжує експерт, — ситуація, яка розвинулася у сфері енергетики, в українсько-російських відносинах і в трикутнику Україна — Росія — Європа, сьогодні наштовхує на серйозніші висновки, ніж ті, які можуть бути усвідомлені на нинішньому етапі нашим істеблішментом і навіть керівництвом уряду. Я веду мову скорочення загалом обсягів споживання російського газу і, як наслідок, скорочення транзиту газу до Європи через Україну. Висновків з цієї ситуації, звичайно, не можна реалізувати, якщо не буде розв’язано не лише конфлікт в енергетичній сфері, а  й, звичайно, політичний і військовий конфлікти. Вони, до речі, далеко не обмежуються Сходом України і виходять за рамки нашої країни. Але при цьому сам по собі енергетичний конфлікт має дуже серйозні наслідки для нашої країни».

«Спостерігаючи за розвитком, так би мовити, творчих ініціатив нашого уряду, — каже президент інституту, — у мене виникає запитання: чи здатні ці люди за миттєвими інтересами побачити хоч якісь стратегічні моменти. І чи не час Президентові узятися за питання енергетичної безпеки, які завжди перебували в полі пильної уваги його попередників, а також РНБО? У результаті з’явилося чимало ділових рішень, які, на жаль, не були реалізовані. Чому інтереси фінансово-промислових груп брали гору? Це не тема цього коментаря, але сьогодні мене дуже непокоїть, що ці ж інтереси проглядаються і за законом (я б його так охарактеризував) про дезінтеграцію української ГТС. Чому вони беруть гору над національними і державними інтересами?».

«Так, наступного тижня уряд, як мовиться, із завзяттям, гідним кращого застосування, намагатиметься протиснути, інакше не скажеш, у Верховній Раді цей проект, наполягаючи на тому, що його має прийняти ще нинішній склад парламенту, — наголошує Нарбут. — Це оголює бажання скористатися певною політичною слабкістю цієї Ради, граючи на політичних мотивах і не спираючись на серйозний стратегічний аналіз ситуації в енергетичній сфері. Якщо ми хочемо здійснити якісь успішні реформи в газовій сфері, то вони повинні мати комплексний характер і передусім торкатися питання ціноутворення, не допускаючи кількох цін на природний газ. Мотиви захисту кінцевих споживачів не можуть паразитувати на користь цілих пластів комерційних структур, яким надається можливість грати на «двоцінні» і отримувати велику вигоду навіть у складний для країни осінньо-зимовий період 2014—2015 років».

«Корупційні мотиви, — переконаний експерт, — насправді можуть критися і за скороченням лімітів споживання газу для промисловості, комунальних підприємств і населення. Вирішення цих питань не на системному рівні, а на рівні приватних інтересів тих чи тих власників або їх менеджерів загрожує тим, що ці люди підуть на все, аби забезпечити газом свої підприємства».