«До нас ідуть російські «ведмеді»

Чим керується проста людина, коли думає про те, як їй уберегти від інфляції або девальвації (а то і примножити) свої гроші? Яка модель його поведінки? Ці питання сьогодні надзвичайно важливі. Держава, її бюджет задихаються від безгрішшя, тоді як під подушками громадян «гниють від неробства», відповідно до підрахунків різних експертів, від 40 до 50 мільярдів (!) доларів. Чому українці не несуть їх в банки й інші ліцензовані фінансові установи, що могло б підштовхнути економіку до зростання?

Старший науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ Євгеній БУБЛИК розповідає, що в половини громадян нашої країни є фінансові інструменти. Але чи можна назвати цих людей економічно грамотними. На Заході навіть є такий термін «економічна людина». Чи можна чекати, що вона масово з’явиться і в Україні і змінить нашу країну? Чіткої відповіді на це питання у експертів поки немає. Досить сказати, що в Австрії середньостатистичний громадянин щомісячно вкладає у фінансові інструменти приблизно 140 — 150 євро, в Чехії і Словенії — 90, в Угорщині — близько 50, в Україні (за даними за минулий рік) — близько 40 євро. Бублик вважає, що українські вкладники керуються в основному інтересом до накопичень, страховими мотивами і бажанням придбати нерухомість.

Проте переваги вкладників дуже сильно міняються залежно від обстановки в країні і, зокрема, в банківській системі та на фінансових ринках. Модель їхньої поведінки за роки незалежності мінялася кілька разів. У період з 1991 по 2000 рік, коли зросла довіра до банківської системи, головним мотивом вибору депозиту була надійність фінансової установи. А починаючи з 2000 року і по 2006-й, основним мотивом стала прибутковість вкладу. Після цього почався період, коли основним чинником в конкуренції за вкладників стала якість обслуговування банками. Внаслідок кризи 2008—2009 років на перше місце для населення знову вийшла надійність банків. Із 2011 року депозитні ставки стали головним чинником залучення в банки коштів населення. І навіть в умовах нинішньої кризи, говорить Бублик, депозитна база банків зросла.

Експерт вважає, що українці сьогодні керуються як раціональними, так і ірраціональними мотивами — страхом втратити гроші, а також так званим стадним інстинктом. Причому останній мотив часто є вирішальним, причому саме тоді, коли головним джерелом інформації про ситуацію на фінансових ринках стає «сарафанове радіо». Воно генерує відчуття тривоги. Причому швидкість проходження даних цього джерела, відзначає Бублик, вища, ніж у всіх інших. На жаль, і довіри до нього частенько більше. В результаті «одна баба сказала» стає передумовою паніки, внаслідок чого фінансовий ринок має великі збитки і навіть потрясіння.

Голова ради Української асоціації інвестиційного бізнесу Дмитро ЛЕОНОВ підкреслює, що сьогодні в нашій країні готується операція із «відбиранню грошей у громадян умовно незаконними методами». За його словами, над країною нависає небезпека чергової фінансової афери. «До України йдуть російські «ведмеді», які вважають нас «биками», — говорить Леонов. (Бик — трейдер, який скуповує біржові активи, розраховуючи на зростання їх вартості. Ведмідь — трейдер, який бере у борг у інших учасників ринку біржові активи і тут же їх продає за поточною ціною). Експерт ділиться враженнями від тривалих радіопередач, нав’язливої вуличної реклами і добре закамуфльованих матеріалів в інтернеті, де в доступній для вкладників формі розповідається про те, як можна швидко і без особливих зусиль розбагатіти, скажімо, на ринку Форекс або за допомогою відомої МММ, в який псевдоуніверситет для цього слід записатися.

Леонов наполягає на тому, що держава має налагодити контроль за цим тіньовим сектором фінансового ринку, захистити українців від «послуг» шахраїв. На його думку, зараз влада й відповідні органи, починаючи від Фінпослуг і закінчуючи прокуратурою, самоусунулися від цих своїх функцій. Більше того, інколи дії влади призводять до результатів, протилежних бажаним. Багато людей не без азарту й задоволення працювали в такому сегменті фінансового ринку, як азартні ігри, балансуючи між ризиками й доходом. Від цього частенько страждали сім’ї. Але коли азартні ігри заборонили, ці «любителі адреналіну» потягнулися до різних фінансових пірамід і грають на фінансових ринках, як каже Леонов, «у режимі однорукого бандита». Тому експерт пропонує створити ще й систему громадського контролю за недобросовісною рекламою, потенційно небезпечною для громадян. Тому що непрофесіонал, хоч скільки його вчи, завжди обиратиме те місце, де йому обіцяють більший, нехай і неадекватний дохід. Розв’язати цю проблему Леонов, зокрема, пропонує шляхом розширення мережі фінансових консультантів. А перш ніж вкладати гроші, радить експерт непрофесіоналам ринку, завжди слід з’ясувати, чи є у відповідної фінансової установи державна ліцензія. «Це перший мінімальний поріг занесення грошей», — говорить він.

На думку професора Києво-Могилянської академії, голови правління Українського інституту корпоративного управління Олександра МЕРТЕНСА, українці у фінансових питаннях діють швидше раціонально, ніж ірраціонально. На жаль, за його словами, ця раціональність обмежена. Тому країні необхідні інституції, які б узяли на себе захист населення від фінансових шахраїв. Зачатки таких установ, за словами експерта, створювалися, але зараз зникають. А святе місце порожнім не буває. Коли на ринку немає контролю, туди приходять шахраї.

КОМЕНТАР

Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:

— Фондові ринки побудовані так, що там професіонали, як правило, відбирають гроші у аматорів. Такою є їхня природа. Зрозуміло, що професіонали вчилися. А чи можна навчитися цього на якихось курсах, після роботи й заради розваги. Моя відповідь — ні. Ні! За рівнем ризику — це те саме, що грати в казино. Тому я б не став рекомендувати нашим громадянам грати на фондовому ринку. По відношенню до них це було б навіть безжалісно. Є, щоправда, установи, які розповідають людям, як грати, не беручи на себе відповідальності за свої рішення. Цими послугами я б теж не користувався. Існує ще й безліч фондів, які позичають гроші, щоб на них грати на ринку. Це вже дещо менші ризики, тому що там працюють професіонали й чесно кажуть вкладникам, яким ризикам вони піддаються, віддаючи свої кровні. Але це вже не гра, а дещо інше заняття, коли ви просто доручаєте грати професіоналові. А самостійно виходити на ринок, за винятком якихось дуже талановитих одинаків, це певний програш.