Дорога з кризи

У Криму цей рік видався значно складнішим за попередні. Але, як відзначив віце-прем’єр- міністр із аграрних питань кримського уряду Микола Колесніченко, Кабмін України в 2006 році суттєво підтримав селян. Із коштів держбюджету дотується виробництво зернових, причому на поливні культури встановлена додаткова дотація (53 гривні на гектар).

І все ж дотація не може заповнити всі втрати. За деякими даними серйозно постраждали до 10% озимих. Найбільший збиток завдано морозами кримським садам і виноградникам.

У зв’язку з цим у Криму зараз підвищений попит на добрива. Тільки азотних добрив потрібно, як мінімум, 28 тисяч тонн. Але дефіциту не передбачається. Уряд Криму розробив вигідні для комерційних структур умови поставки мінеральних добрив — аміачна селітра продавалася сільгосппідприємствам на умовах часткової передоплати третини її вартості й повного розрахунку при отриманні компенсації за посів озимих зернових культур, а також із нового урожаю, який був проданий через Кримську аграрну біржу.

Одна з головних проблем — забезпечення господарств новою технікою. Як вважає начальник Держінспекції з нагляду за технічним збереженням машин й обладнання при Радміні АРК Борис Кузін, щоб підтримувати моторесурс машинно-тракторного парку, необхідно щорічно закуповувати мінімум сто комбайнів і тисячу тракторів. У 2005 році в Криму придбали лише 154 нових трактори і 35 комбайнів. Багато господарств просто не в змозі їх купити. Не купують вони техніку й у кредит із 30 відсотковою компенсацієюкоштів із держбюджету, оскільки накопичили борги за кредити в банках.

Добре б було виготовляти техніку ближче до сільгоспвиробників. У цьому випадку вона могла б бути дещо дешевшою. Тому вже в цьому році кримський Радмін сподівається налагодити на півострові складання китайської сільгосптехніки. За словами аграрного міністра Олега Русецького, протягом місяця буде завезена перша пробна партія — 20 китайських комбайнів. Потім у Криму налагоджуватимуть їхнє виробництво. Усього в цьому році за рахунок бюджетних коштів в автономії планується скласти близько 340 тракторів і 35 комбайнів. І навіть невеликі підприємства, які є платниками фіксованого сільгоспподатку, зможуть купувати техніку на умовах безпроцентного кредиту, який гаситиметься за рахунок бюджетних коштів. Кримська програма підтримки сільгосппідприємств виділила на ці цілі чотири мільйона гривень.

У Криму зараз робиться все, щоб поліпшити якість сільгосппродукції. Перед рільниками ставиться завдання налагодити виробництво конкурентоспроможної продукції, наприклад, твердої пшениці, яка є основною сировиною для виробництва макаронів. Наші торгові точки завалені виробами з такої пшениці, завезеними з Італії, Іспанії, Туреччини. Мінімальні потреби України в зерні твердої пшениці оцінюються у шість млн. тонн, а вирощують дещо менше. Найкращі умови для вирощування твердої пшениці — в Криму. І їх, як вважають учені, необхідно повністю використати.

Тим часом зробити це буде не просто. Сільське господарство автономії, як сказав голова кримського парламенту Борис Дейч, перебуває в глибокій системній кризі. П’ять років земельної реформи призвели село до дещо інших результатів, аніж очікувалося. Селяни, які спочатку зраділи своїм наділам, сьогодні часто прагнуть їх позбутися. Отримавши державний акт, селянин автоматично стає платником податків. Добре, якщо він в змозі сам обробляти землю, або передав її в руки добросовісного орендаря, тоді є з чого платити. Але частіше буває навпаки. У результаті — навіть в урожайній степовій зоні Криму виявилися покинутими тисячі гектарів землі. Це і є один із результатів безсистемної та безкоштовної роздачі землі. Це багатство необхідно в повному обсязі ввести в економічний обіг. Перешкоджає цьому відсутність низки законодавчих актів. Передусім, треба зняти мораторій на продаж землі й ухвалити закон про ринок землі, вважають у Криму. Проте політики діяли з точністю до навпаки — спочатку встановили мораторій. І це дуже заважає розвитку села. Безцінні орні землі деградують через безгосподарність, споживацьке ставлення до них. Доходить до порушення конституційних прав сільських жителів, які й досі не можуть на власний розсуд розпоряджатися особистою власністю. Навіть у тому випадку, якщо селянин переїжджає до міста, закон не дозволяє продати його наділ. Тим часом у селах уже сформувався тіньовий ринок землі. (Так завжди буває, коли закон відстає від потреб часу). Не рідко можна бачити приблизно такі оголошення: «Пропонуються для продажу земельні ділянки площею 0,6 і 0,4 га, вартість за дві ділянки 100000 грн., цільове призначення — ведення особистого селянського господарства». І для подібних спекуляцій перешкод не існує. Голова Сакської районної держадміністрації Борис Якимчик, наприклад, розказує, що 62 кілометри морського узбережжя району фактично віддано у приватні руки, роздроблено на крихітні ділянки, й говорити про великі інвестиційні проекти з розвитку обширної зони вже пізно.

А на нещодавніх зборах фермерів Сакського району люди говорили про те, що ефективно господарювати, особливо на великих площах, можна лише в тому випадку, якщо державою визначено один власник, який буде координувати роботу інших господарств, наприклад, орендарів. У Криму, як відомо, неможливо господарювати без зрошування, а на такі витрати на орендованій землі мало хто насмілиться. Виходить, відсутність ринку землі стала для селян гальмом практично в усіх сферах землеробства…

На останній сесії Верховної Ради Криму йшлося про те, що вже неможливо використати колишні підходи до планування фінансової підтримки АПК. Вирішено виділити на потреби села в цьому році не менше 10% коштів кримського бюджету. На облаштування сільських населених пунктів планується направити понад 17 мільйонів гривень (у 2,7 разу більше, ніж минулого року). При розподілі капітальних вкладень не менше 60% бюджету розвитку направлено на будівництво об’єктів водо- і газопостачання, ремонт об’єктів охорони здоров’я, освіти та культури в сільській місцевості. Десять мільйонів гривень піде на забезпечення сільського населення питною водою. Ці заходи, на думку депутатів, дозволять вивести аграрний комплекс із кризи.