Досягнення ринку

Нарешті впав останній бастіон на шляху до світового визнання України ринковою країною — в п’ятницю це зробили Сполучені Штати. Нагадаємо, що Європейський Союз офіційно визнав Україну країною з ринковою економікою ще 21 грудня 2005 року.

На думку Президента України Віктора Ющенка, значення цієї події насамперед у тому, що «світ, наші партнери помічають зміни в Україні та безповоротність розпочатих реформ». Це рішення, за його словами, свідчить про високий рівень стратегічного партнерства між Україною та США і сприятиме пожвавленню економічних зв’язків, розширенню торгівлі між країнами, зокрема доступу українських товарів на один із найбільших у світі ринків. Прем’єр Юрій Єхануров більш стриманий. На його думку, статус «ринковості» сприятиме вступу до СОТ.

Безумовно, не можна не погодитися із затвердженнями міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, який заявляє, що після отримання статусу Україна може сподіватися на кращий кредитний рейтинг, а отже — на притік інвестицій. Але основне навіть не це, а те, що заповітний статус полегшить діяльність українських підприємців у сенсі антидемпінгових розслідувань, які, за інформацією Тарасюка, коштують нашому бізнесу $300 млн. щорічно. Справа залишилася за малим — треба ще підписати зі США двосторонній договір про взаємний доступ на ринки товарів і послуг. Як заявив перший заступник міністра торгівлі цієї країни Девід Семпсон, уряд США планує підписати його протягом найближчих тижнів. За його словами, Україна змогла довести, що ринкова модель перемогла планово-адміністративну. Нашими поручителями в очах Штатів виступили Світовий банк, МВФ, Організація міжнародної співпраці й економічного розвитку та ЄБРР. У результаті всі антидемпінгові процеси проти України розглядатимуться на основі нового статусу, починаючи вже з 1 лютого 2006 року.

Утім, як розповів керуючий партнер юридичної компанії «Магістр & Партнери» Олег Рябоконь (він представляв Україну з цього питання в США), отримання Україною ринкового статусу стало можливим завдяки спільним зусиллям з боку уряду, провідних металургійних підприємств України, а також юридичних фірм. За його словами, уряд більше думав про політичну сторону питання, випустивши з уваги юридичну складову. Результатом стало те, що держава Україна ухвалила необхідні закони, але не вирішила, хто захищатиме її інтереси. Тим часом, працювати довелося з провідними юристами американських корпорацій. У результаті юридичну допомогу Україні сплатили її металургійні комбінати, для яких, безумовно, антидемпінгові розслідування є страшним бичем.

Як зазначив Рябоконь, надання зі сторони США Україні статусу країни з ринковою економікою позитивно позначиться насамперед на металургійних і хімічних підприємствах, які можуть збільшити поставки своєї продукції в цю країну. Нагадаємо, що, як уже писав «День», основна продукція, що підпадає під антидемпінгові розслідування, якраз і належить до цих двох галузей. Тепер усі проведені в минулому розслідування можна буде переглянути. У результаті можуть бути змінені й ті антидемпінгові збори, які введені проти імпорту українських товарів (від 42 до 168%). Зазвичай використовуване 10-відсоткове мито з ними, звісно, не зрівняється. Для перегляду українським підприємцям треба буде звернутися до Мінторгівлі США з відповідним проханням. За словами Рябоконя, автоматичного зняття обмежень на поставки продукції українських підприємств у США не буде.

На думку генерального директора Української асоціації підприємств чорної металургії України Дмитра Білокурова, насамперед процедуру перегляду пройдуть Маріупольський меткомбінат імені Ілліча (Донецька обл.), «Запоріжсталь» і «Mittal Steel Кривий Ріг» (колишня «Криворіжсталь»). При цьому він додав, що «процедуру перегляду пройдуть усі металургійні комбінати, стосовно продукції яких були вжиті обмежувальні заходи». Безумовно, це буде зроблено не безплатно. Як зазначив Рябоконь, вартість одного процесу з перегляду обмежень для підприємства в США становить «кілька сотень тисяч американських доларів» і займає близько 12 місяців. Але справа явно варта заходу. Як нагадав Білокуров, металургія на 80% працює на експорт. Але якщо у 2004 році з 674 тисяч тонн продукції ГМК, що експортуються в Штати, напівфабрикатів було лише 200 тисяч, то вже в 2005 році половина українського експорту припадала на напівфабрикати. За словами Білокурова, антидемпінгові розслідування привели до того, що експорт змістився у бік сировини, що не вимагає наукомісткості. Надання статусу має кардинально змінити становище.

Металурги також сподіваються на те, що перегляд обмежень допоможе їм збільшити обсяги експорту, а отже, підвищити рентабельність, що важливо в контексті нових газових цін. Ці надії стимулює й юрист Рябоконь, авторитетно заявляючи, що вирівнювання правил гри дасть додатковий шанс українським підприємствам.

Однак, за його словами, ринковий статус не свідчить про те, що антидемпінгових розслідувань більше ніколи не буде. Ринковість позбавляє тільки квот. Але якщо раніше при застосуванні антидемпінгових заходів стосовно України «використовували штучні цінові показники, які правило Міністерство торгівлі США, з огляду на дані по третіх країнах, то тепер усі розслідування вестимуть виключно за собівартістю й визначенням цін конкретних українських виробників». А отже, зазначив юрист, довести, що Україна демпінгує, буде дуже складно. Головне, щоб підприємці не сприйняли надання ринкового статусу як індульгенцію для демпінгу.

Утім, поки що передумов так думати немає. Деякі негативи від отримання статусу підприємці відзначають, але вважають, що плюсів більше. Утім, і вони поки що віртуальні. Все залежатиме від того, чи зможуть наші юристи перемагати в конкретних «розбірках» щодо кожного підприємства.

КОМЕНТАРІ

Олександр НАРБУТ , заступник голови Спілки платників податків України:

— Із боку Сполучених Штатів дуже багато антидемпінгових розслідувань відносно нашої продукції, особливо страждає металургійна промисловість. Тепер ми зможемо уникнути антидемпінгових процедур або інших торгових чи неторгових обмежень для виходу наших товарів на американські й пов’язані з ними мексиканські та канадські ринки. Інші переваги стосуються інтересів інвесторів до нашої країни. Але це може бути тільки за умови виконання низки інших кроків у контексті завершення політичних або інших реформ, за умови більшої передбачуваності та стабільності.

За попередніми оцінками ми можемо виграти на скасуванні всіх цих розслідувань $300 мільйонів приросту обсягу торгівлі за тими товарами, що мали проблеми з різним митом, яке збиває нашу конкурентну позицію. Після надання статусу ми зможемо уникнути цих перешкод.

Олександр БАКУМЕНКО , голова Спілки птахівників України:

— На сільське господарство, як можна зрозуміти, надання ринкового статусу не вплине. Антидемпінгових розслідувань щодо української продукції птахівництва ніколи не проводили, тому нам особливих позитивів статус не дає. Якщо ж говорити про економіку загалом, то можна сподіватися на серйозне покращання інвестиційного клімату. Країна з ринковою економікою має інший рейтинг, і потенційний інвестор іде сюди з більшим задоволенням. До подібної країни інвестор ставиться лояльно та готовий вкладати в неї гроші значно більші, ніж у країну, яка такого статусу не має. Від цього притоку потенційних інвесторів величезна користь усім галузям, у тому числі й сільському господарству.

Олександр ОЛІЙНИК , експерт Інституту реформ:

— Я думаю, що практично всі ризики та переваги багато разів обговорювали під час переговорного процесу, і зараз надання цього статусу є дуже органічним елементом нашої зовнішньої політики. На мою думку, все зрозуміло і просто: чим кращий вигляд ми маємо в очах світової спільноти, тим простіше нам вести якісь бізнес-справи та переговори і на рівні держав, і на рівні окремих підприємств. Визнання Штатами України ринковою державою має принести полегшення правил гри на американських ринках. Антидемпінгові розслідування проти наших підприємств повинні бути або відмінені, або переглянуті. У будь-якому випадку, результат цих розслідувань для нас буде набагато сприятливішим, аніж це було б до надання статусу. Крім того, на мою думку, ринковий статус полегшить нам дорогу до СОТ, оскільки свідчить про нашу відповідність деяким правилам і вимогам світової спільноти. Теж варто звернути увагу на ставлення світового бізнесу до тієї території, на якій вони працюють зараз або мають намір працювати в майбутньому. Ведення бізнесу в країні, що має заповітний статус, за визначенням набагато менш ризикове та небезпечне, аніж у країні, яка його не має. Ми зараз однаково здійснюємо деякі зовнішні запозичення, хай менш активно. Звісна річ, не йдеться про пільгові кредити, але якщо ми вийдемо на ринок облігацій або інших цінних паперів, то ставлення до них із боку світової спільноти в будь-якому випадку буде сприятливішим.

Лариса БУРЛУЦЬКА , директор ВАТ «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів»:

— Як і для багатьох інших підприємств України, надання ринкового статусу для нас несприятливе. Більшість стандартів і ГОСТів, якими ми керуємося при випуску нашої продукції, значно відрізняються від ГОСТів і стандартів, прийнятих у всьому світі. У нас досі багато видів продукції випускають за мірками Радянського Союзу. Зокрема можу відзначити наші ізолятори, які випускають для електромереж, жодного разу не модернізованих після перебудови. Тому на світових ринках наших виробів поки що немає. З іншого боку, ми, звісно, могли б модернізувати своє виробництво та випускати продукцію за світовими стандартами, але після підвищення цін на енергоносії в нас просто немає обігових коштів на ці цілі. Особливо після останнього підвищення цін на газ.

Змінити ситуацію могла б державна підтримка, причому не обов’язково у вигляді прямих дотацій. Наприклад, нашому заводу катастрофічно бракує висококваліфікованих фахівців. Якби при якомусь інституті існувала кафедра, що займається розробкою наших технологій, нам було б набагато простіше пристосуватися до західних ринків. Тобто якби держава розвивала науку, вона б забезпечила наше підприємство.

Олександр ПАСХАВЕР , радник Президента України:

— Надання ринкового статусу — це черговий факт еволюційного розвитку України. Це не факт, який змінює траєкторію розвитку. Корисний він для нас тим, що антидемпінгові розслідування буде набагато складніше провести. Крім того, тепер за базу братиметься не країна, а окремі фірми. З погляду загального іміджу та розвитку України, це допоможе нам здійснити деякі інші кроки. Наприклад, вступити до СОТ. Якщо говорити про економічний ефект, то його можна буде обчислювати багатьма мільйонами.

Загалом будь-який крок у наближенні до світової спільноти дуже неспокійний. На мою думку, говорити, що для наших підприємств ринкова економіка шкідлива, просто безглуздо. Це означає тільки, що їм доведеться серйозно попрацювати над собою або ж змиритися зі збільшеним рівнем конкуренції. Свобода, в принципі, — дуже неспокійна штука.

Ярослав ЖАЛИЛО, начальник відділу економічних і соціальних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Тепер буде набагато простіше відстоювати інтереси українських підприємств на американських ринках, оскільки зараз існує безліч антидемпінгових розслідувань і нам буде легше, ми матимемо більше можливостей відстояти себе.

Однак поки що складно говорити про економічний виграш, оскільки обсяги нашої торгівлі зі Штатами не такі вже й великі. І проблема не тільки в антидемпінгу, а й у самих складнощах конкурування на американських ринках. Однак ринковий статус нам дуже потрібен — спираючись на нього, можна буде знизити ввізне мито, а отже, будемо більш конкурентними. Проблема в іншому — чи зможемо ми відстояти свої інтереси і добитися скасування тих або інших розслідувань, чи ж спасуємо перед американськими лобістами тих або інших ринків, які нам доводитимуть, що ми демпінгуємо? Усе-таки ринковий статус не означає скасування всіх розслідувань, він просто інакше визначає їх процедуру.