Два «продажні» підходи

Сьогодні урядовий комітет з питань економічної політики під проводом першого віце-прем'єр-міністра та міністра фінансів Миколи Азарова розглядатиме державну програму приватизації на 2007—2009 роки. Якщо уряд її схвалить, то вона піде далі — до парламентаріїв. Заступник голови Фонду державного майна Дмитро Парфененко уточнює, що разом iз програмою до комітету подаватимуть і перелік об'єктів на приватизацію у 2007 році.

Тим часом опозиція, здається, має підстави для того, щоб критикувати нерішучість дій уряду на цьому напрямі. «Сьогодні приватизація фактично відсутня», — вважає голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Олександр Бондар. «Нема зараз причин для такого стану приватизації в України, — продовжує він, — тим паче, що Верховна Рада зробила все для того, щоб процес рушив». Бондар підкреслює, що «від уряду досі немає жодного документу, жодного виступу чи пропозиції стосовно стратегії приватизації на найближчі роки». У той же час, за словами голови комісії, надходження до держбюджету від приватизації у січні—лютому становлять 145 мільйонів гривень, і це при тому, що заплановано два мільярди.

Однак Парфененко спокійний, як скеля. Він уточнює, що заплановані на перший квартал надходження — це 1,1 мільярда гривень. З них на середину березня бюджет вже отримав 470 мільйонів гривень. Парфененко впевнений, що продаж пакетів акцій ГКХ «Луганськ-тепловоз» та держпакета акцій ОАО «Міттал Стіл Кривий Ріг» допоможе ФДМ виконати план надходжень.

Бондар висловлює ряд зауважень. «Ми з депутатом Кожемякіним подали проект закона, який був прийнятий в першому читанні і який забороняє Фонду встановлювати додаткові умови приватизації». За його словами, мета такого законопроекту в тому, аби не дати Фонду можливості встановлювати переможця до початку конкурсу. ФДМ, за словами Бондаря, підтримав цей проект, проте в програмі приватизації вводиться «те саме, тільки з іншою назвою» — «кваліфікаційні вимоги», які може затверджувати для конкурсів Кабмін. Ще одне зауваження стосується того, що раніше у проекті був пункт, в якому зазначалося, що Фонд, при поверненні приватизованого підприємства у держвласність, може повертати йому менше коштів, ніж заплатив переможець у попередньому конкурсі. Бондар розповідає, що ФДМ пішов назустріч і зняв цей пункт, але «встановив, що Кабінет Міністрів може тепер визначати спеціальною методикою розмір збитків, які наніс попередній власник підприємтсву». Тож народний депутат не без іронії додає, «що добре розуміє, як ці збитки будуть по методиці визначатися, кому скільки повертати і на підставі яких політичних поглядів». Грунтуючись на цих «вадах», Бондар стверджує, що документ недопрацьований.

Як не дивно з ним погоджується і представник протилежного політичного табору регіонал Людмила Кириченко. Вона вважає, що цей документ написаний некоректно і непрофесійно. «Я хочу звернути увагу працівників ФДМ на те, що документ вийшов слабким, його просто соромно читати». Кириченко вважає, що програма приватизації ще не доросла до рівня стратегічної. Крім того, на її думку, план з приватизації повинен взаємодіяти з «Програмою розвитку України до 2011 року», а не йти окремо. Вона наголошує, що продаж кількох процентів акцій підприємства, потім ще кількох — все це тільки «розмиває» реальну вартість об'єкту. І це не єдиний непродуманий пункт в документі. «Документ потрібно допрацювати, розробляти стратегію, його ще рано виносити на розгляд Верховної Ради», — підсумовує Кириченко.

Поряд із закидами розробникам нинішньої приватизаційної програми йшлося і про те, що приватизацію в Українi взагалі розпочали без грунтовної підготовки. Не було єдиної програми стратегічного розвитку держави та планів структурної перебудови економіки. Не були визначені критерії та системні підходи щодо доцільності приватизації та її можливих наслідків. Приватизація «по-українськи» більше схожа на набір окремих транзакцій з продажу об'єктів державної власності. Вказувалося, що непродумана політика в цій сфері може призвести до неприємних наслідків. Як приклад, нагадували про нещодавню паливну кризу, однією з причин якої була непродумана приватизація нафтопереробних підприємств.

«Сьогодні з 532 держпідприємств (що знаходяться під контролем Мінагрополітики — Авт.), 90% заборонені до приватизації » , — розповідав заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан. «І це при тому, — наголошує він, — що більше ста з них припинили свою діяльність і ще понад 50 знаходяться в процедурі банкрутсва » . За його словами, Міністерство аграрної політики пропонує викреслити з заборонного переліку 104 підприємства. Це, перш за все, лікерогорілчані та виноробні заводи.

ДО РЕЧІ

За інформацією Державної контрольно-ревізійної служби України, в результаті сертифікатної (ваучерної) приватизації переважна більшість громадян України не стала реальним власником. Так, понад 19 мільйонів акціонерів взяли участь у сертифікатних аукціонах, але право власності на акції так і не оформили. Більшість iз тих, хто отримав акції, стали лише формальними власниками — вони не мають доступу до інформації та можливостей ефективно впливати на прийняття керівництвом товариств раціональних рішень. Крім того, значна їх частина так і не побачила очікуваних девідендів. Має місце і зростання кількості злочинів у процесі приватизації державного та комунального майна. За інформацією МВС України, у 2003 році їх було 63, а в 2005 — вже 117.