Едуард СТАВИЦЬКИЙ: У розробці родовищ і видобутку вітчизняних вуглеводнів головне — дотримуватися державних інтересів

Розвинена мінерально-сировинна база — одна з головних складових економіки нашої країни. Особливо це стосується вуглеводневої сировини, що багато в чому визначає рівень енергетичної безпеки держави. Україна щодо цього являє собою чималий інтерес і для закордонних інвесторів. Вони збираються вкладати кошти в розвідку, дослідно-експлуатаційне буріння та у промисловий видобуток вуглеводнів. Але в цьому ж сегменті готові й мають працювати і вітчизняні компанії, зокрема i державної форми власності. Серед них — НАК «Надра України». Сьогодні в компанії відбувається реорганізація, про початок якої Мінприроди заявило наприкінці 2006 року. Як вона відбувається та які перспективи відкриваються перед українською геологорозвідкою «Дню» розповідає голова правління НАК «Надра України» Едуард Ставицький.

— То що зараз відбувається з НАК «Надра України»?

— Почну з того, що ця компанія від початку створена для того, щоб заробляти гроші видобутком нафти й газу та для проведення геологорозвідувальних і дослідних бурових робіт. По суті це могло б звільнити державу від чималих вкладень у галузь. Сама по собі розвідка вимагає вкладень, а от видобуток — це вже прибуток. Але поставленої мети компанія не досягла. Починаючи з 2001 року, коли НАК була створена, «Надра України» працюють нестабільно, неритмічно, нарощуючи збитки. До кінця 2005 року їхня загальна сума наблизилася до 10 мільйонів гривень. Щоправда, за минулий рік збитки скоротилися до шести мільйонів. Але це суті справи не міняє. У листопаді минулого року оновлений склад наглядової ради компанії проаналізував фінансово-економічні показники й визнав її роботу незадовільною. Була призначена перевірка всіх наших дочірніх підприємств і наукового інституту. Ситуацію треба було докорінно міняти, починати реформування.

— Що саме планується реорганізувати, і чи є вже якісь зрушення?

— Розроблена чітка стратегія реорганізації й розвитку. Передбачається посилити контроль за роботою підрозділів, поліпшити керованість компанії. Це дозволить централізувати фінансові потоки, провести переоцінку статутного фонду, що вкрай важливо для реалізації первинної ідеї про окупність і прибутковість за рахунок налагодження власного видобутку нафти, газоконденсату й газу. Реорганізація дозволить позбутися збиткових підприємств, які будуть виставлені на приватизацію, а також переглянути умови договорів про спільну діяльність і відновити економічну справедливість. Не провести реорганізацію — значить, погодитися на відсутність перспективи. Отож сьогодні у нас є величезне бажання навести нарешті лад.

— Ви вважаєте, в державній структурі можна навести лад настільки, що з'явиться прибуток?

— Наша мета — створити класичну спеціалізовану вертикально- інтегровану компанію із замкненим циклом виробництва. Іншими словами, пошук, розвідка й експлуатація родовищ нафти й газу проводитимуться з метою зміцнення економічної та енергетичної безпеки держави. Розвідка вуглеводневої сировини відтепер відбуватиметься більш швидкими темпами. Отже, з'явиться можливість збільшити обсяг видобутку нафти й газу, розвивати мінерально-сировинну базу, й тим самим мінімізувати імпорт в Україну гостродефіцитних енергетичних ресурсів. Це стратегічне завдання. З нього випливають економічні: компанія повинна працювати ефективно й рентабельно. У ідеалі ми хочемо отримати компанію з максимально оптимізованою структурою управління, висококваліфікованим персоналом, сучасними програмно-методичними комплексами. Вона має надавати практично повний спектр геофізичних послуг як при пошуку й розвідці родовищ нафти й газу, так і в процесі будівництва, освоєння та експлуатації нафтових і газових свердловин. І, звісно, така компанія диктуватиме вигідні для себе фінансові умови. Передача свердловин в оренду, схеми розподілу прибутку й продукту більше не будуть для компанії збитковими. Я б навіть сказав кабальними, як їх можна назвати сьогодні.

— Що саме ви називаєте кабалою?

— Одна з наших серйозних проблем — це несумлінні інвестори. Досі в 75% випадків укладання договорів про спільну діяльність з інвесторами роботи гальмувалися, ліцензійні програми й фінансові зобов'язання не виконувалися. Результат — компанія втратила більш як 40 найперспективніших ліцензій (з 110). Причому чверть із них — уже в 2006 році. Адже на геологорозвідку невеликої ділянки з бурінням лише однієї свердловини потрібно не менш як 30 мільйонів гривень. На нині втрачених ділянках міститься по дві-три свердловини. У результаті державні збитки на геологічне вивчення надр становлять за роки існування компанії три мільярди гривень (без урахування прогавленої вигоди у вигляді недоотриманих прибутків від видобутку вуглеводневої сировини).

Коли шість років тому компанія розпочала роботу, перед нею була перспектива видобувати 23 мільярди кубометрів газу й 3 мільйони тонн нафти. Фактично на кінець 2006 року підприємства НАК видобули лише півмільярда кубометрів газу й 110 тисяч тонн нафти й конденсату. Тобто втрачено 80% потенційного видобутку та прибутків компанії. Зміни до підходів у сфері фінансової та господарської дисципліни повинні привести до перегляду ліцензійних програм, встановлення контролю компанії за виконанням договорів про спільну діяльність.

— З чого ви почнете, щоб докорінно змінити ситуацію?

— Якщо знадобиться, оновлена НАК піде на те, щоб через суд розірвати договірні відносини з несумлінними інвесторами. Якщо ж говорити фінансовою мовою, то всі договори оренди на об'єкти НАК, зокрема й свердловини, які знаходяться в статутному фонді, будуть переоформлені. При розподілі продукту й прибутку будуть враховуватися інтереси компанії. Її частка має становити не менш як 50%. Продукція постачатиметься на баланс підприємств (експедицій) компанії, а не спільної діяльності, і реалізація також вестиметься компанією. Це — норма закону про Держбюджет на 2007 рік. Таким чином, зловживанню коштами договорів про спільну діяльність буде покладено край.

— А що iз Сахалінським нафтогазоносним родовищем?

— Його розвідкою та геологічним вивченням уже більш як 20 років займається «Полтаванафтогазгеологія» — одне з найстаріших підприємств галузі з потужною науково-дослідною базою та солідним кадровим потенціалом. Сьогодні вийшли на заключний етап геологорозвідувальних робіт, кінцевим результатом яких має бути геолого-економічна оцінка запасів вуглеводневої сировини. Відповідно до вимог Закону України «Про нафту і газ», лише після затвердження розвіданих запасів вуглеводневої сировини в Держкомісії із запасів родовище може бути введене в промислову розробку. Для цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів, термін дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами Сахалінського родовища був продовжений, і дозвіл переоформлено на НАК «Надра України». Протягом одного року ми поставили завдання захистити запаси й вийти на промисловий видобуток.

— Але ж компанії, що вели спільну інвестиційну діяльність, стверджують, що, вклавши величезні кошти, вони в результаті залишилися без ліцензії через примху НАК «Надра України».

— Давайте подивимося про які «величезні» кошти йдеться. Дійс- но, починаючи з 2000 р. у зв'язку з припиненням бюджетного фінансування геологорозвідувальних робіт і з метою прискорення темпів геолого-економічної оцінки родовища ДП «Полтавнафтогазгеологія» залучило недержавні кошти. 2000 року була укладена угода про спільну інвестиційну діяльність iз ЗАТ «Девон». Відповідно до програми спільної діяльності «Девон» брало зобов'язання вкласти в Сахалінське родовище протягом трьох років (2001—2003 рр.) близько 100 мільйонів гривень і збудувати шiсть свердловин. Але ця програма не виконана. Замість шести свердловин «Девон» зміг профінансувати лише одну, а ще дві, побудовані за кошти держави, були тільки розконсервовані. Загальний обсяг інвестицій цього ЗАТ в Сахалінське родовище протягом шести років ледве досяг 37,9 мільйона гривень, тобто замість 33 мільйонів щорічно вкладалося лише 6,3 мільйона гривень. Більше того, на нашу думку й думку аудиторських компаній, інвестування йшло за рахунок коштів, отриманих унаслідок реалізації продукції, видобутої на цьому родовищі. Тобто це були швидше реінвестиції. Невиконання ЗАТ «Девон» інвестиційних зобов'язань за обсягами буріння стало однією з причин того, що звіт геолого-економічної оцінки не міг бути своєчасно наданий на державну експертизу в Держкомзапасів. Отож не вважаю, що тут доречно говорити про мільйони, вкладені інвесторами. Наше завдання — зробити спільну діяльність ефективною, насамперед, для української держави.