Ескалація ризиків

Звісно, не в грошах щастя, а в їх курсі відносно долара. Відповідно, якщо не передбачати зміни курсу, то дуже легко та швидко можна стати нещасним. Отже, хеджування валютних ризиків стає сьогодні для підприємців темою номер один.

Останні події в Україні породили в бізнес-середовищі деякі побоювання, пов’язані з можливими відхиленнями від задекларованої курсової політики. Чи не стануть у результаті збитковими ті контракти, які ще нещодавно здавалися супервигідними? Для компаній, й особливо тих, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, дуже важливо, спираючись на показники, розраховані урядовими структурами, достовірно та завчасно планувати всі витрати. Але сьогодні до них вже немає особливої довіри. Щоправда, нікому не хочеться використовувати примітивні схеми «страхування» — закуповувати про запас валюту, а тим більше — витрачати оборотні кошти на купівлю надто великих партій товару.

Чи є інші методи? Консалтингові й фінансові компанії пропонують набагато цивілізованіший шлях захисту від мінливості валютного ринку. Відповідні теорії можна було почути на першій спеціалізованій виставці фінансових послуг для населення «Гроші Еxpo-2004».

«Якщо компанія працює з певним видом продукції, вона може захистити себе від різкої зміни цін, хоч що б їх спричинило», — заявила «Дню» керівник аналітичного відділу компанії «Фінмаркет» Ірина Крилова. Хеджування ризиків — це, як відомо, захист фінансових коштів від несприятливого руху валютних курсів, здійснюваний при укладенні угод, шляхом фіксації поточної вартості. Хеджування, зі слів Крилової, дозволяє компаніям планувати діяльність і розраховувати на потрібний фінансовий результат без найменшого ризику для свого існування в умовах політичної й економічної нестабільності та не побоюючись курсових коливань, здатних перетворити гроші на порох. Для цього всі контракти укладають через банк або через велику фінансову компанію.

Хеджування багатоваріантне й дозволяє вибрати саме ті заходи, які найбільше підходять до умов його бізнесу та типу його відносин із партнерами. Експерти поділяють можливі варіанти блокування фінансових ризиків на дві великі групи — біржові та позабіржові. Позабіржові контракти складаються індивідуально, і в них існує певна частка ризику невиконання з обох сторін, тому цей спосіб підходить для тих, хто зацікавлений як у встановленні довгострокових торгових зв’язків, так і для торгових партнерів, які давно працюють разом і довіряють один одному. У цій групі є два різновиди: форвард — це угода про купівлю чи продаж конкретного товару на певну дату в майбутньому за встановленою ціною, і «своп» — угода про обмін грошовими коштами через певні проміжки часу.

Біржові контракти розраховані на тих, хто хоче убезпечити себе від можливого невиконання партнером умов договору. Основа таких договорів — ф’ючерсний контракт, тобто юридичне зобов’язання здійснити купівлю-продаж конкретного товару за встановленою ціною та в певний час. Такі угоди укладають на біржах через розрахункові палати. У момент підписання контракту здійснюється сплата маржі. Від ф’ючерсу трохи відрізняється опціон, основа якого така сама, але це вже не обов’язок покупця, а його право. Щоправда, можливість скористатися таким правом коштує набагато дорожче.

Зі слів Ірини Крилової, найменше ризикові операції з цінними паперами й облігаціями приносять дохід, що не вищий за рівень інфляції, тому так чи інакше підприємцям доводиться укладати контракти з вищим рівнем ризику. Національні виробники, які не звертаються до новацій на ринку фінансових послуг, можуть уже завтра, особливо з огляду на політичну нестабільність, поповнити лави банкротів. Зможуть вижити лише ті, хто пристосується до всіх аспектів ринкової кон’юнктури.