Фондовий конфлікт інтересів
У Держкомісії з питань цінних паперів та фондового ринку — «конфлікт інтересів». Голова комісії Анатолій Балюк суміщає керівництво ДКЦПФР з членством у наглядових радах компаній — учасниць фондового ринку.
Першим про це привселюдно заявив Олексій Шейкін (донедавна він був заступником начальника відділу правової роботи юридичного управління ДКЦПФР). Екс-чиновник звернувся з відповідною скаргою до Печерського районного суду Києва. Суд прийняв до уваги звернення уважного громадянина і з 25 березня нинішнього року припинив повноваження пана Балюка на посаді керівника ДКЦПФР.
Невдоволення Олексія Шейкіна, хоч як би скептично ставилися до подібних документів чиновники, обгрунтоване і лаконічне. Воно вписане в чотири сторінки і, на думку фахівців, не містить нічого зайвого. У скарзі говориться, що, за даними пана Шейкіна, будучи керівником Держкомісії з питань цінних паперів та фондового ринку, Анатолій Балюк очолив Наглядову раду «Укртатнафти». Згідно ж із законом «Про державну службу», чиновник першого рангу, яким є Балюк, не може суміщати службову діяльність і роботу, метою якої є отримання прибутку.
Ще один примітний момент: це сумісництво суперечить частині першій статті 120 Конституції України. З цієї теми було оприлюднено чітке і просторе роз’яснення Конституційного Суду, яке, зазначимо, зрозуміли більшість чиновників. Звідки взялися подібні привілеї конкретного чиновника, на чому вони базуються — відповіді на ці запитання, швидше за все, ми дізнаємося вже після розгляду справи відповідними інстанціями. До речі, 5 квітня 2005 року Печерський суд, як очікується, знову приступить до розгляду справи по суті про визнання незаконною дії Указу Президента України від 24 червня 2004 року за №687 про призначення Анатолія Балюка головою Державної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку. І можливо, розставить усі крапки над «і». Тим більше, що ще в червні минулого року Олексій Шейкін повідомив про викладене вище порушення в апарат ДКЦПФР. Але той, як і варто було очікувати, на заяву не відреагував. Точніше, відреагував досить специфічно — Шейкіна звільнили від виконання обов’язків. Причому і звільнення це, вважає позивач, було проведено так само незаконно.
Звільнений чиновник виявився непоодиноким. Народний депутат Вадим Валентинович Литвин, уважно вивчивши викладені паном Шейкіним аргументи, звернув увагу на ситуацію і звернувся з листом до Президента країни. «До мене як народного депутата і заступника голови спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації звертаються професійні учасники фондового ринку з приводу незаконності сумісництва Балюком А.І. посад голови комісії та члена наглядових рад відкритих акціонерних товариств «Укртелеком», «Укртатнафта»... З метою приведення діяльності Державної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку у відповідність з Конституцією України, Голову комісії Балюка А.І. необхідно вивести з наглядових рад указаних акціонерних товариств або звільнити з Державної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку», — говориться в листі депутата Литвина (фракція «Наша Україна»). Однак Держкомісія відповіла на це формальною відпискою: «керівник продовжує роботу у звичайному режимі».
Цікаво, що й співробітники Анатолія Балюка розуміють: ситуація, в якій він знаходиться, зовсім не сприяє іміджу його особистому та Держкомісії. За словами члена ДКЦПФР Катерини Шаповалової, ситуація сумісництва дискредитує не лише керівника, але й комісію. Тому й колеги Балюка і експерти вважають, що кращим виходом із ситуації була б заява про відставку, прийнявши яку влада довела б не на словах декларований підхід до формування виконавчої влади.
КОМЕНТАР
Ситуацію навколо ДКЦПФР коментує Олександр РЯБЧЕНКО — директор Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій:
— Болючих місць на фондовому ринку безліч. Економіка України має найсерйознішу потребу в тому, щоб оцінювати підприємства за курсовою вартістю акцій. Цього сьогодні немає, і це має бути обов’язково зроблено. Без цього економіка не матиме темпів розвитку, незважаючи на те, що в цілому є для цього сприятливі умови. Голова ДКЦПФР має взяти на себе відповідальність за те, як побудовано фондовий ринок. Президент має спільно з Кабміном подати на затвердження парламенту кандидатуру нового голови ДКЦПФР.
— Як ви оцінюєте скаргу щодо сумісництва керівництва ДКЦПФР з членством у наглядових радах?
— За колишньої влади була своя політика щодо держслужбовців високого рангу, були свої вимоги, які не обов’язково визначалися чинним законодавством. А нинішня теза про розділення бізнесу і влади прозвучала лише у нового Президента Віктора Ющенка.
Це справи Генеральної прокуратури України. Вона має подавати скарги на вимоги прозорості, законності, незаангажованості. Якщо порушення відбулося, то для реалізації державної політики необхідно, щоб Генеральна прокуратура виступала зі скаргами у таких справах. Хоч для мене зрозуміло, що сама скарга, яку подано, — це не відображення проблеми сумісництва. Це відображення ситуації зміни влади. Кращим виходом із ситуації була б подача заяви від імені Балюка про складання з себе повноважень голови ДКЦПФР. Такі питання мають вирішуватися шляхом прийняття політичних рішень, а не в судах перших інстанцій. Входження чиновника до наглядових рад — це однозначна ознака його належності до колишньої влади. Я думаю, що тут швидше вирішальним має бути слово Міністерства юстиції як органу виконавчої влади, який уповноважений на вирішення таких ситуацій.
