Фондовий ринок Білорусі й Україна

Минулого тижня завершилися переговори прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка з керівництвом Білорусі. Під час візиту В.Пустовойтенко запропонував підписати з Білоруссю програму економічної співпраці, розраховану на 10 років.

За прогнозами аналітиків Білорусь найближчими роками ввійде в число держав світу, які найдинамічніше розвиваються. 1995 р. тут припинилося падіння ВВП, 1996 р. його зростання становило 2,6%, 1997 р. - близько 17,6% (безпрецедентний показник!), 1998 р. він за прогнозами становитиме близько 10%.

Характерно, що приблизно 64% ВВП випущено "чисто" державними підприємствами. Однак це не свідчить про те, що в цій країні роздержавлення економіки залишилося за бортом державної політики. Щоправда, чекова приватизація в Білорусі має певні відмінності від російської й української. Вільний обіг на ринку іменних приватизаційних чеків (ІПЧ) законодавчо обмежено, а діяльність фінпосередників суворо контролється. У результаті громадяни використовують більшу частину чеків для придбання акцій підприємств, де вони працюють.

Уряд Білорусі віддає перевагу вибірковій грошовій приватизації з залученням стратегічних інвесторів. Для цього добирають особливо великі об'єкти, де частка акцій, проданих за ІПЧ, надзвичайно мала. Однак навіть за гроші на продаж виставляють невеликі пакети, й держава, переважно зберігає контроль над підприємством. І це слід визнати (враховуючи досвід України, де приватизація не принесла бюджетові помітних надходжень, а громадянам - почуття "власника") не таким і поганим явищем, позаяк і в Росії, і в Україні вже дійшли висновку, що економічно доцільнішою є приватизація за гроші. Продаж великих пакетів акцій за умов нерозвиненого й недооціненого фондового ринку, по-перше, невигідний державі, а по-друге, не дозволяє розв'язати проблему ефективного власника, бо серйозні іноземні інвестиційні інституції зазвичай з'являються лише на достатньо "розігрітому" ринкові.

Утім перетворення великих державних підприємств на акціонерні товариства, продаж акцій інвесторам (в основному невеликих пакетів) і їх розподіл серед працівників підприємств відбуваються досить активно. Все це сприяє зародженню та розвиткові нового білоруського фондового ринку. Однак через нерозвиненість, його вкрай недооцінено.

З досвіду Білорусі можна зробити нестандартний висновок: держава також може бути ефективним власником. Прикладом може слугувати успішна робота індустріальних гігантів Білорусі: Мінський тракторний завод, який випускає за рік у 2,5 рази більше тракторів, ніж усі тракторні заводи сусідньої Росії, а також телевізійні гіганти - мінський "Горизонт" і вітебський "Витязь". Не на нашу користь і порівняння з сумною долею львівського "Електрона" й інших підприємств електронної промисловості.

Проте, повторимо: фондовий ринок Білорусі щойно зароджується. Про це говорить і той факт, що за відносної нерозвиненості позабіржового ринку, на Білоруській фондовій біржі 1997 року укладено лише 19 угод із акціями на загальну суму 1,5 млн білоруських рублів і 42 угоди з білоруськими ДКЗ (державні короткотермінові зобов'язання). Слід відзначити, що прибутковість білоруських ДКЗ (з урахуванням інфляції) як правило поступається їхнім російським побратимам. Крім того, Банк Білорусі здійснює емісію власних короткотермінових зобов'язань КО (короткотермінові облігації) для підтримки (за допомогою залучених коштів) стабільності своєї роботи й нормативних показників. Капіталізація ринку КО незначна. 1997 р. в Білорусі вперше випустили муніципальні цінні папери - Мінські муніципальні облігації.

Однак найперспективнішим у Білорусі є корпоративний сегмент фондового ринку. Через нерозвиненість важко оцінити його загальну капіталізацію. За деякими підрахунками вона становить близько 100 млн. доларів. Це вкрай мало і свідчить про величезну недооцінку акцій білоруських підприємств. Отже, їхнє зростання у відсотках може побити рекорди, встановлені деякими найліквіднішими російськими акціями.

Які ж підприємства є найбільш інвестиційно привабливими в Білорусі, тобто які акції за сприятливих обставин можуть стати в перспективі білоруськими "блакитними фішками"?

Монополістом у виробництві калійних добрив є об'єднання "Білоруськалій" (м. Солігорськ), більша частина продукції якого йде на експорт. У колишньому СРСР підприємство випускало половину всіх калійних добрив. Це стратегічно важливе підприємство перебуває в державній власності, проте в разі його приватизації можна розраховувати, що його акції будуть високо котируватися.

Новополоцький і Мозирський нафтопереробні заводи, на відміну від українських НПЗ, мають досить високу завантаженість потужностей. У приватизації цих підприємств вельми зацікавлені й уже беруть активну участь провідні нафтові компанії Росії.

Становище підприємств машинобудівної та приладобудівної галузей у Білорусі, краще, ніж де завгодно в колишньому СРСР. Автомобільний гігант МАЗ у першому півріччі 1997 р. випустив 6,1 тис. машин.

Загалом, зростання промислового виробництва в Білорусі не має аналогів у світі (приміром, у будівництві в першому півріччі 1997 р. почався справжній бум: зростання досягло майже 40%, що служить найяскравішим індикатором економічного відродження). У першому півріччі 1997 р. зростання виробництва телевізорів становило 55,2%, у тракторобудуванні - 52,2%, у виробництві будматеріалів - 35,8%, у меблевій промисловості - 40,2%, у лісовій і деревообробній - 31,0%, целюлозно-паперовій - 30,8%, у чорній металургії - 30,7%, у машинобудуванні - 25,5%. Таких показників 1997 р. не мала жодна країна світу. Додамо, що 82% білоруських підприємств за підсумками 1997 р. мали прибуток.

Лишається зробити висновок: аналітики, котрі займаються корпоративними цінними паперами, мають що вивчати на новостворюваному білоруському ринкові.