«Формування уряду мільярдерів — найбільша помилка Президента»

Україна пережила черговий візит місії Міжнародного валютного фонду (МВФ) на чолі з новоспеченим керуючим по Україні Крісом Джарвісом. Приїзд «фондівської» місії українські чиновники не пов’язували з продовженням переговорів про поновлення кредитування в рамках кредиту стенд-бай. Проте висновки цієї комісії таки змусять уряд понервувати і активніше діяти. Ще б пак, як натякнув Джарвіс, уряду треба втримати показник дефіциту бюджету на рівні 1,8% ВВП 2012 року та вирішити питання з підвищенням оподаткування багатих. Інакше — не бачити нам чергової позички.

Про економічні та політичні підтексти візиту місії МВФ в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» детально розповів екс-міністр економіки України Віктор СУСЛОВ.

— Як ви оцінюєте підсумки чергового візиту комісії Міжнародного валютного фонду в Україну? Чи можна вважати їх оглядинами перед продовженням співпраці в рамках програми стенд-бай, бо висновки саме цієї комісії про економічний стан України будуть враховуватися при продовженні співпраці?

— Формат співпраці України та МВФ визначився ще два роки тому, коли уряд Миколи Азарова підписав з фондом нову програму стенд-бай. І головна причина нинішнього ступору з отриманням кредиту — небажання української команди виконувати підписані раніше умови. Головна перешкода поновлення кредитування — небажання підвищувати ціни на газ для населення та підприємств житлово-комунальної сфери, бо незабаром парламентські вибори-2012, і ніхто не візьме на себе таку відповідальність.

Останній візит, на мій погляд, має кілька особливостей. По-перше, місію очолив новий керівник по Україні МВФ Кріс Джарвіс, який, так би мовити, тільки входить у курс справ. По-друге, МВФ не обмежувався старими темами (виконання попередніх умов отримання кредиту стенд-бай), але й озвучив питання проведення реальних економічних реформ. Цікаво, що остання теза збігається із заявою глави держави Віктора Януковича, який також не бачить реформ, тому доручив прем’єру знайти та покарати міністрів-саботажників. І тепер вся країна чекає, хто ж буде назначений відповідальним за провал реформ.

МВФ також підказав, де б він хотів бачити реальні реформи. В першу чергу, в частині збільшення доходів бюджетної казни. Така позиція цілком обѓрунтована, бо стабільні доходи держбюджету під великим питанням. За останніми даними Держкомстату, в Україні практично зупинилося економічне зростання. Якщо в перші місяці був хоча б мінімальний приріст промисловості, то за чотири місяці (січень—квітень) 2012 року він становив 0%! Відбувається сповільнення темпів економічного зростання, тобто стагнація. Велика ймовірність, що наприкінці року обсяги промислового зростання можуть, навіть, знизитися у порівняні з 2011 роком. Тож досягнути 3,9% зростання валового внутрішнього продукту на кінець 2012 року — не реально. Доведеться переглядати показники бюджету на 2012 рік і робити секвестр бюджету. Розуміючи високу ймовірність такого сценарію, МФВ вимагає збільшення доходів до бюджету, або обмеження соціальних виплат.

— Введення податку на багатство у запропонованому урядом варіанті — це виконання вимоги МВФ чи «відкупна» для отримання чергового траншу кредиту стенд-бай? Чи буде дієвим цей механізм для наповнення бюджету? І чи справді багаті платитимуть цей податок?

— Однозначної відповіді немає, бо всі спроби змусити багатих платити більше розбивалися об глуху стіну. Чому? В підсумку голосувати за ці ініціативи мали самі мільярдери та мільйонери. Вони цього не хочуть, тому голосування зриваються. На мій погляд, треба вводити не податок на багатство, а змінювати акцизну політику в державі. Треба в декілька разів збільшити ставки на акциз на дорогі товари, наприклад, автомобілі. Хоча і це не вихід. Основні бюджетні доходи зростуть тільки в результаті стимулювання зростання економіки, поліпшення інвестиційного клімату та зниження корупції.

— Як вважаєте, чи зможе уряд виконати вимогу МВФ — наповнити бюджет і втримати дефіцит у рамках 1,8%?

— Якщо уряд прислухається до пропозицій та рекомендацій фонду, то — так. МВФ схвально поставився до ідеї української влади щодо введення податку на багатство. Звучала й теза про введення прогресивної шкали оподаткування. Останню ідею я підтримую, бо в Україні існує дуже ліберальна система оподаткування багатих. За 20 років в Україні створили практично ідеальну «спрощенку» для багатих, і основний акцент податкового тиску змістили на бідних.

Зараз бідні й багаті платять однакову ставку оподаткування із зарплати — 15 чи 17%. Але ж власники бізнесу отримують головний дохід не з зарплати, а з дивідендів, які оподатковують на рівні 5%, депозитів (жодних податків) та цінних паперів. Це не справедливо. На мій погляд, Україна вже дозріла до збільшення податків для багатих. Треба запроваджувати систему оподаткування сукупних доходів за прогресивною шкалою оподаткування. В світі особисті доходи громадян оподатковуються, виходячи із сукупного доходу, та принципу «чим більше отримуєш — тим більше платиш». Верхній рівень податкової ставки у Швеції сягає 70%, у Німеччині — 50%. Гадаю, для України цілком прийнятно встановити максимальну ставку оподаткування сукупних доходів в розмірі 50%.

— Але ж є ймовірність, що ці прибутки просто перекочують в «тінь». Як цьому запобігти?

— При жорсткому контролі сплати податків сховатися не вдасться. Кожен із нас має свій ідентифікаційний податковий номер і будь-який грошовий дохід оформлюється на нього. Тож ховатися ніде, було б бажання контролювати. І бажано, щоб це бажання з’явилося — інакше країна покотиться в прірву. Нинішня система оподаткування — соціально несправедлива. В Україні немає мінімально неоподатковуваного мінімуму. Будь-який дохід, навіть, мінімальна зарплата оподатковуються. Податковий акцент зроблено на оподаткуванні бідних, а для багатих створили податкову «спрощенку».

Я днями прочитав, що сукупні статки всіх членів британського уряду становлять 70 мільйонів фунтів, тобто деякі наші міністри мають статки більші, ніж британський уряд. І це при тому, що Британія — одна з найдавніших капіталістичних країн. Звідки така разюча різниця? Наш уряд олігархів та мільярдерів у бідній країні не допустить реального оподаткування багатих. І ось тут закладено міну сповільненої дії, бо подальше соціальне розшарування може призвести до посилення майнового розриву в суспільстві, різкої соціальної поляризації та, навіть, революції.

Сьогодні Україна — це кланово-олігархічна держава. Реальність суперечить нашій Конституції, де записано, що Україна — соціальна держава. Тому треба якнайшвидше привести країну до тями, інакше — лиха не уникнути.

— Як так сталося, що 20 років будували ринкову економку, а дістали — кланово-олігархічну систему?

— Існують економічні величини, які на пряму не випливають із економічних законів. Зокрема, зарплата — це мінімум, який не може бути менше, ніж потрібно для забезпечення фізичного виживання людини. Її конкретна величина визначається в процесі боротьби між робітниками та капіталістами. Тому вона залежить від питання організованості профспілок та вміння робітників захищати свої права. Протягом десятків років жорсткої диктаторсько-тоталітарної влади народ повністю відучили боротися за свої права, привчаючи приймати з покорою те, що нав’язують зверху. І коли до влади прийшов новий клас, то він з легкістю нав’язав українцям низький рівень зарплати та благополуччя. Суспільству треба відновити вміння відстоювати право на достойне життя, гідний рівень зарплати та соціальну справедливість.

— Ви згадали про те, що зараз у владі шукають винного за провал реформаторського курсу. Як вважаєте, коли його знайдуть? І чи піде з посади нинішній прем’єр?

— До виборів значні кадрові перестановки навряд чи відбудуться. Однак після виборів буде новий прем’єр та уряд. Микола Янович — найкращий прем’єр, якого могла висунути Партія регіонів. Сьогодні в Партії регіонів серйозний дефіцит кваліфікованих кадрів. Вище я не випадково згадав про наш уряд мільярдерів, який «обскакав» за рівнем доходів навіть найстарішу капіталістичну країну — Британію. Ніде у світі цього немає. Подивіться на новосформований уряд Росії. Росія також не без багатих людей. Але у новоспеченому уряді — жодного мільярдера чи олігарха.

— Але ж у владній вертикалі Кремля головним лишається Володимир Путін, якого називають мультимільярдером.

— Це все чутки, які нічим не підтверджені. За своїми податковими деклараціями він таким не є. Російський уряд — технічний, сформований з кар’єрних чиновників. В Україні маємо уряд мільярдерів. На мій погляд, формування такого уряду — найбільша помилка українського Президента. Великим бізнесменам у владі ніколи вирішувати проблеми країни, треба думати про проблеми свого бізнесу, державні закупівлі та отримання бюджетних замовлень.