«Готується своєрідний мегахабар нашому правлячому угрупованню»

Російський газовий монополіст одержав лист «Нафтогазу» про відновлення закупівель палива з липня 2016-го по березень 2017 року. Глава «Газпрому» Олексій Міллер не без задоволення повідомив журналістів: «Зміна настроїв українській компанії зрозуміла. Добовий обсяг реверсу з Європи скоротився в червні в 6,4 разу порівняно з травнем і в 16,8 разу порівняно з квітнем».

Глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв уточнив, виступаючи перед телеглядачами, що закупівля газу в Росії можлива «в разі, якщо «Газпром» погодиться внести тимчасові зміни до чинного контракту... у цьому конкретному випадку, якщо ціна буде нижчою, ніж та ціна, яку нам пропонують з європейського напрямку, з погляду мінімізації витрат споживачів і просто здорового глузду буде правильним купувати цей газ зі східного напрямку».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Крім того, глава «Нафтогазу» повідомив, що отримає цього року  від Світового банку 500 мільйонів доларів кредиту для закупівлі природного газу на наступний опалювальний сезон. Він додав, що переговори з цього питання продовжуються вже більш як рік. «Сподіваємося, що цього року ця транзакція може мати місце», — сказав чиновник. За його словами, робота над цим кредитом йде важче, ніж з Європейським банком реконструкції й розвитку — у минулому опалювальному сезоні «Нафтогаз» залучив від нього 300 мільйонів доларів і вже повернув їх. Коболєв зазначив, що допомога Світового банку може бути також спрямована й на закупівлю природного газу в «Газпрому».

Проте не можна не нагадати, що міністр енергетики й вугільної промисловості Ігор Насалик раніше заявляв, що Україна не вестиме переговори з РФ щодо газу до рішення Стокгольмського арбітражу. Проте цей суд переніс рішення за взаємними позовами «Газпрому» й  «Нафтогазу»  на  кінець 2016-го — початок 2017 року. Проте, міністерство й далі дотримується такої позиції. Як сказало «Дню» джерело, наближене до його керівництва, «енергетична незалежність — один з основних національних пріоритетів України й одна з причин війни на сході країни. У цих умовах міністерство дуже занепокоєне ініціативами НАК. Але, на жаль, в Міненерговугілля немає механізмів впливу на господарські рішення, що приймаються «Нафтогазом». Наприкінці минулого року Кабінет Міністрів постановою №1002 затвердив новий статут компанії й передав 100% акцій холдингу, що належать державі, в управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі. І, до слова, власне з цього й почалася політична криза, яка закінчилася зміною уряду. Нагадаємо, Айварас Абромавічус пішов з посади міністра енергетики на знак протесту проти того, що йому наполегливо рекомендували призначити заступником міністра, який займатиметься питаннями НАК, людину соратника Порошенка — Ігоря Кононенка. За словами Айвараса, телефонували з... Адміністрації Президента.

ПРАГМАТИЗМ ЧИ КАПІТУЛЯЦІЯ?

Про економічну й політичну складові відновлення закупівель газу в Росії «День» консультувався з президентом Київського інституту енергетичних досліджень Олександром Нарбутом. «Я не думаю, що Україна в цьому випадку відступила від своїх принципів, — сказав експерт «Дню». — Рішення не купувати газ у «Газпрому» базувалося на двох обставинах. Ціна реверсного газу з Європи була вигіднішою, ніж російська. І друге: був дефіцит ресурсів, а кредит, наданий ЄБРР  на закупівлю газу, не поширювався на закупівлі на сході — лише на постачання західними компаніями. Теоретично й вони могли б постачати російський газ, але умовами тендеру це було виключено».

«Тепер Україна має ситуацію, коли буде необхідно купувати додатковий газовий ресурс, — продовжував Нарбут, — і кон’юнктура цін на європейських хабах робить їх газ не найвигіднішим і порівняно з газом вітчизняного видобутку, і з газом, який міг би запропонувати «Газпром». Отже, це логічно — дати «Газпрому» зрозуміти, що переговори про постачання можуть стати успішними, якщо ціна буде конкурентною. Причому формула ціни, що прозвучала з України, — європейські хаби мінус транспорт — цілком логічна. Чи переможе вона  на переговорах — це велике питання. Тим паче що наш уряд у постанові про ціну газу для внутрішніх споживачів використовував формулу, яка, на мій погляд, не відповідає цій позиції: ціна на хабі NCG плюс транспортні витрати». «З другого боку, в цій ситуації в України явно не вистачає політичної позиції, — додає Нарбут. — Адже досі немає відповідного рішення РНБО України, яке б розставило в цьому питанні всі крапки над «і».

Власну позицію щодо дій уряду в цьому питанні відверто виклав «Дню» також глава громадської організації «Публічний аудит», юрист і екс-прокурор Максим Гольдарб. Відповідаючи на запитання «Дня», він сказав: «Усе, що говорить уряд щодо того, що він припинив купувати російський газ, — це не правда. Європейські країни, що постачають нам газ реверсом, як відомо, самі його не добувають, вони продають нам надлишки російського газу, купленого ними. Так чи інакше ми купуємо саме російський газ.  Причому платимо ще й європейським компаніям за посередницькі послуги».

«Я думаю, все, що сьогодні відбувається між Україною і Росією, — продовжив аудитор, — можна назвати гібридністю вищого ступеня. Ми говоримо, що Росія — країна аресор, і водночас торгуємо з нею певними стратегічними продуктами й товарами. Офіційно між нашими країнами немає військових дій, але у нас у полоні були кадрові військові іншої країни, ми бачимо безліч російської військової техніки на нашій території. Але влада чомусь називає все це не війною, а антитерористичною операцією. Приблизно сто вироків ухвалено українськими судами людям, які співпрацювали з «ЛДНР», але за два роки ні на законодавчому рівні, ні в судах ці організації не визнані терористичними. У цілому, що стосується торгівлі з Росією, то я згоден, що поганий мир завжди кращий, ніж хороша війна. У перспективі нам слід вибудовувати відносини з усіма сусідами, незалежно від того, подобаються вони нам чи ні. У політиці не має бути емоцій і особистих комплексів, а лише тверезий розрахунок і здоровий глузд».

«НА НАК НАТИСНУЛИ... БАНКОВА Й БРЮССЕЛЬ»

Президент Центру глобалістики «ХХІ століття» Михайло Гончар сказав у коментарі «Дню»: «Моя версія, що відбувається, в тому, що звернення по газ до Росії — це не стільки позиція НАК — йому було доручено озвучити політичну позицію влади. Я і раніше говорив, що десь рік ми зможемо обійтися без російського газу, якщо тільки не буде політичної директиви або з урядового, або з найвищого політичного рівня відновити закупівлі. За великим рахунком, ця позиція диктується нашими європейськими гібридними союзниками, які переживають ні за що інше, як за свою шкуру, яка не витримує морозів. Їм абсолютно байдуже, хто прав, хто винен, хто агресор, хто жертва. Головне, щоб газ надходив до Європи безперебійно й у повному обсязі. І в цьому контексті їм бажано, щоб Україна купувала російський газ, а не «цупила» його взимку з транзитних газопроводів», як усе ще вважає дехто в Брюсселі, продовжуючи дотримуватися російських міфологем».

«Я не виключаю, — доходить висновку Гончар, — що менеджмент «Нафтогазу» опинився сьогодні під подвійним тиском. І з боку своїх, і з боку Брюсселю. Особливість нинішнього мінливого періоду, коли в Україні новий уряд, нові кадрові призначення в міністерствах, у тому, що тепер справа доходить до держкомпаній, причому, як і раніше, керувати ними ставлять виключно своїх. Отже, й менеджмент «Нафтогазу» під прицілом, на якому написано «цих прибрати — своїх поставити». Пан Коболєв повернення до закупівель газу в Росії озвучив більш-менш аргументовано. І дійсно, здавалося б, тут немає нічого неможливого, якщо Росія запропонує конкурентні ціни. Хоча російські ЗМІ, та й деякі наші, подають усе це як наше уклінне прохання. Але насправді це зовсім не так. Адже «Газпром», по суті, втратив ринок газу в Україні. Але Росія, за визначенням, «велика», й на уклін не ходить...»

«Я  думаю, там була задіяна так звана байпасна стратегія: мовляв, ви самі попросите, — припускає експерт. — А ми підемо вам назустріч. Але чи підуть насправді? Сьогодні ми бачимо тривалий ціновий конфлікт між Росією й Білоруссю. «Газпром» не дає їй знижок і стверджує, що ціна газу для неї в 142 долари реальна, хоча Мінськ стоїть за 60—80 доларів за тисячу кубометрів. Росія не йде назустріч своєму найближчому союзникові, що обіцяє бути на  боці РФ навіть у разі конфлікту з НАТО. Отже, я не вважаю, що Путін раптом розщедриться для нас і запропонує хоча б нинішній білоруський рівень, який, у принципі, відповідає вартості російського газу в Німеччині. Таке «диво» може статися лише в тому випадку, якщо є якісь глобальні домовленості між правлячими особами в Кремлі й у нас на Банковій з тематики змін до Конституції України, виборів на окупованих територіях. Ціна газу в цій ситуації може слугувати такою собі морквиною, бонусом за імплементацію Мінських угод — проведення виборів на окупованих територіях і забудькуватість щодо Криму. Так готується своєрідний мегахабар нашому правлячому угрупованню».