Грошова політика й бюджет

Тому парламент вирішив розглядати основні принципи грошово-кредитної політики, план діяльності Кабінету Міністрів, проекту бюджету на 1999 рік у комплексі, щоб бюджет синтезував усі ці документи. І це, на мій погляд, вірно. Відповідну політику слід виробляти перед розглядом бюджету. Це зовсім не виключає при необхідності уточнення монетарних показників у ході розгляду бюджету. Однак внаслідок не зовсім ясних причин розгляд основних принципів грошово-кредитної політики вже двічі відкладено.

Основними параметрами соціально-економічного розвитку і проектом державного бюджету на 1999 рік намічено зростання ВВП у незмінних цінах на 0,5%, а в діючих — на 15,3%. Але навіть цей скромний прогрес сумнівний, бо умови для нашого експорту на світових ринках гіршають, рентабельність сільського господарства та промисловості знижуються, інвестиції у виробничу сферу не компенсують зносу, і, найголовніше, продовжується наростання неплатежів і заборгованості, що не лише гальмує виробництво, але й здатне викликати його зупинку.

Міжнародні організації прогнозують для України продовження спаду. Без зміни кредитно-грошовий політики, без бодай мінімального прогресу в подоланні кризи неплатежів, пожвавлення і підйому економіки навряд чи слід чекати.

Залежність стану економіки від грошово-кредитної політики підтверджується й статистичними даними. Всі роки державної самостійності України кількість грошей в обігу зменшувалася (з 88% до ВВП у 1991 р. до 7,5% у 1995 і 8,3% у 1996 р.). В обігових коштах підприємств у середньому є лише 1,5% грошей. Середньомісячний їх залишок навіть менший, ніж зарплата, що нараховується. На розрахунки з постачальниками, сплату податків коштів не залишається, не кажучи вже про якісь інвестиції. А кредити виробництву недоступні — як за їхньою ціною, так і через відсутність ресурсів у комерційних банків. Рівень кредитування реального сектора опустився до 5% ВВП. В умовах безгрошів’я підприємства рятуються бартером, тіньовими комбінаціями й неплатежами. Які б академічні суперечки не точилися, факт у наявності: грошей в обігових коштах гостро не вистачає, кредитів немає. Економіка в таких умовах працювати не може. Ці питання треба негайно вирішувати — інакше економічний спад, зростання безробіття та виснаження бюджету триватимуть.

У 1997 р. кількість грошей в економіці дещо збільшилася, а в I кварталі 1998 р. була доведена до 14,8% ВВП. Як ми пам’ятаємо, в цей час виявилися деякі ознаки економічного пожвавлення. І ми маємо підстави вбачати між цими явищами певний зв’язок. При цьому інфляція продовжувала знижуватися. Значить, якщо ми хочемо розраховувати на пожвавлення і початок підйому майбутнього року, то рівень забезпечення грошима повинен становити, мабуть, не менше ніж 14,5—15% ВВП і далі підвищуватися. В проекті «Основних принципів грошово-кредитної політики», представленому НБУ, цей показник становить на початок 1999 р. 13,5%, а на кінець року —13,1%, тобто зменшується. Однак у таблиці, яка додається до проекту, наводяться інші цифри, що вводить в оману. Фактично НБУ взагалі не має наміру підвищувати монетизацію.

Президент України висловив припущення, що інфляція наступного року може становити не 7,8, а 20%. Мабуть, його штаб припускає більше зростання грошової маси, ніж передбачено урядовими документами. Якщо грошову масу збільшувати обережно, спрямовуючи додаткові гроші у виробництво, передусім підприємствам, які здатні збільшити реалізацію, значного підвищення інфляції можна не допустити.

Я далекий від думки, щоб наполягати на якихось конкретних показниках. Верховна Рада повинна провести із залученням фахівців всебічне обговорення, а не просто проштампувати проект, що представляє НБУ, як було в минулі роки.

Поки ж він являє собою лише декларативні тези — можливо, навіть правильні. Але в них нічого не доводиться і нічого не вирішується. Відсутні навіть спроби розглянути головну проблему сьогоднішньої економіки — кризу платежів. Хіба це не має відношення до грошово-кредитної політики? І не зрозуміло, чому Національний банк йде від цієї проблеми. Хіба в грошовому обігу і структурі грошової маси в нас усе благополучно?

Хотілося б дізнатися про наміри НБУ зменшити доларизацію економіки, а також про те, як підвищуватиметься частка коштів підприємств у загальній грошовій масі, скорочуватиметься і ліквідуватиметься відплив грошей із легальної економіки, які заходи плануються, щоб знизити кредитні ставки і поліпшити кредитування реальної економіки. Ці та багато інших актуальних питань має бути обговорено, і вони повинні знайти відображення в принципах грошово-кредитної політики на 1999 рік.

Відклавши вдруге обговорення цього питання, Верховна Рада, на мій погляд, виявила непослідовність і дала можливість знову розраховувати на формальне, як і в минулі роки, рішення.

Маю зазначити, що проектом закону про Національний банк обговорення грошово-кредитної політики у Верховній Раді взагалі не передбачається. Це насторожує. Мабуть, НБУ прагне отримати повну монополію у вирішенні життєво важливих для всієї держави проблем. В умовах тривалої кризи це неприпустиме. Зростання економіки і реальний бюджет без корективів грошової політики відбутися не можуть.

І на завершення. В Конституції України, на мій погляд, відповідальність НБУ визначено недостатньо повно: лише за стабільність грошової одиниці. Формулювання необхідно уточнити, передбачивши як основні функції оптимальне забезпечення економіки грошима, підтримку стабільності грошової одиниці та цін, організацію грошового обігу. Національний банк разом із Кабінетом Міністрів повинен відповідати за стан національної економіки.

№242 17.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»