I дозволяти, і зупиняти за правилами!
Поставити хрест на законному ігровому бізнесі на найближчі три місяці погодилися 390 народних обранців. Слуги народу за рекордний для нинішнього парламенту час знайшли спільну мову в цьому непростому питанні. Така оперативність дивує і змушує глибше замислитися над істинними причинами, які змусили депутатів майже одностайно ухвалити табу на азартні ігри.
В експертному колі дають декілька пояснень. Перше — прийнята 15 травня заборона могла бути пролобійована Росією. Нібито Білокам’яна побоювалася втечі зі своєї території коштів російських гравців, які в пошуках великого виграшу та адреналіну могли заїжджати до Києва. За деякими оцінками українських гравців ринку, мова може йти про кілька мільярдів доларів, які російські клієнти могли щороку залишати у наших ігрових закладах. Чому? Бо в Росії з першого липня 2009 року починає діяти закон, який дозволяє ігровий бізнес тільки у чотирьох спеціально відведених регіонах.
Російську версію підтримує представник Української асоціації діячів грального бізнесу Тамара Голубчик. За її словами, в одній із дозволених російських ігрозон, у Краснодарському краї, будується ігровий комплекс «Азов-Сіті». «Росіяни розраховують, що закриття ігрового бізнесу в Москві й відсутність такого в Україні дасть додаткові стимули для освоєння цієї нової ігрової зони та для купівлі земельних ділянок в «Азов-Сіті», — пояснює вона.
З іншого боку, члени асоціації не виключають варіант лобіювання заборони великими українськими «латифундистами». Адже у підсумку заборону таки знімуть і приймуть закон, за яким всі ігрові заклади, можливо, перенесуть у декілька місць. Отже, ці «латифундисти» зможуть у будь-який момент люб’язно запропонувати свої земельні ділянки для реалізації таких комерційних проектів.
Не вірить у причетність російської руки до заборони ігробізнесу економіст Борис Кушнірук. За його словами, виграшний варіант для самої Росії може виявитися фікцією через одну причину: цілком ймовірно, що російський капітал сьогодні теж присутній в українському ігровому бізнесі. А йти у тінь росіянам невигідно, бо їм і вдома такої роботи вистачає. «Це все відверті політичні ігри», — озвучує своє бачення головної причини заборони Кушнірук. Підтверджується це тим фактом, що всі без винятку парламентські фракції брали участь у схваленні законопроекту. Депутати почали піклуватися про виборця, але така опіка може вилитися у відлякування зовнішнього інвестора для ігрового бізнесу. Експерт переконує, що діючу систему потрібно не забороняти, а реформувати.
Як найкраще реформувати азартні ігри, може підказати досвід сусідніх та європейських країн. Так, у Росії виділили чотири спеціальні зони для великої гри. У Франції теж відвели спеціальні місця, де бажаючі отримати порцію адреналіну можуть пограти. В Англії існують різні типи ігрових апаратів: одні можна розміщувати тільки в казино, інші — у барах чи кафе. При цьому англійці запровадили обмеження по максимально можливому виграшу, щоб людина не змогла багато програти. В Румунії «одноруких бандитів» поділили залежно від виграшу: на більш азартні, менш азартні та мінімально азартні.
Детально вивчати світовий досвід при підготовці нового закону радить парламентарям та уряду економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. Мовляв, звичайний тиск на галузь просто зажене її в підпілля, а проблема залишиться невирішеною. «Завжди існує частина людей, яка хоче грати. Якщо цього не можна робити легально, то гратимуть нелегально з усіма негативними наслідками як для криміногенної ситуації, так і для бюджету», — додає він.
Нова модель ігробізнесу повинна включати нагляд за тим, щоб не було відмивання коштів, щоб усі сплачували податки та дотримувалися вікових обмежень для гравців, вважає Кушнірук.
Чинне законодавство таки потребує жорсткішого підходу, визнає віце-президент Української асоціації діячів грального бізнесу Григорій Тріпульський. Він додає, що підприємці не проти нових правил азартної гри, але головне, щоб вони були розумними, економічно обѓрунтованими та не приймалися за півгодини. В прийнятому ж законі його дивує те, чому депутати не врахували пропозицію Президента, якою він пропонував надати соціальні гарантії звільненим працівникам галузі. Нинішнє ж нерозуміння між бізнесом та владою виникло через неврахування інтересів обох сторін. Мировим варіантом могло стати прийняття жорсткого закону, який би підвищив плату за кожний ігровий зал у казино до 250 тисяч гривень, вартість патентів — удвічі, а вартість ліцензії — вдесятеро. Все це основні положення мінфінівського законопроекту, який чомусь Рада проігнорувала. А якби врахувала, то держава отримала б потужній фінансовий ресурс та озброїлася додатковими засобами контролю у сфері ігробізнесу. А тепер власники одноруких бандитів більше платитимуть чиновникам у вигляді хабарів. «В Україні з’явилося ще одне джерело корупції для чиновників», — говорить віце-президент Асоціації.
Напевно, було б неправильно вважати, що остання фраза — чергова страшилка обурених бізнесменів на адресу уряду. Приклад тіньового ігроринку має Росія, яка декілька років тому прийняли подібний до українського закону документ. Щоправда, московська влада на переформатування роботи дала учасникам ринку 2,5 року. Але все рівно «тіні» не вдалося уникнути. «В регіонах, де ігровий бізнес заборонено, велика кількість казино та залів ігрових автоматів. Просто немає вивісок або вони не світяться, але їх можна знайти у будь-якому місті», — говорить віце-президент Асоціації. За його оцінками, до заборони близько 30% всього ігрового бізнесу працювало в «тіні». Легальний сектор щорічно перераховував до державного та місцевих бюджетів близько 1,5 мільярда гривень. Тепер же цей бізнес через суд змусить платити державу за простій своїх підприємств, які мають на руках законно видані ліцензії на здійснення ігробізнесу.
Не слід так перейматися державними грішми, вважає народний депутат Наталя Королевська. Бо до заборони майже 70% усіх учасників ринку працювали нелегально й не платили до бюджету ні копійки. «Ми були єдиною державою у світі, в якій не було державного регулювання грального бізнесу», — сказала вона. Тепер настав час згортати дискусії і протягом трьох місяців прийняти достойне регуляторне законодавство, яке дасть можливість підприємствам грального бізнесу на нормальних цивілізованих умовах працювати у спеціально створених гральних зонах.
